Сторінка
3

Таблиці астрономічних розрахунків. Визначні дати освоєння космосу

них ліній з певною широтою місця, в якому користувати­муться картою: для Москви, наприклад (широта 56°), лінія з позначками 55° і т. д. Круг кладуть на карту так, щоб по­трібна година (години позначені по краю накладного круга) була напроти відповідної дати (місяці й числа позначено по краю зоряної карти). Тоді у вирізі накладного круга будуть ті сузір'я і зорі, які в даний момент перебувають над горизонтом і до того ж саме у вказаних картою напрямах і положеннях відносно горизонту.

Край вирізу в накладному крузі позначає горизонт, а поблизу центра вирізу знаходиться зеніт. Точки горизонту позначені на накладному крузі.

Відповідність показів карти спостережуваній картині зоряного неба буде повною, якщо карту розмістити над собою горизонт.

VI. ТАБЛИЦЯ СОНЯЧНОЇ СИСТЕМИ

VII. ЯК КОРИСТУВАТИСЯ РУХОМОЮ КАРТОЮ ЗОРЯНОГО НЕБА

Положення зір відносно горизонту безперервно змінюється внаслідок добового обертання Землі навколо осі й річного — навколо Сонця. Воно неоднакове протягом доби та в одні й ті самі вечірні години в різні місяці року. Рухома карта зоряного неба дає змогу швидко й просто встановлювати положення зір відносно горизонту для будь-якого моменту часу.

Щоб працювати з картою, її треба відповідно змонтувати і навчитись нею користуватися.

Карту й накладний круг насамперед слід наклеїти на цупкий картон, потім аркуші акуратно обрізати по лініях кругів, а в накладному крузі зробити внутрішній виріз по одній із замкнетально, повернувши її край з написом «Північ» до північної точки горизонту. Якщо ж карта лежить на столі, треба па­м'ятати, що вона відображає розміщення зір, які знаходяться вгорі, і в уяві переносити їх зображення на небо відповідно до напрямів на сторони горизонту.

Працюючи з картою, слід пам'ятати, що сузір'я на ній зобра­жені в дещо спотвореному, розтягнутому вигляді, бо небесну сферу, як і земну кулю, не можна зобразити на площині без викривлень.

Радіальні лінії на карті — круги схилень. Відповідні їм го­дини прямого сходження вказано біля краю карти. Схилення світил відлічують за концентричними колами, накресленими че­рез кожних 30° (третє від центра коло — небесний екватор — схилення 0°). Легко бачити, що карта показує зорі із схилен­ням до 45° (зображено зорі до 4-ї величини включно).

Ексцентричний круг на карті — екліптика, точки перетину якої з небесним екватором мають пряме сходження: 0 годин (точка весняного рівнодення) і 12 годин (точка осіннього рівно­дення) .

Доцільно позначити на екліптиці положення Сонця, напри­клад для двадцятих чисел місяців року. Тоді зоряна карта стане ще наочнішою і зручнішою для спостережень.

VIII. НАЙВАЖЛИВІШІ АСТРОНОМІЧНІ ДАТИ Й ВІДКРИТТЯ

Роки до н. е.

3000 Перші астрономічні записи, зроблені в Єгипті, Ва­вілоні та Китаї.

1100 Визначення нахилу екватора .до екліптики (Чу Конг, Китай).

360 Висування доводів на користь уявлень про куля­стість Землі, Місяця та інших небесних тіл (Арісто-тель, Греція).

280 Початок систематичних спостережень зоряного не­ба александрійськими астрономами (Арістілл, Ті-мохаріс).

265 Висловлено ідею про рух Землі навколо осі й Сон­ця, перші оцінки відстаней до Сонця й Місяця (Арістарх Самоський, Греція).

240 Визначення розмірів земної кулі (Ератосфен, Алек-сандрія).

140—120 Складено перші таблиці руху Сонця, Місяця, зоря­ний каталог, що містив 1022 зорі, поділені на зо­ряні величини за видимою яскравістю (Гіппарх, Александрія).

46 Запровадження в Римській імперії юліанського ка­ лендаря (Созіген, Александрія).

Роки н. е.

150 Створення александрійським ученим Клавдієм Пто-лемеем «Альмагеста» — відомої праці, що містить геоцентричну систему світу.