Сторінка
23

Формувавання дохідної частини Державного бюджету України в умовах утвердження економіки ринкового типу

Існує ще одна значно цікава обставина. В країнах, які здійснюють економічні реформи по стандартних рецептах Світового банку та Міжнародного Валютного Фонду, бюджетні видатки зростають. Хоча повинно було б бути навпаки, враховуючи, що суть ринкових реформ - відмова держави від тотального контролю економіки. Наприклад, в Беніні, Гамбії, Нігерії, що заслужили згоду МВФ своєю приналежністю до реформ, бюджетні видатки зросли з 18 % валового внутрішнього продукту до 28, 7 %.

Стосовно бюджетних доходів, слід сказати, що, наприклад, у Франції, Італії, Бельгії вони складають 40% ВВП, а в Голландії і зовсім 50%, хоча в Південній Кореї, Індонезії цей показник тримається на рівні 20%. А в США і Японії ще менше. В цих країнах бюджетні доходи в останні роки в середньому склали відповідно 19% і 14%.

Головною проблемою фінансової політики традиційно вважається бюджетний дефіцит. Економіки із стабільно бездефіцитним державним бюджетом практично не існує. Ця проблема не лише для країн, що розвиваються, але й для вже розвинутих. Наприклад, в країнах Західної Європи декілька років назад дефіцит бюджету збільшився з 2,5 % до 6,5 % валового внутрішнього продукту. І лише зараз ситуація в цьому плані покращилась. В США рівень дефіциту бюджету коливається в останній час від 2 % до 2,5 %; в Японії цей показник складає близько 40%.

Для покриття дефіциту бюджету придатні всі засоби. Послугами міжнародних кредитних організацій все активніше користуються уряди не лише країн, що розвиваються, але й тих же розвинутих. Останні, до речі, набирають щорічно кредитів близько 800 млрд. доларів США.

Яскравим прикладом світового досвіду бюджетного процесу є діяльність Рахункової палати Туреччини, яка була створена в 1862 році Султаном Османської імперії Абдулазізом.

Рахункова палата Туреччини є незалежним вищим контрольним органом держави і від імені великих Національних зборів – парламенту країни – здійснює контроль за доходами і видатками консолідованого та муніципальних бюджетів, бюджетних фондів, а також контролює використання державного майна. Функції, завдання, повноваження Рахункової палати і її місце у державному устрої закріплені чинною Конституцією Турецької Республіки.

Бюджетний устрій Туреччини, складання і виконання бюджетів докорінно відрізняється від нашої системи.

Найперший бюджет Османської імперії був прийнятий парламентом країни в 1869 році.

Національний бюджет Туреччини складається з таких бюджетів:

1) загальний бюджет;

2) загальнодержавно-відомчий;

3) автономні бюджети;

4) бюджети оборотного капіталу;

5) бюджети муніципалітетів;

6) бюджетні фонди.

Загальний бюджет і загальнодержавно-відомчий бюджет, за винятком трансфертів, складають консолідований бюджет Туреччини.

Відповідно до бюджетного законодавства Турецької Республіки, Міністерство фінансів Туреччини забезпечує складання і виконання консолідованого бюджету. Муніципалітети самостійно формують і виконують власні бюджети. Облік і звітність за доходами та видатками консолідованого і муніципальних бюджетів ведеться державними бухгалтеріями Міністерства фінансів Туреччини.

Незважаючи на те, що Рахункова палата Туреччини контролює формування, виконання муніципальних бюджетів та використання державного майна, розташованого на території муніципалітетів, вона не має регіональних представництв.

Аудитори Рахункової палати перевіряють кожне платіжне доручення, зіставляють вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей із затвердженими державними стандартами тарифів і цін.

Чинна система аудиту і контролю державних фінансів дає змогу Рахунковій палаті Туреччини контролювати законність, ефективність використання кожної турецької ліри, витраченої з вище перелічених бюджетів.

Однією з функцій Рахункової палати, передбаченою в законі про Рахункову палату, є попередній контроль угод і контрактів, що виконується за рахунок коштів консолідованого і муніципальних бюджетів. Контракти і угоди, вартість яких перевищує 58,5 млрд. турецьких лір ($100 тис.), підлягають попередньому контролю з боку Рахункової палати. За результатами контрольних заходів аудитори групи контролю контрактів та угод готують висновок, який подається в Колегію палат головних контролерів. Після розгляду на засіданні Колегії палат головних контролерів, якщо контракт складений у межах чинного фінансово-бюджетного законодавства, а його виконання служить інтересам держави, контракт візується Головою Рахункової палати. Після цього Міністерство фінансів Туреччини має право фінансувати його.

Ця функція Рахункової палати заслуговує на увагу і пильне вивчення, оскільки в умовах критичної нестачі фінансових ресурсів державного бюджету України здійснення попереднього контролю таких витрат з боку незалежного вищого державного контрольного органу дасть можливість уникати неефективних, недоцільних видатків.

Після завершення бюджетного року на підставі звітів, поданих державними бухгалтеріями протягом року, Рахункова палата складає звіт по консолідованому бюджету в розрізі загального та змішаних бюджетів. Дані звіту звіряються з даними Міністерства фінансів, і Палата готує по кожному бюджету окрему заяву про загальну відповідність, яка подається на розгляд і затвердження у Великі Національні Збори країни. У заяві розшифровуються всі доходи і видатки консолідованого і муніципальних бюджетів. Необхідно зауважити, що Рахункова палата не підзвітна парламенту. Згідно з чинним законодавством парламент Республіки і народні обранці не мають права давати вказівки Рахунковій палаті щодо проведення контрольно-ревізійних заходів.

Рахункова палата Туреччини також самостійна і незалежна у визначенні параметрів бюджету. Вона складає свій бюджет і подає його до парламенту, а копію – до Міністерства фінансів Туреччини. Великі Національні Збори та Міністерство фінансів у процесі затвердження бюджету, а також протягом року не мають право вносити будь-які зміни і уточнення до бюджету Рахункової палати Туреччини.

Таким чином, вивчення і дослідження світового досвіду формування центрального бюджету є важливою передумовою для його удосконалення в Україні. Це несе у собі широкі можливості для ефективного впровадження в нашій країні в умовах утвердження в країні ринкових відносин.

Висновки і пропозиції

Економічне оновлення України об’єктивно потребує зміцнення державного бюджету як основного важеля ефективного розвитку господарства країни, що прагне до соціально орієнтованої економіки.

Обсяг ресурсів, що концентрується в дер­жавному бюджеті - одна із ключових про­блем діяльності держави в умовах ринку. Доходи державного бюджету - це фінансові ресурси держави, щ о використовуються для виконання функцій, закріплених законами за державою. Доходи державного бюджету утворюються за рахунок надходжень на безповоротній основі, справляння яких передбачене законодавством України. Завдяки бюджету відповідно до Конституції України держава повинна мати можливості зосередити фінансові ресурси на важливих ділянках економічного та соціального розвитку.