Сторінка
1

Державні фінанси: формування, основи, аналіз структури, основні ланки. Система державних фінансів України - проблеми та перспективи розвитку

Зміст

Вступ 3

1. Економіко-правові основи формування державних фінансів …… 5

2. Аналіз структури державних фінансів характеристика її основних ланок: ………………………………………………………………………… 11

2.1. Бюджет держави 11

2.2. Фонди цільового призначення 23

2.3. Державний кредит .29

2.4. Фінанси державного сектора .32

3. Система державних фінансів України: проблеми та перспективи розвитку ………………………………………………………………………35

Висновок .38

Список використаної літератури………………………………………40

ДодатокА .41

Додаток Б ……………………………………………………………… .42

Вступ

Державні фінанси являють собою досить розгалужену систему відносин, яка опосередковується формуванням і використанням централізованих на різних рівнях адміністративного поділу фон­дів грошових коштів. Розгалуженість цієї системи і наявність значної кількості фондів обумовлюється різноманітністю функ­цій держави і завдань, які вона вирішує, а також розмежуванням функцій і повноважень між різними рівнями державної влади. Державні фінанси — це сукупність розподільно-перерозподільних відносин, що виникають у процесі формування і використання централізованих фондів грошових коштів, призначених для фінансового за­безпечення виконання державою покладених на неї функцій. Фінансові відносини, що виникають у держави з іншими суб'єктами, мають досить складний характер. З позицій держави, з одного боку, формування коштів централізова­них фондів характеризує і відносини обміну, і розподілу, і перерозподілу. Відносини обміну досить незначні за обся­гами і питомою вагою і пов'язані з надходженням доходів, отриманих від реалізації державного майна і ресурсів, що належать державі, від майнових прав, від надання послуг тощо. Відносини розподілу відображають частку держа­ви у створеному ВВП, яку вона отримує у формі непрямих податків. Відносини перерозподілу відбивають формування фондів за рахунок оподаткування доходів юридичних і фі­зичних осіб. У процесі використання державних коштів виникають відносини розподілу і перерозподілу. Розподільні відносини з боку держави характеризують використання тієї частини державних доходів, що отримана нею на ос­нові обміну і розподілу, а перерозподільні — тих, що отри­мані на основі перерозподілу. З погляду юридичних і фізич­них осіб державні фінанси мають насамперед яскраво ви­ражений перерозподільний характер, хоча в них присутні й елементи обміну — плата за державні послуги.

Склад державних фінансів роз­глядається за ланками і рівнями органів державної влади й управління. Ланками державних фінансів є:

—бюджет держави;

—фонди цільового призначення; — державний кредит;

—фінанси державного сектора.

За рівнямидержавні фінанси поділяються на загальнодержав­ні й місцеві. Загальнодержавні фінанси призначені для забезпечення тих потреб суспільства, які мають загальнонаціональний характер і відображають інтереси держави загалом. Вони, з одного боку, формують фінансову базу вищих органів державної влади й управління, а з іншого — у їхніх руках є інструментом впливу на соціально-економічний розвиток країни. Через загальнодержавні фінанси здійснюється територіальний перерозподіл ВВП з метою збалансованого розвитку окремих регіонів. З їх допомогою здійснюється також структурна політика, яка покликана забезпечити оптимальний галузевий розвиток країни.

Місцеві фінанси являють собою фінансову базу місцевих ор­ганів влади та управління. Вони забезпечують регіональні потре­би у фінансових ресурсах та доходах, їх внутрішньотериторіальний перерозподіл. Основне призначення місцевих фінансів—забезпечення відносної фінансової незалежності й автономності регіональних адміністративних формувань (областей, районів) та поселень.

1. Економіко-правові основи формування державних фінансів.

Головне призначення державних фінансів — за допомо­гою різних фінансових інституцій сприяти успішному еко­номічному й соціальному розвитку держави, забезпеченню прав і свобод людини. Це досягається завдяки методам і формам мобілізації фінансових ресурсів у розпорядження держави та використання їх для розвитку економіки, забез­печення соціальних гарантій населення, утримання армії, органів усіх ланок влади.

Сукупність зазначених форм і методів дістала назву фінан­сового механізму системи управління в державі. Від того, на­скільки він досконалий, залежать темпи економічного й соціаль­ного розвитку, добробут громадян. Важливе значення має й те, який обсяг фінансових ресурсів від їхньої загальної кількості, що створюються у державі, вона залучає в своє розпорядження й на які цілі використовує. Проте ці загальні показники ще не забезпечують повної характеристики ефективності функціону­вання державних фінансів.

Необхідність державних фінансів зумовлена тим, що за будь-якого типу економічної системи основним призначен­ням держави є забезпечення фінансовими ресурсами тих потреб, які не можуть бути задоволені через ринковий меха­нізм, тобто через попит і пропозицію, а також особисто кож­ним громадянином з огляду на відповідні об'єктивні причини. До них належить зокрема, структурна перебудова економіки, боротьба з монополізмом, захист навколишнього сере­довища, оборона, правопорядок, захист тих громадян, які на ринку входять до числа споживачів — інваліди, діти, преста­рілі, проведення фундаментальних наукових досліджень, загальна освіта, підготовка кадрів, соціальне забезпечення й страхування, охорона здоров'я тощо. Виходячи з цього, держава будує свою фінансову політику, головним завданням якої є пошук оптимальної моделі перерозподілу фінансових ресурсів із метою прискорення зростання матеріального ви­робництва й добробуту населення. Для побудови такої моде­лі треба визначити рівень втручання держави у господарську діяльність виробничих структур і рівень зобов'язань держави в питаннях соціального забезпечення своїх громадян. Від цих факторів залежить, яка частка валового внутрішнього про­дукту має зосереджуватися у фінансових інституціях, створю­ваних державою.