Сторінка
4

Методологічні засади вдосконалення економічного механізму зростання податкових надходжень

При цьому механізми адаптації повинні задіюватися в першу чергу при уточненні місії да­ного підприємства (фірми), при розробці стратегії його подальшого розвитку, в об­ґрун­туванні усіх основних аспектів політики підприємства, яка визначає його поведінку в складних умовах формування конкурентного середовища, економічного простору України на ринкових засадах.

Вибір правильної стратегії розвитку підприємства та політики його реалізації завжди був важливим для ефективної діяльності суб’єктів господарювання. Зараз, виходячи з вимог часу, при наопрацюванні передумов поступового переходу України до постіндустріального розвитку, політика підприємства набуває більшої диверсифікації. Поряд з традиційними аспектами (виробничо-технологічним, збутовим, кадровим, соціальним) політика підприємства поступово запроваджує такі нові напрями: інноваційний, податковий, маркетинговий, інвестиційний, екологічний тощо.

Значно посилилась в умовах глобалізації і роль зовнішньоекономічної діяльності підприємства. Вона нині спрямована на ствердження СГ на зовнішні ринках, пошук країн-партнерів з розвитку міжнародної кооперації виробництва, ринків збуту у так званих країнах третього світу для своєї, неконкурентоспроможної в розвинених країнах, продукції. Звичайно, зовнішньоекономічна діяльність повинна бути задіяна лише на підприємствах, що беруть участь у міжнародному поділі праці. Це дозволить їм поступово нагромадити фінансовий капітал для інноваційного розвитку та підвищення на цій основі його конкурентоспроможності та фінансової стійкості. Необхідно зазначити, що під інноваціями на підприємстві розуміється не тільки задіяння більш сучасних, ресурсо-, енерго-, працемістких, екобезпечних технологій, озброєння СГ відповідними засобами виробництва, використання нових матеріалів, але й удосконалення організаційної структури та підвищення інтелектуального потенціалу підприємства. Дуже актуалізується нині і проблема впровадження корпоративних форм організації господарювання, зокрема як важливого напряму підвищення їх прибутковості та податкоспроможності.

У зв’язку із вищевикладеним постають питання: чи можна виділити чіткі пріоритети в стратегії підприємства щодо його поведінки на ринку в контексті збільшення обсягів податкових надходжень? Чи можна виділити якісь окремі аспекти політики суб’єктів господарювання, які б найбільш сприяли розширенню бази його оподаткування. Вважаємо, що важливим при вирішенні цих питань є врахування таких моментів:

1. Тільки системна, за своєю суттю, адаптаційна політика з урівноваженим задіянням усіх ви­ще­вказаних аспектів може призвести до ефективного розвитку підприємства та виконання всіх його функцій.

2. Шляхи розширення бази оподаткування СГ значною мірою залежать від галузевої спрямованості, техніко-економічних властивостей підприємства та структури самої бази його оподаткування. Щодо останнього, то залежно від переважання в ній прямих чи непрямих податків, зокрема податку на прибуток, рентних платежів тощо, слід визначати і конкретні методи збільшення прибутковості і податкоспроможності підприємства.

3. Враховуючи техніко-технологічний стан нашого виробництва та невисоку конкурен­тоспроможність національної економіки в цілому, вважаємо пріоритетними такі напрями стратегії розвитку суб’єктів господарювання: інноваційний, інвестиційний та маркетинговий.

4. При визначенні політики конкретного підприємства (фірми) щодо визначення механізмів підвищення його податкоспроможності концептуально важливим є чітке розуміння стратегії подальшого соціально-економічного розвитку нашої держави та ролі в цьому державного регулювання.

Література:

1. А.Б. Борисов Большой экономический словарь. – С. Пб.: Книжный мир, 2001. – С. 295.

2. Словник сучасної економіки Макміллана / Ред. Девід. В. Пірс. – К.: Артек, 2000. – С. 188.

3. Україна і світове господарство: взаємодія на межі тисячоліть. – К.: Либідь, 2002. – C. 432.

4. Управление организацией / Под ред. А.Г. Поршнева. – М.: Индра, 2001. – С. 63.