Сторінка
10

Інвестиційна діяльність як складова розвитку економіки України

Довгострокове кредитування є центральним джерелом поповнення ресурсів інвестицій лише за умови, що механізм ринкової діяльності підприємств діє в режимі оптимального оподаткування прибутку та інших фінансових коштів, особливо в сучасний період, що характеризується вкрай низькою інвестиційною активністю. Тут необхідно відзначити, що інвестиційна криза є найглибшою в економіці, а тому для її подолання необхідно вжити радикальних заходів. Нині держава не має можливості нарощувати централізовані капіталовкладення, які свого часу були основним інвестиційним ресурсом. Доводиться констатувати, що за такої економічної ситуації централізовані інвестиції все більше втрачатимуть пріоритетне значення у здійсненні інвестиційних програм. Тому вкрай важливо заді-яти механізм залучення приватного капіталу у сферу інвестиційної діяльності. На жаль, негативну роль у фінансуванні вкладень грає масова несплата податків українськими суб'єктами господарювання. Так, за оцінками фахівців, у державну скарбницю нині не надходить понад ЗО % фінансових ресурсів від податків.

В умовах гострого дефіциту власних капітальних вкладень значну роль грає залучення в Україну іноземних кредитів та інвестицій. До кінця 1999 р. вкладення іноземних інвесторів становили трохи більше 2 млрд дол. Наприклад, в економіку Угорщини у 1994 р. було інвестовано з-за кордону 8млрд дол.

Не треба забувати, що в умовах ринку особисті заощадження населення є одним з найвагоміших інвестиційних ресурсів. Отже, щоб використати ці ресурси, необхідно створити в Україні цивілізований ринок капіталу. Нині цей процес тільки розгортається.

Міністерством фінансів України розроблений комплекс заходів для істотного прискорення формування фондового ринку. Створення фінансового ринку та його розгалуженої інфраструктури — важливе завдання, від вирішення якого залежить оптимізація інвестиційної діяльності. Тут не можна допустити, щоб ринок цінних паперів придбав перекручені форми і вже на початковій стадії дискредитував себе.

Важливим джерелом капітальних вкладень повинне стати цілеспрямоване інвестиційне використання коштів від приватизації державного майна. Неприпустимо, коли майже повністю ці кошти спрямовуються на фінансування бюджетного дефіциту. Таку практику потрібно змінити. Отримані від приватизації кошти повинні стати ефективним інвестиційним ресурсом.

Необхідно широко використовувати можливості для ліквідації дефіциту інвестиційних ресурсів, що відкриваються з використанням різних форм лізингу. Лізинг є найбільш гнучкою та ефективною формою фінансування науково-технічного розвитку, що сприяє використанню найефективнішої дорогої техніки і стимулює її збут. Тому всі промислово розвинені країни стимулюють розвиток лізингу за рахунок надання податкових пільг. Лізингові компанії, одержуючи податкові пільги, мають можливість знижувати розміри платежів за оренду засобів праці таким чином, що лізинг у деяких випадках у 1,5-2 рази виявляється дешевше банківського кредиту. Частка лізингу в інвестиціях у машини та устаткування в 1990 р. склала, наприклад, у США 31,7%, в Англії — 25 %. Середньорічний темп зростання лізингових операцій у США перевищує 15 %, а в Японії — 20 %. У наш час 85-90 % ЕОМ орендується, а не купується [74]. Лізинг швидко розвивається у Бразилії, Індії, Китаї, Індонезії.

Для стимулювання лізингових операцій в Україні необхідно прийняти закон про лізинг і надати істотні податкові пільги лізингодателям. Наприклад, у перші два роки їх можна цілком звільнити від податку, а в наступні три роки установити податок у розмірі 70-80 % діючої ставки, дозволити прискорену амортизацію устаткування, що здається за лізинговими контрактами, протягом 3-5 років. Розширення лізингових операцій дало б змогу збільшити інвестиційні можливості підприємств, прискорити структурну перебудову економіки, модернізацію виробничого апарату діючих підприємств, створення нових робочих місць.

Ефект від технічного переозброєння підприємств за допомогою лізингу позначиться на зростанні їх прибутку і відповідно платежів податків у бюджет, що з лишком компенсує пільги лізингодателям.

З огляду на досвід розвинених країн щодо ролі лізингу машин і устаткування у прискоренні науково-технічного розвитку необхідно надати державну підтримку організаціям України, що здійснюють лізингові операції.

Нині робляться деякі спроби створення умов для розвитку інвестиційної активності підприємств, причому розміри одержуваного підприємствами прибутку в багато разів перевищують їх капітальні витрати. Однак ще багато треба зробити, щоб створити сприятливі умови для активізації інвестиційної діяльності в економіці країни. Насамперед це стосується стабілізації фінансової системи та зведення до прийнятного рівня інфляції. Зазначимо, що в умовах неплатежів, неконтрольованого підвищення цін будь-яка інвестиційна діяльність носить спекулятивний характер і зорієнтована передусім на підтримку існуючого становища, відкладаючи на майбутнє розв'язання проблем формування сприятливих економічних умов для збільшення виробництва продукції, відновлення асортименту, поліпшення якості товарів і послуг.

Список використаної літератури

1. Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"» від 22 травня 1997 р. №283/97-ВР // Уряд, кур'єр. — 1997. — 12 черв.

2. Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"» від 18 листопада 1997 р. № 639/97-ВР // Закони України. — 1998. — Т. 13. — С 285.

3. Закон України "Про Державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні" від 17 грудня 1993 р. // ВВР України. — 1994. —№6. — С 28-29.

4. Закон України "Про інвестиційну діяльність" від 18 вересня 1991 р. зі змінами і доповненнями, внесеними законами України від 10 грудня 1991 р. № 1955-ХП, від 5 березня 1998 р. № 185/98-ВР, від 21 травня 1999 р. № 697-XIV.

5. Закон України "Про режим іноземного інвестування" від 19 березня 1996 р. //Закони України. — 1997. — Т. 10. — С 111-118.

6. Указ Президента України "Про додаткові заходи щодо збільшення надходжень інвестицій в економіку України" від 22 лютого 2001 р. № 108/ 2001.

7. Указ Президента України "Про заходи щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні" від 12 липня 2001 р. № 512/2001.

8. Декрет Кабінету Міністрів України "Про режим іноземного інвестування" від 20 травня 1993 р. // ВВР України. — 1993. — № 28. — С 302-321.

9. Постановление Кабинета Министров СССР "О единых нормах амортизационных отчислений на полное восстановление основных фондов народного хозяйства СССР" от 22 октября 1990 г. № 1072. — М., 1990. — 112 с.

10. Народне господарство Української РСР в 1990 році: Стат. щоріч. — К.: Техніка, 1991.

11. Народне господарство України в 1991 році: Стат. щоріч. — К.: Техніка, 1992.

12. Народне господарство України в 1992 році: Стат. щоріч. — К.: Техніка, 1993.