Сторінка
11

Бюджетний федералізм

У скандинавській групі країн діє механізм так званого внутрішньодержавного (іпігазіаіе) федералізму, який передбачає пряме представництво і задоволення інтересів низових ланок бюджетної системи в центральному уряді та в інших загальнодержавних інститутах. Цей вид бюджетного федералізму характерний для країн, де немає суттєвих міжрегіональних розбіжностей у рівнях економічного розвитку чи життя населення. У такому разі практично виключаються як міжрегіональні конфлікти інтересів, так і гострі суперечності між центральним урядом і органами місцевого самоврядування.

Значною мірою закономірності скандинавського типу бюджетного федералізму властиві також системі міжбюджетних відносин у Франції та деяких інших країн.

Субсидіарний механізм міжбюджетних відносин у західних державах дає важливі уроки стосовно організації місцевих фінансів. Його правила полягають у такому:

1. Слід передавати на місця певне джерело доходів (повністю, наприклад, конкретний податок), або обмежуватися видачею фінансової допомоги. Розмір фінансової допомоги не повинен бути настільки великим, щоб дестимулювати на місцях зусилля щодо активної мобілізації доходів та економного витрачання власних коштів.

2. Субвенції мають перед дотаціями ту перевагу, що завдяки їм зручніше контролювати витрачання коштів. Уряд одержує можливість впливати на місцеву діяльність у бажаному напрямі. Вони меншою мірою породжують дух утриманства у місцевої влади.

3. Субсидування має здійснюватися на об'єктивних підставах відповідно до характеру видатків і реальних потреб місцевих органів самоврядування. Величина субсидій залежить від рівня добробуту місцевих громад і платоспроможності населення. Показник платоспроможності визначається як сума надходжень певного загального податку (прибуткового, помайнового та ін.) на одного жителя або одиницю площі даного адміністративно-територіального утворення.

Розглянуті механізми міжбюджетної взаємодії різних рівнів органів влади демонструють складність процесів бюджетного федералізму. Показані на прикладі Великої Британії неодноразові зміни спрямованості, форм та інструментів бюджетного менеджменту дають уявлення не тільки про вигоди, а й проблеми, пов'язані з функціонуванням системи місцевих фінансів на основі майнових податків. Водночас у західній літературі досить чітко простежується думка, що монопольне становище держави на певній території сьогодні вже не вписується в систему поглядів сучасного сприйняття бюджетного федералізму. Звідси радикальне переосмислення державних інституцій та відповідне їх реформування в рамках моделі бюджетного федералізму є сьогодні важливою і пріоритетною проблемою'. У зв'язку з цим економістами на Заході висувається ряд пропозицій щодо вдосконалення механізмів і системи бюджетного федералізму.

Досить оригінальний підхід до розв'язання цих проблем пропонують відомі швейцарські вчені, професори Бруно С. Фрай (університет м. Цюріх) і Райнер Айхенбергер (університет м. Фрай-бург). Він ґрунтується, як вони наголошують, на сучасній політичній економії, конституційній економіці та економічній теорії федералізму. Мова йде про «федералізм за допомогою РОСІ» — функціональних взаємодоповнюючих і конкуруючих між собою юрисдикцій), заснування яких є невід'ємним правом громадян . Ці корпорації наділяються широкими повноваженнями для виконання державних завдань і певною фіскальною компетенцією. Це дає змогу послабити позиції фінансової бюрократії, посилити роль громадян у здійсненні більш ефективного бюджетного менеджменту на місцевому рівні, вивільнити певні сфери суспільного життя з-під впливу не завжди ефективної бюрократичної системи державного управління.

«Функціональні, конкуруючі корпорації, — вважають Бруно С. Фрай і Райнер Айхенбергер, — являють собою інструмент чітко вираженої локальної автономії, радикальну альтернативу домінуючій на сьогодні національній інституції» у рамках бюджетного федералізму. Практика Швейцарії і США підтверджує ефективність цих інструментів прямої демократії. Функціональні спеціалізовані адміністрації з правом стягнення податків для фінансування своїх завдань у ряді кантонів Швейцарії та «зресіаі (іізкгіїз» у США з широкими фінансовими повноваженнями свідчить про те, що вони цілком відповідають преференціям громадян, дають змогу їм ефективно контролювати апарат управління і досить гнучко реагують на зміни соціально-економічної і політичної ситуації. До речі, у Німеччині подібні до цього об'єднання на рівні общин існували вже понад 100 років тому.

Реалізація на практиці концепції РОСІ з їх фінансово-податковою автономією, більш раціональним і економним витрачанням грошових ресурсів, вищим і ефективнішим рівнем надання послуг дає змогу знизити тягар на бюджет, підвищити вплив громадян на вирішення важливих питань, кардинально змінити місце і роль сучасних територіальних одиниць у країні.

В Україні інтерес до теорії та практики бюджетного федералізму обумовлений міркуваннями як наукового, так і прагматичного характеру. За роки незалежності перед вітчизняною фінансовою наукою відкрився інтелектуальний простір світового фінансового знання. На черзі — зближення, рецепція, творче перероблення досягнень західної фінансової думки, відмова від ідеологічних застарілих догм, понять і штампів, використання прийомів та концепцій з інших соціально-гуманітарних наук, діалог із зарубіжними колегами. Необхідно використати в Україні все корисне зі світової практики організації бюджетного федералізму, різноманітних форм і методів бюджетного менеджменту.