Сторінка
11

Теоретичні засади діючої практики механізму порядку видачі та погашення позик комерційних банків

В Україні протягом 2000-2005 рр. обсяги кредитів в економіку збільшилися з 19.6 млрд. грн. у 2000 р. до 143.4 млрд. грн. у 2005 р., тобто у понад 7.3 рази при щорічному темпі приросту 45-60%. При цьому частка довгострокових кредитів зросла з 18 до 61.8%, а частка кредитів і іноземній валюті зменшилася із 46 до 43.3% у 2005 році. Слід зазначити, що середні відсоткові ставки знизилися з 33.0% у 2000 році до 14.1% у 2005 р., а банківська маржа скоротилася з 21,9 до 61,1 % [12, с. 5]. Така динаміка є результатом нормального й очікуваного "поглиблення фінансового ринку" в міру просування країн Центральної та Східної Європи до розвинутої економіки та інтеграції в Європейське Співтовариство. За таких умов зростання обсягів кредитування може значною мірою поглинатися за рахунок попиту на грошові кошти, не призводячи до значних макроекономічних наслідків.

Експерти Standard&Poor's, зазначають, що регулювання і нагляд за банківською діяльністю в Україні розвинені недостатньо, і це перешкоджає підвищенню кредитоспроможності банків країни.

Обґрунтування певної стратегії управління кредитними процесами та підбір інструментів економічної політики у цій сфері повинні базуватися передусім на чіткому визначенні характеру та видів можливих ризиків макроекономічної і фінансової стабільності, пов’язаних зі зростанням обсягів кредитування. Цей процес включає моніторинг і аналіз агресивних даних за категоріями позичальників, цілями кредитування, термінами та періодами фіксації процентних ставок, валютою розрахунків, а також іншими істотними параметрами, такими як наявність заставного забезпечення і джерел фінансування. Без такої комплексної оцінки неможливо з’ясувати, чи є фіксовані темпи зростання кредитування приводом для занепокоєння і як на них слід реагувати. Крім того, виключно важливе значення мають макроекономічні, та структурні фактори, в тому числі наявність макроекономічного дисбалансу, надійність і стійкість фінансової системи, якість і дієвість систем регулювання й нагляду, структура фінансової системи і фінансовий стан позичальника. Для забезпечення такої оцінки надзвичайно важливе значення має доступ до даних бюджетного обстеження населення і до балансових звітів корпоративного сектору. Озброєні цією інформацією розробники політики можуть виявити основні ризики, пов’язані з процесом зростання обсягів кредитування (див. табл. 1.1) [12, с. 8] і запроваджувати комплекси заходів, необхідні для управління макроекономічними та фінансовими ризиками (див. рис. 1.1) [12, с. 9] .

Регулювання стрімкого зростання обсягів кредитування, яке може загрожувати макроекономічній стабільності, викликає серйозні складнощі в окремих країнах Центральної та Східної Європи, де набір доступних інструментів унаслідок специфічних особливостей їх розвитку є обмеженим. У деяких країнах вільний рух іноземного капіталу обмежує спроможність ефективного використання грошово - кредитної політики, особливо там, де діє режим прив’язки валютного курсу, оскільки підвищення процентних ставок, як правило, викликає приплив іноземного капіталу, який може ще більше прискорити зростання грошової маси і обсягів кредитування.

Таблиця 1.1. - Класифікація ризиків залежно від характеру збільшення обсягів кредитування