Сторінка
2

Роль податку на додану вартість в державному бюджеті

Історія універсальних акцизів бере початок лише в нашому столітті, від специфічних вони відрізняються універсальними ставками на всі групи товарів та більш широкою базою оподаткування.

Універсальні акцизи містяться в цінах на всі товари. Роль їх у формуванні доходної частини бюджету на відміну від специфічних акцизів зростає. Поширення універсальних акцизів зумовлене рядом чинників. Широка база оподаткування забезпечує стійкі надходження в бюджет, які не залежать від змін в уподобаннях споживачів та асортименті реалізованих товарів.

Універсальні акцизи доволі нейтральні до процесів ціноутворення, оскільки податковий тягар рівномірно розподіляється між усіма групами товарів. Недоліком цього виду акцизів є підвищення рівня цін у країні, де вони вводяться або де на них підвищуються ставки, а також регресивність у соціальному аспекті.

У податковій формі існують три форми універсальних акцизів:

- податок з продажу (купівлі) у сфері оптової або роздрібної торгівлі;

- податок з обороту;

- податок на добавлену вартість.

Об¢єктом оподаткування податку з продажу (купівлі) у сфері оптової або роздрібної торгівлі є валовий доход на кінцевому етапі реалізації чи виробництва товарів, тобто оподаткування проводиться лише один раз, на одному ступені руху товарів.

Податок з обороту також стягується з обороту але вже на всіх ступенях руху товарів. Із цим пов¢язаний значний недолік податків цієї групи — кумулятивний ефект, який полягає в тому, що в об¢єкт оподаткування включаються податки, котрі були сплачені раніше, на попередніх стадіях руху товарів.

Податок на додану вартість сплачується на всіх етапах руху товарів, але об¢єктом оподаткування виступає вже не валовий оборот, а добавлена вартість, що зберігає переваги податку з обороту, але в той же самий час ліквідує його головний недолік — кумулятивний ефект.

Розглянемо більш конкретніше одну з найпоширеніших форм універсальних акцизів податок на додану вартість.

У 1954 році француз М. Лоре описав схему дії податку, здатного замінити податок з обороту. Цей податок вперше було апробовано в Республіці Кот-д¢Івуар у 1960 році, в 1967 році – у Данії та частково в Бразилії, у 1968 році – у ФРН і Франції. В 70 – 80х роках податок на додану вартість дістав широке розповсюдження. На даний момент він є важливою складовою частиною податкових систем більш ніж у сорока країнах світу, в тому числі в 17 європейських країнах. В Україні податок на додану вартість був введений в 1992 році Декретом КМУ “Про податок на додану вартість” і разом з акцизним збором замінив податки з обороту і з продажу.

На сьогоднішній день в Україні порядок обчислення і сплати податку на додану вартість регламентується Законом України “Про податок на додану вартість” від 03.04.97 р. № 168/97-ВР, який набрав чинності 01.10.1997 року та іншими нормативними актами.

Податок на додану вартість – є частиною новоствореної вартосі і сплачується до Державного бюджету на кожному етапі виробництва товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

У загальній системі податків та обов¢язкових платежів податок на додану вартість посідає особливе місце. Цей податок, що охоплює найбільшу кількість суб¢єктів господарювання, є одним з основних джерел наповнення Державного бюджету України. Податок на додану вартість має високо ефективність з фіскальної точки зору. Широка база оподаткування, яка включає не тільки товари, але й роботу і послуги. Сприяє вагомому зростанню доходів держави від цього податку. Вилучення податку на всіх етапах руху товарів сприяє рівномірному розподілу податкового тягаря між усіма суб¢єктами підприємницької діяльності. Універсальні, тобто єдині, ставки полегшують як обчислення податку безпосередньо для платників, так і контроль державних податкових органів за дотриманням платіжної дисципліни.

Також до переваг податку на додану вартість можна віднести і його роль “вбудованого стабілізатора” економічного циклу. Багатовіковий досвід ефективного функцінування податкових систем розвинутих країн привів до розуміння, що сучасна бюджетна система має властивість пом¢якшувати циклічні коливання економіки, навіть якщо не проводяться ніякі дискреційні заходи. Це, так звана, автоматична, або вбудована, стабільність бюджетної системи. Податок на додану вартість, один з непрямих податків, який виконує роль “вбудованого стабілізатора” економічного циклу.

Ефективність дії непрямих податків, а отже і податку на додану вартість, як “вбудованих стабілізаторів”, залежить від двох основних факторів. Перший — це частка ВВП, яка вилучається державою. (табл. 1.1)

Таблиця 1.1

Частка податків у ВВП.

(у фактичних цінах)

Як видно з таблиці 1.1, в Україні частка податків у ВВП досить висока, отже вони мають значний регулюючий потенціал.

Другим фактором є еластичність податкової системи — показник, який відбиває зміну величини податкових надходжень залежно від зміни величини ВВП або національного доходу. Кожен окремий податок впливає на еластичність податкової системи України залежно від еластичності цього податку і питомої ваги податку в загальній сумі податкових надходжень. Збільшення першого і другого факторів збільшує еластичність податкової системи в цілому (табл. 1.2)

Таблиця 1.2

Питома вага непрямих податків

в податкових надходженнях України (%).