Сторінка
12

Функції фінансів на підприємстві. Платоспроможність, фінансова стійкість, банкрутство

Не менше небезпечний для діяльності підприємства негативний вплив внутрішніх чинників. Так, за оцінками західних експертів, 90% різних невдач малих фірм пов'язано з недосвідченістю менеджерів, некомпетентністю керівництва, його невмінням орієнтуватися в ринковій обстановці, що змінюється, зловживаннями службовим положенням, консерватизмом мислення, що веде до неефективного управління фірмою, до ухвалення помилкових рішень, втрати позицій на ринку.

Визначення незадовільної структури балансу проводиться на основі наступних показників:

- коефіцієнта поточної ліквідності;

- коефіцієнта забезпечення власними засобами;

- коефіцієнта відновлення (втрати) платоспроможності.

Коефіцієнт поточної ліквідності характеризує загальну забезпеченість підприємства оборотними коштами для ведення господарської діяльності і своєчасного погашення термінових зобов'язань підприємства.

Поточні активи

До поточної ліквідності = ------------------------------------------

Поточні пасиви

Коефіцієнт забезпеченості власними засобами характеризують наявність власних оборотних коштів біля підприємства, необхідних для його фінансової стійкості

Джерела власних засобів - Зовнішньооборотні активи

До = ---------------------------------------------------------------------------

Оборотні активи

Коефіцієнт відновлення (втрати) платоспроможності

характеризує наявність реальної можливості біля підприємства відновити (або втратити) свою платоспроможність протягом певного періоду.

Коефіцієнт відновлення (втрати) платоспроможності визначається як відношення розрахункового коефіцієнта поточної ліквідності до його встановленого значення. Розрахунковий коефіцієнт поточної ліквідності визначається як сума фактичного значення поточної ліквідності на кінець звітного періоду і зміни значення цього коефіцієнта між кінцем і початком звітного періоду в перерахунку на встановлений період відновлення (втрати) платоспроможності.

До 1ф + П в (у) /Т х (К1ф - К1н)

До = ----------------------------------------

К1норм

До 1ф - фактичне значення (в кінці звітного періоду) коефіцієнта поточної ліквідності;

П в (у) - встановлений період відновлення (втрати) платоспроможності підприємства в місяцях;

Т - звітний період в місяцях;

К1н - значення коефіцієнта поточної ліквідності на початку звітного;

К1норм - нормативне значення коефіцієнта поточної ліквідності

(К1норм = 2)

Підставою для визнання структури балансу підприємства незадовільної, а підприємства - неплатоспроможним наступає при умові, коли величина даних коефіцієнтів виявляється нижче за їх нормативні значення:

коефіцієнт поточної ліквідності на кінець звітного періоду має значення менше 2;

коефіцієнт забезпеченості власними засобами на кінець звітного періоду має значення менше 0,1.

У тому випадку, якщо хоча б один з вказаних коефіцієнтів має значення нижче за нормативний, розраховується коефіцієнт відновлення платоспроможності за період, встановлений рівним 6 місяцям.

Вказаний коефіцієнт, що приймає значення більше 1, свідчить про наявність реальної можливості біля підприємства відновити свою платоспроможність.

При значенні коефіцієнта менше 1 можна говорити про відсутність біля підприємства реальної можливості відновити платоспроможність найближчим часом.

Якщо ж коефіцієнти поточної ліквідності і забезпеченості власними засобами приймають значення, перевищуючі нормативні або рівні їм, то розраховується коефіцієнт втрати платоспроможності за період, встановлений рівним 3 місяцям.

Коефіцієнт втрати платоспроможності, що приймає значення менше 1, свідчить про те, що біля підприємства найближчим часом може бути втрачена платоспроможність.

Використовування системи неформалізованих критеріїв

Крім раніше розглянутих формальних ознак (методика визначення незадовільної структури балансу), що дозволяють зарахувати підприємство до фінансово неспроможних, існують різні неформальні критерії, що дають можливість прогнозувати вірогідність потенційного банкрутства підприємства. До їх числа відносяться:

- незадовільна структура майна підприємства, в першу чергу поточних активів. Тенденція до зростання в їх складі важкореалізованих активів (сумнівної дебіторської заборгованості, запасів товарно-матеріальних цінностей з тривалим періодом обороту) може зробити таке підприємство нездатним відповідати за своїми зобов'язаннями;

- уповільнення оборотності засобів підприємства (надмірне накопичення запасів, погіршення полягання розрахунків з покупцями);

- скорочення періоду погашення кредиторської заборгованості при уповільненні оборотності поточних активів;

- тенденція до витіснення у складі зобов'язань підприємства дешевих позикових засобів «дорогими» і їх неефективне розміщення в активі;

- наявність простроченої кредиторської заборгованості і збільшення її питомої ваги у складі зобов'язань підприємства;

- значні суми дебіторської заборгованості, відношувані на збитки; тенденція випереджаючого зростання найтерміновіших зобов'язань порівняно із зміною високоліквідних активів; падіння значень коефіцієнтів ліквідності;

- нераціональна структура залучення і розміщення засобів, формування довгострокових активів за рахунок короткострокових джерел засобів: збитки, відбивані в балансі, і ін.

На своєчасне виявлення вказаних причин направлений аналіз ліквідності і поточної платоспроможності підприємства.

Як додатковий (і вельми значущого) критерій благополуччя (неблагополуччя) фінансового положення слід назвати перебування бухгалтерського обліку на підприємстві. Досвід показує, що підприємства, діяльність яких характеризується низькою якістю облікової роботи (неповним і невчасним віддзеркаленням господарських операцій; незабезпеченістю облікових даних документальним підтвердженням; недбалістю і заплутаністю обліку і ін.), більшою мірою стикаються з фінансовими труднощами, мають меншу свободу маневру саме через відсутність адекватної інформації у осіб, що ухвалюють управлінські рішення.

Для запобігання банкрутства роблять перш за все наступні кроки: позбавляються від збиткової продукції і підрозділів; розробляють і здійснюють програму скорочення витрат; покращують управління активами.