Сторінка
1

Малі річки на урбанізованих територіях

Ріст чисельності міського населення, кількості міст, особливо великих, – невід'ємна риса цивілізації. В XX ст. кількість міст у світі з мільйонним населенням зросла у 10, а з 5-мільйонним – у 20 разів. За цей же період чисельність жителів 25 найбільших міст зросла у 4 рази. Середня кількість жителів таких міст становить вже не 2, а 16 млн. чоловік. Різко зросла і частка міського населення – від 14% у 1900 р. до 46% у 1990 р. Одночасно збільшується територія, зайнята містами. Вже тепер не рідкість міста площею 500-1000 км2 і більше, що відповідає розмірам річкових басейнів, які належать до категорії малих і навіть середніх.

Швидко зростають міста і в Україні, що, безперечно, посилює вплив на малі річки, які протікають по їх територіях і загострюють загальну екологічну обстановку. У республіці 429 міст і 916 селищ міського типу, в тому числі десять міст з населенням понад півмільйона чоловік (з них п'ять – понад мільйон), 12 міст з кількістю жителів від 250 до 500 тис. За 1959-1989 р. чисельність міських жителів зросла на 80%. Саме в містах, зокрема великих, екологічна обстановка оцінюється як найбільш напружена.

Особливості урбанізації, які визначають специфічні риси водокористування, і зміни, що вносяться в гідрологічний цикл, зумовлені органічним зв'язком урбанізації з розвитком промислових комплексів, систем комунікацій, підприємств сфери обслуговування.

Вплив урбанізації на елементи гідрологічного циклу, водні ресурси, режим та якість вод визначається трьома основними напрямами:

* залученням у водообіг для задоволення потреб міського населення і промисловості великої кількості води, яка у багатьох випадках перевищує місцеві водні ресурси;

* докорінною зміною і перетворенням ландшафту, що порушує природні співвідношення елементів водного балансу – опадів, стоку і випаровування;

* кліматичними змінами, пов'язаними з тепловим забрудненням повітряного басейну, зміною циркуляції повітря.

Для задоволення побутових і господарських потреб у воді сучасного міста з населенням понад 100 тис. чоловік необхідно подавати щодоби 400-450 л на людину. В республіці на ці потреби витрачається в середньому 360 л води, а в окремих містах, як правило, великих, водоспоживання зростає. Так, у 1989 р. кожним жителем міст з мільйонним населенням витрачалося 443-483 л води на добу. Найбільші питомі витрати води відмічені в Маріуполі (532 л на добу), Луганську (522), Сімферополі (508), Запоріжжі (494 л на добу). У Кривому Розі в 1989 р. за добу витрачалося 708 л води.

Навіть тільки вирішення проблеми водокористування в таких масштабах, скид промислових стічних і забруднених зливових вод в річки та водойми викликають істотні зміни їх гідрологічного і гідрохімічного режиму. Не менші зміни спричинюють і порушення ландшафту, зумовлені будівництвом житлових і господарських споруд, покриттям асфальтом вулиць, шляхів, площ, створенням водопровідної, дренажної і каналізаційної мереж, які приводять до докорінного перетворення процесу інфільтрації, поверхневої акумуляції води, а отже, режиму стоку і співвідношення між його поверхневою і підземною складовими.

Засипання малих річок, струмків, ярів, створення штучних водойм також є причиною зміни природного водного режиму території. Порушення природних шляхів ґрунтового стоку, втрати води в системі водопостачання і каналізації, наявність твердого покриття, що перешкоджає випаровуванню ґрунтових вод, значно змінює структуру водного балансу.

Наведемо кілька типових прикладів із життя малих річок, водотоків і водойм на урбанізованих територіях України (за матеріалами газети “Вечірній Київ”):

.Либідь, Сирець, Нивка, Курячий Брід, Буслівка, Клов, Віта, Дарниця, Почайна, Кияна . Деякі з цих назв для багатьох представників молодшого покоління киян вже зовсім не асоціюються з річками. Хоч це назви саме річок, які протікають у Києві. Вірніше, того, що від них залишилося. І навіть якесь блюзнірство сьогодні вимовляти ніжне ім'я чарівної сестри легендарного засновника стольного міста щодо стічної канави. Просто глузуванням звучить назва Віта (життя) вимираючої річки. Жоден бусол не опуститься на берег Буслівки і ніяка курка вже не ризикне хоча б наблизитися до Курячого Броду. Тихенько животіє загублена киянами Кияна .

Віками маленькі струмочки, вирвавшись якось на поверхню землі, набираючись сил, напивалися снігом і дощем, намивали м'які піщані береги, стрімко бігли вперед, прокладаючи собі річища серед світлих лук і густих заростей. І всього два-три десятки років знадобилося людині для того, щоб довести їх майже до повної загибелі .

Житель Києва М. Момот ще пам'ятає той час, коли вода в Либеді текла по зарослому лозою і травою річищу і була кришталево чистою. Тепер річку одягли в бетон, і вона стала різнокольоровою: синя, блакитна, біла, а то й з райдужними плямами. Восени пливуть по Либеді гнилі овочі і фрукти, а влітку, під час зливових дощів, ця невиразна річечка перетворюється у брудний бурхливий потік. Вода піднімається більш як на півметра, виходить з берегів, затоплює і територію заводів “Ленінська кузня”, “Транссигнал” і ТЕЦ-3, і підвали житлових будинків, і комунікації .

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4 


Інші реферати на тему «Географія фізична, геологія, геодезія»: