Сторінка
23

Теоретичні засади діючої практики механізму порядку видачі та погашення позик комерційних банків

Умовою, щодо якої може бути досягнуто компроміс, як правило , є процентна ставка, розмір комісії тощо.

Після визначення й узгодження всіх параметрів майбутньої кредитної угоди складається відповідний висновок щодо кредиту. Цей документ подається на розгляд кредитного комітету (комісії). Кредитний комітет - орган банку, що виносить рішення про видачу або невидачу кредиту.

До кредитного комітету входять:

· керівник банку;

· головний бухгалтер;

· начальник кредитного відділу;

· заступник керівника;

· начальник юридичного відділу;

· начальник служби безпеки;

· секретар.

У випадку позитивного рішення кредитного комітету відбувається підписання кредитної угоди представником керівника банківської установи і клієнтом. Реквізити сторін закріпляються печатками. Суб’єктами кредитної угоди можуть бути будь-які юридичні або фізичні особи, що вступають в кредитні відносини.

Основними загальними моментами кредитного договору є (див. дод. Л):

І розділ кредитного договору "Предмет договору".

Він містить відомості щодо мети кредиту: сума кредиту (прописом і цифрами); термін, на який видається кредит (термін погашення); дата погашення.

ІІ розділ кредитного договору "Умови забезпечення кредиту".

ІІІ розділ "Зобов’язання сторін":

Позичальника:

- використання позики за цільовим призначенням;

- забезпечення зворотності кредиту у встановлений термін і своєчасну сплату відсотків.

Кредитора:

- перерахування кредитних ресурсів протягом 3-5 днів.

За несвоєчасне перерахування кредитних ресурсів банк виплачує штрафні санкції.

IV розділ "Взаємні зобов'язання":

На підставі даних бухгалтерської звітності аналізувати кредитоспроможність позичальника, перевіряти забезпеченість і цільове використання кредиту.

За результатами аналізу вносити пропозиції щодо характеру взаємин кредитора і позичальника.

V розділ "Права банку":

Дозволяти за клопотанням позичальника пролонгацію виданого кредиту за наявності вільних кредитних ресурсів із встановленням підвищеної процентної ставки.

У випадку зміни ситуації на ринку кредитних ресурсів, зміни дисконтної ставки НБУ банк за згодою позичальника має право змінювати процентну ставку за діючим договором.

Позичальник має право: клопотатися щодо перенесення термінів погашення кредиту. Пролонгація кредиту у випадку виникнення тимчасових фінансових ускладнень або дострокове погашення кредиту і відсотків за ним.

VI розділ "Форс - мажорні обставини".

VII розділ "Особливі умови".

Відповідно до вимог чинного законодавства, забезпечення кредиту оформляється окремим договором після укладання кредитного договору, але неодмінно до видачі кредиту. Крім того, якщо заставою є нерухомість або транспортні засоби, то відповідно до Закону "Про заставу" договір застави має бути завірений нотаріально.

Усі документи по видачі кредиту і його забезпеченню формуються в кредитну справу, яка повинна зберігатися в сейфі.

Документи кредитної справи групуються в такий спосіб:

1) матеріали з надання кредиту (кредитна угода, боргові зобов’язання, гарантійні листи та інше);

2) фінансово-економічна інформація (бухгалтерські баланси, звіти про прибутки і збитки, бізнес-плани та інше);

3) матеріали про кредитоспроможність позичальника (довідки, отримані від інших банків, запити, листування, звіти аудиторських фірм та інше).

Кредитні працівнику банку повинні перевіряти правдивість і достовірність звітної або іншої бухгалтерської та облікової документації позичальників.

Кредитування приватних осіб - ринковий сегмент, що динамічно розвивається. На нього виходить усе більше банків, і завдяки зростанню конкуренції умови кредитування стають привабливішими для клієнтів.

Роздрібний ринок кредитування, попри підвищену порівняно з оптовим трудомісткість операцій і потребу в розвинутій мережі філіалів, приваблює банки обсягами та низьким рівнем кредитного ризику. Чинники його динамічного розвитку впродовж останніх років були: стабільність курсу національної валюти, підвищення платоспроможності громадян, зниження процентної ставки за кредитами, можливість надання кредитів у іноземній валюті резидентам за операціями з використанням карток міжнародних платіжних систем.

Приватних клієнтів кредитують за тими ж принципами, що й суб’єктів господарювання: на умовах цільової спрямованості, строковості, повернення, платності та забезпеченості.

З огляду на суб’єкт кредитування на роздрібному ринку - фізичну особу - висуваються особливі вимоги до позичальника, пакета документів для одержання кредиту та видів його забезпечення. Вони суттєво відрізняються від вимог до позичальників на оптовому ринку - юридичних осіб - і пов’язані з віком клієнта, станом його здоров’я, соціальною стабільністю (наявністю постійної роботи, сім'ї), загальним матеріальним становищем (рівнем доходів, наявністю майна), діловою репутацією.

На ринку склалися певні обмеження щодо кредитування фізичних осіб, спрямовані на зниження кредитних ризиків банків. Кредити не надають: нерезидентам; неплатоспроможним клієнтам із незадовільним фінансовим становищем; для погашення іншого кредиту чи заборгованості за кредитом; клієнтам - засновникам або керівникам підприємства, щодо яких є негативна інформація; за неспроможність клієнта надавати ліквідну заставу або інше забезпечення, що гарантувало б повернення кредиту і відсотків; клієнту, сукупний місячний дохід якого не забезпечує щомісячного повернення частки кредиту і сплати нарахованих відсотків; фізичним особам, які в період дії кредитного договору досягнуть пенсійного віку.

Діють певні обмеження щодо суми позички фізичними особами: її максимальний розмір може встановлюватися у вигляді абсолютної суми, проценту від ринкової вартості забезпечення, проценту від вартості товарів, на оплату яких береться кредит. Позичку надають лише за наявності у клієнта прописки в місті, де розташована установа банку.