Сторінка
2

Державні фінанси: формування, основи, аналіз структури, основні ланки. Система державних фінансів України - проблеми та перспективи розвитку

Слід ураховувати, що необґрунтовано висока частка цент­ралізації фінансових ресурсів призводить до негативних нас­лідків, оскільки централізовано важко вести раціональний розподіл і забезпечити його ефективне виконання. Однак зни­ження централізації при високому рівні державної власності зумовлює безгосподарність і різні перекоси в розподілі та ви­користанні фінансових ресурсів, і врешті — фінансовий роз­лад у державі. Потрібна також оптимізація перерозподілу фінансових ресурсів, що перебувають у розпорядженні населення. Якщо держава надмірно втручається в перерозподіл частки насе­лення у валовому внутрішньому продукті, це усуває стимули до праці, знижує темпи економічного зростання. Водночас невтручання держави в цей процес або значне їх скорочен­ня також має негативні наслідки — стримує розвиток осві­ти, науки, призводить до зубожіння деяких верств населен­ня тощо.

Перерозподільчі процеси, що здійснюються за допомогою державних фінансів, — це явище макрорівня, проте роль дер­жавних фінансів виявляється не меншою мірою у формах і ме­тодах мобілізації фінансових ресурсів. Важливе значення має те, як мобілізуються ресурси, якими каналами та в якій фор­мі відбувається їхній рух, на яких засадах вони виділяються й використовуються.

За умов ринку головною формою мобілізації фінансових ресурсів у розпорядження держави є податки, збори й відрахування. Визначення об'єкта оподаткування або обчислення платежів, передбачених пільг, ставок податків і платежів, стро­ків сплати, відповідальності за несвоєчасну сплату є механіз­мом впливу на економічні та соціальні процеси, як й окрес­лює роль фінансів на мікрорівні.

При використанні ресурсів держава визначає метод фінан­сування витрат— пряме бюджетне фінансування, бюджетне кредитування або самофінансування. Ринкова економіка пе­редбачає залучення коштів через випуск акцій, облігацій, різ­них кредитних зобов'язань. Це форма реалізації ролі фінансів у господарському механізмі держави.

Аналізуючи бюджетні дані різних країн, можна сказати, що ресурси, які перебувають у розпорядженні держави, знач­но більші в країнах із перехідною економікою, ніж у країнах з економікою ринкового типу. Наприклад, наприкінці 80-х років частка видатків усіх рівнів державного управління у ВВП європейських країн із перехідною економікою в середньому становила приблизно 55%. Однак ці частки не досить значні, якщо їх зіставити із аналогічними показниками низки промислово розвинутих країн із досконалими системами соціаль­ного забезпечення. Наприклад, у 1998 р. частка видатків усіх урядових рівнів у ВВП Нідерландів, Норвегії й Швеції стано­вила приблизно 60%, а щодо Австрії, Бельгії, Ірландії та Люк­сембургу вона перевищувала 50 %.

Правове регулювання фінансових процесів, що виникають при створенні та використанні фондів фінансових ресурсів є однією з форм управління з боку держави економічним і соціальним розвитком. Усі дії держави в сфері фінансів мають грунтуватися на правових актах. Ці акти виконують такі основні функції: визначають коло юридичних і фізичних осіб, на які в конкретний період поширюється дія правової норми; за­безпечують права й обов'язки юридичних і фізичних осіб що­до мобілізації та використання фондів фінансових ресурсів; є підґрунтям для вжиття відповідних заходів щодо виконання правових норм.

Суб'єктами фінансових правових відносин є держава, гро­мадяни й підприємницькі структури. Усі фінансово-правові відносини виникають і припиняються на законодавчій основі. Вони можуть припинятися також у випадках, встановлених законом, наприклад, у разі сплати платежів, використання передбачених асигнувань тощо.

Правові норми, що регулюють фінансові відносини, ста­новлять систему фінансового права, яка грунтується на конс­титуції держави. Так, Конституцією України передбачено, що кожний громадянин зобов'язаний сплачувати податки й збори в порядку й розмірах, встановлених законом. Громадяни по­винні щорічно подавати до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом. Конституцією передбачено, що до повноважень Верховної Ради України належить затвердження державного бюджету України, ухвалення рішень щодо звіту його виконання. Вик­лючно законами України визначаються: державний бюджет і бюджетна система України, система оподаткування, податки і збори; засади створення й функціонування фінансового, гро­шового, кредитного та інвестиційного ринків; статус націо­нальної валюти, а також статус іноземних валют на території України; порядок утворення й погашення державного внут­рішнього й зовнішнього боргу; порядок випуску та обігу дер­жавних цінних паперів, їхні види й типи.

Окремі статті Конституції присвячуються бюджетній сис­темі. Так, Конституцією України передбачено, що бюджетна система України будується на засадах справедливого й неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами й територіальними громадами. Виключно Законом "Про Дер­жавний бюджет України" визначаються будь-які видатки дер­жави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спряму­вання цих видатків. Держава прагне до збалансованості бюджету України. Регулярні звіти про доходи й видатки дер­жавного бюджету України мають бути оприлюднені. Держав­ний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період із 1 січня до 31 грудня, а за виняткових обставин—на інший період.

Кабінет Міністрів України не пізніше 15 вересня кожного року подає до Верховної Ради України проект Закону "Про Державний бюджет України" на наступний рік. Разом із про­ектом закону подається доповідь про хід виконання державно­го бюджету України поточного року. Кабінет Міністрів Ук­раїни відповідно до закону подає до Верховної Ради України звіт про виконання державного бюджету України. Поданий звіт має бути оприлюднений. Контроль за використанням коштів державного бюджету України від імені Верховної Ради України здійснює Рахункова палата.

Конституцією України на Кабінет Міністрів як вищий ор­ган виконавчої влади покладено завдання проведення фінан­сової, цінової, інвестиційної та податкової політики. Він також розробляє проект Закону "Про Державний бюджет України" і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України державного бюджету України, подає до Верховної Ради України звіт про його виконання.

Аналогічні положення щодо державних фінансів мають міс­це в конституціях майже усіх країн світу, а в деяких із них дер­жавним фінансам відведено цілі розділи. На основі конституції приймається низка законів, що регулюють окремі сфери фінан­сових відносин. Це насамперед Закони "Про бюджетну систе­му України", "Про систему оподаткування України" та ін.