Сторінка
3

Методологічні засади вдосконалення економічного механізму зростання податкових надходжень

Залежність фінансово-господарської діяльності підприємства (фірми) від зовнішнього середовища є закономірною. Адже воно визначало і визначає значною мірою розвиток продуктивних сил країни, а значить і умови функціонування всіх складових її економічної системи, стан внутрішнього середовища всіх СГ.

Протягом цивілізаційного розвитку, при змінах у способах виробництва, типах економічних систем і виробничих відносин дуже змінювалося і зовнішнє середовище підприємництва в цілому. У зв’язку із значущістю цього чинниках при визначенні стратегії розвитку СГ доцільно більш детально визначити погляди авторів щодо сутності цієї важливої в теорії економіки підприємства категорії. Адже зараз у спеціальній літературі зовнішнє середовище тлумачиться по-різному, переважно як сукупність підприємств-постачальників, покупців та конкурентів на ринку, в контексті формування, в першу чергу, виробничо-технологічних зв’язків конкретних під­приємств. У той же час ефективність внутрішнього середовища суб’єктів господарювання за­лежить від багатьох зовнішніх чинників, таких як: макроекономічна ситуація, характер, ди­на­міка і спрямованість соціально-економічного розвитку, стан податкової, фінансово-кредитної та бюджетної політики держави тощо.

У Великому економічному словнику є визначення більш загального щодо зовнішнього се­редовища поняття – „экономическая среда”, яке розуміється як „ .совокупность эко­но­ми­чес­ких условий развития бизнеса предприятия”. Економічне середовище, на думку автора Словника, передбачає наявність свободи переміщення ресурсів, існування суттєвих стимулів до праці [2].

Погоджуючись із останнім положенням, вважаємо, що наявність (чи відсутність) еко­но­міч­ної свободи не є визначальною рисою економічного середовища і залежить від типу еко­но­мічної системи. Адже при адміністративно-командному устрою не може йтися про еко­но­міч­ні свободи. До того ж наведене визначення не містить ніякої інформації щодо сутності, складових економічного середовище. У зв’язку з цим доцільно зазначити, що економічне середовище є ланкою зовнішнього для будь-якого суб’єкта господарювання взагалі. Адже суттєві впливи та виклики на процеси підприємництва мають не лише економічні, але й зовнішні політичні, правові та інші чинники.

Говорячи про зовнішнє середовище, суб’єкт господарювання вчені відносять його до фак­торів, що перебувають „поза контролем репрезентативної фірми (в нашому контексті – ОГ) в довгостроковому періоді”. Це поняття використовують у теоріях зростання підприємства та вважають екзогенно обумовленим [6].

Найбільш прийнятним визначенням зовнішнього середовища організації (підприємства) вважаємо те, що запропоновано авторами енциклопедичного словника „Управление орга­ни­за­ци­ей” [5]. Там визначається, що зовнішнє середовище – це „…совокупность политических, со­ци­о­куль­турных, природно-климатических, коммуникационных и экономических условий, которые оказывают прямое или косвенное воздействие на деятельность организации”.

Таке зазначення, на нашу думку, повністю підходить і для визначення зовнішнього середовища суб’єктів господарювання. При безперечній пріоритетності економічних умов усі інші зазначені вище складові – політичні, комунікаційні та інші – також суттєво впливають на діяльність суб’єктів господарювання. Однак вважаємо доцільним додати до наведеного визначення окреслення рівнів формування зовнішнього для підприємства, (фірми) се­редовища. Вважаємо, що якщо внутрішнє середовище СГ формується на мікро економічному рівні, то зовнішнє формується в свою чергу на таких рівнях:

1) в Україні – на обласному та національному;

2) у світі – на міждержавному і глобальному. Тобто в найбільш загальному вимірі зовнішнє середовище суб’єкті господарювання доцільно розглядати на чотирьох рівнях: обласному, національному, міждержавному та світовому (чи глобальному).

Вважаємо, що у нестабільних умовах перехідної економіки України, коли ми „відійшли” від командно-адміністративної системи, а ліберальна економіка, за влучним визначенням академіка А.С. Гальчинського, є для нас „відкладеною перспективою” [4], врахування гло­бальної ситуації для України є особливо важливим. У такому контексті при запровадженні ринкових умов господарювання на інноваційних засадах, при реформуванні основних регуляторів виробничих відносин (інституційно-правових підвалин державності країн), при фундаментальних змінах її економічної системи зовнішнє середовище як поле формування важливих впливів на діяльність СГ повинно розглядатись у найбільш широкими розумінні. А саме: воно включає не тільки політичну, макроекономічну та правову ситуацію в країні, але й такі сумарні глобальні процеси та прояви: міжнародна інтеграція, формування потужних транснаціональних корпорацій, світових ринків фінансів, інформації, послуг тощо.

У сучасних умовах особливу роль у ефективному виконанні зазначених вище функцій підприємства відіграє його управління. У найбільш узагальненому тлумаченні під управлінням у контексті теорії економіки підприємства розуміється система, яка забезпечує ефективне функціонування і розвиток суб’єктів господарювання та їх адаптацію до мінливого зовнішнього середовища. Від ефективності системи управління СГ залежить і ефективність його діяльності, в першу чергу ступінь прибутковості, а значить і успішне виконання зовнішньої фінансової функції щодо виконання податкових зобов’язань перед державою.

У складних умовах ринкових перебудовних процесів в Україні на початку ХХІ століття уп­равління господарюванням по своїй суті орієнтовано на адаптивні рішення з урахуванням змін у зовнішньому середовищі, в першу чергу, на національному рівні. Адже ефективність, а тому і прибутковість та податкоспроможність СГ залежать значною мірою від глибини їх адаптації до нових умов господарювання, макроекономічної ситуації в країні тощо. Без такої адаптації неможливо забезпечити фінансову стійкість суб’єктів господарювання, їх економічну безпеку та ефективність їх діяльності.

Саме адаптивність управління СГ забезпечує такі організаційні, інноваційно-технологічні та інші перетворення підприємства, що дозволяють йому швидко і адекватно реагувати на зміну зовнішнього середовища та відповідати вимогам конкурентоспроможності, які весь час ускладнюються та змінюються. Механізми адаптації в зв’язку з цим відіграють у наш час важливу роль у вдосконаленні економічного механізму функціонування суб’єктів гос­по­да­рю­вання в цілому та збільшення податкових надходжень від них зокрема.