Сторінка
2

Формувавання дохідної частини Державного бюджету України в умовах утвердження економіки ринкового типу

Наукова новизна роботи полягає у систематизації досвіду функціонування Державного бюджету України, проведенні моніторингу формування доходів державного бюджету.

Практичне значення роботи полягає у напрацюванні рекомендацій для оптимізації формування дохідної частини державного бюджету.

Магістерська дипломна робота складається з вступу, трьох розділів, висновків і пропозицій та списку використаної літератури.

Аналітична частина роботи представлена у вигляді . таблиць, . рисунків.

РОЗДІЛ І

Теоретичні засади формування доходів Державного бюджету України

1.1. Доходи Державного бюджету: економічний зміст та структура.

По мірі свого розвитку вчення про державу відкривало нові можливості для пізнання суті фінансового господарства держави, заодно і для вияснення природи його першооснови – фінансових ресурсів держави. Труднощі дослідження фінансового господарства держави заключалися в тому, що дві науки – економічна і політична займалися проблемами державних доходів і видатків. Виділення фінансової науки в цілком самостійний сегмент дозволило її в ХХ столітті, використовуючи ідеї неокласиків і вчення про правову державу, обґрунтувати і дати чітке визначення основних елементів фінансового господарства держави:

– фінансових ресурсів держави;

– доходів держави;

– доходів бюджетів держави.

На перший погляд, ці фінансово - економічні категорії сприймаються як синоніми. Але вияснивши їх внутрішню природу, можна чітко розмежувати ці поняття. Найбільш широке поняття – це фінансові ресурси держави. До них відносяться, крім державних доходів і доходів бюджетів держави, і заощадження населення в державних банках, і кошти населення, які отримані від розповсюдження облігацій державних позик, і фінансові ресурси державних підприємств, установ та організацій. На відміну від фінансових ресурсів держави, державні доходи представляють собою власність держави, без будь - яких умов і зобов’язань по відно­шен­­­ню до суб’єктів держави.

Єдина система державних доходів не виключає, а навпаки, передбачає класифікацію їх на різні групи, виходячи із різних ознак групування.

В залежності від порядку формування системи державних доходів, їх можна розділити на:

– централізовані – кошти, які залишаються в розпорядженні держави в результаті розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту, що поступають для формування централізованих грошових фондів держави;

– децентралізовані – доходи, які залишаються в розпорядженні державних підприємств, установ і організацій при розподілі та перерозподілі валового внутрішнього продукту.

Основою для їх формування є прибутки і доходи державних підприємств, установ і організацій, які використовуються у відповідності до фінансових планів та кошторисів.

В залежності від методів акумулювання грошових ресурсів, можна виділити наступні групи державних доходів:

– обов’язкові платежі і збори;

– добровільні поступлення;

– емісія (включаючи як емісію грошей, державних цінних паперів, так і кредитну емісію);

– надходження від роздержавлення та приватизації державного майна;

– державний борг і державний кредит;

– надходження від зовнішньоекономічної діяльності.

Центральне місце в системі доходів держави займають доходи Державного бюджету. Безпосередньо з їх допомогою забезпечується мобілізація основної частини фінансових ресурсів держави при формуванні бюджетних і позабюджетних фондів, що необхідні для фінансового забезпечення виконання державою покладених на неї функцій.

Останніми роками спостерігається тенденція до зниження загального обсягу фінансових ресурсів, які перерозподіляються через Державний бюджет. Але в умовах утвердження економіки ринкового типу провідна роль бюджету в перерозподілі фінансових ресурсів, як і національного багатства в цілому, є об’єктивною реальністю. Це зумовлено тим, що бюджет якраз і є тим інструментом, за допомогою якого здійснюється регулювання економічних процесів, чого не можна досягнути іншими методами, в тому числі й чисто ринковими.

Специфіка бюджету як економічної категорії, відзначає професор С.І.Юрій, полягає в тому, що він безпосередньо обумовлений рухом вартості і використовується для створення централізованого фонду фінансових ресурсів. В ньому переплітаються величезна гамма інтересів та протиріч. В першу чергу, це інтереси суб’єктів господарювання по створенню централізованого фонду фінансових ресурсів. Бюджет є невід’ємним атрибутом держави, одночасно він є фундаментальним її носієм. Адже саме через бюджет відбувається централізація коштів, що дає змогу маневрувати коштами, зосередити їх на вирішальних ділянках економічного і соціального розвитку, здійснювати єдину економічну і фінансову політику на території країни [74, 134]. Професор О.Д.Василик в своїх працях вказує, що “бюджет – це фонд фінансових ресурсів, який перебуває у розпорядженні органів виконавчої влади певного рівня й використовується для виконання покладених на них функцій, передбачених конституцією”[26, 124].

Отже, бюджет забезпечує не тільки акумулювання коштів, необхідних для фінансування держави, використовується не лише для часткового перерозподілу доходів із метою підтримання сприятливого соціального становища у державі, а й активно впливає на економічні, соціальні, національні, регіональні процеси у суспільстві і впровадження вищими органами влади відповідної національної стратегії розвитку, спрямованої на зміцнення державної безпеки.