Сторінка
5

Гроші як основа фінансових ресурсів. Стійкість грошового обігу. Інфляція

• до складу робочої сили все активніше залучаються підлітки, жінки і представники національних меншостей, відсоток безробіття серед яких значно вищий, ніж серед дорослих білих робітників чо­ловічої статі;

• економічної політики США, завдяки якій протягом 26 тижнів безробітний одержує 50 % колишньої заробітної плати у формі дер­жавного страхування і звільнюється від державного оподаткування, що в сумі досягає 60—70 % попереднього рівня заробітної плати. За таких умов робітники, як правило, досить розбірливі та неквапливі в пошуках нової роботи, уникають низькооплачуваних посад;

• кризи автомобільної, сталеплавильної промисловості, нафтової кризи та буму в електронній промисловості, що призвели до розвит­ку структурного безробіття 70—80-х років.

Серед заходів, які могли б сприяти зниженню природного рівня безробіття, автори підручника називають:

• поліпшення інформованості населення про можливості зайнятості;

• вдосконалення професійної підготовки за дефіцитними спе­ціальностями;

• зниження рівня державної захищеності безробітних;

• проведення суспільних робіт.

Однак зрештою П. Самуельсон і В. Нордхаус висловлюють дум­ку, що по суті "природний" рівень безробіття не є таким, він не опти­мальний, адже ще нікому не вдалося довести, що для економіки в цілому вигідніше мати незайнятого робітника замість того продук­ту, який міг би виробити цей робітник, так само, як поки що не знай­шлося економіста, який винайшов би засіб безболісного для економіки зниження "природного" рівня безробіття на 1—2 %.

Хоч інфляцію ці вчені розглядають традиційно, з боку зростання затрат і загального рівня цін на хліб, газ, автомашини, землю, на ос­новні товари взагалі й зростання заробітної плати, їхньому підходу до характеристики інфляції та шляхів виходу з неї притаманний цілий ряд новацій. Так, крім охарактеризованих вище помірної та галопуючої інфляції вони виділяють гіперінфляцію, коли кількість грошей в обігу та ціни зростають астрономічними темпами, а розхо­дження цін і заробітної плати стає катастрофічним, руйнуючи добро­бут навіть найбільш забезпечених верств населення.

Інфляція впливає на економіку у двох напрямках: вона відби­вається на загальному обсязі виробництва (макроекономічний ефект) та на розміщенні ресурсів і економічній ефективності (мікроеконо-мічний ефект). При першому інфляція посилюється в періоди висо­кої зайнятості та збільшення обсягу виробництва, і навпаки, зни­ження інфляції поєднується зі спадом виробництва та зростанням безробіття. Мікроекономічні наслідки інфляції породжені знецінен­ням наявних грошей, а також тим, що так звані довгострокові ціни на затрати та товари (трудові контракти, продукція державних підприємств) значною мірою відриваються від загального рівня цін.

Автори розрізняють збалансовану і незбалансовану інфляцію. При збалансованій інфляції, до якої економіка адаптувалася, у разі щорічного зростання цін, скажімо, на 10 %, відповідно зростають ціни на їжу, одяг, а також підвищується ставка позикового процента. Ситуа­ція подібна до тієї, коли ціни стабільні, а тому така інфляція нічого не змінює в економіці. При незбалансованій інфляції зазнають змін пе­редусім грошовий обіг та система оподаткування. Те саме відбуваєть­ся з іншими активами, які мають фіксовану грошову (номінальну) ставку процента. Таким чином, збалансована інфляція, до якої еконо­міка адаптувалася, безвитратна, незбалансована ж, до якої економіка не адаптувалася, породжує перерозподіл прибутків і багатств.

Пропонуючи шляхи виходу економіки з інфляційних процесів, автори зазначають, що найважливішим чинником є розробка та впро­вадження державної політики доходів, яка допомогла б звести до мінімуму негативний результат компромісу між стабільністю цін і повною зайнятістю. Світовий досвід переконує, що всі варіанти такої політики невдалі по-своєму: ні політика "стій—вперед", що проводи­лась у Великій Британії в 60—70-х роках, ні політика вивільнення ринкових сил економіки інших країн не сприяли вирішенню головно­го завдання — поєднати повну зайнятість з розумним ступенем ста­більності цін. Як і раніше, контроль за інфляцією поєднаний з необхід­ністю бути готовим до вирішення немилосердної економічної диле­ми: зростання інфляції чи зростання безробіття. Рівень безробіття має тенденцію до зростання. Для контролю за інфляцією з року в рік виникає потреба у все більшій кількості звільнень. Вимушене хронічне безробіття перетворюється у все більш жахливу рису сучасного капіта­лізму. Пояснення знаходимо в тому, що на відміну від періоду вільної конкуренції нині держава захищає населення від зубожіння й еконо­мічних злигоднів. Принцип: "Хто не працює, той не їсть" застарів. Існують допомога у зв'язку з безробіттям, суспільні роботи і т. ін. У наші дні фактом стала нетерпимість до пониження заробітної плати з боку робітників та цін з боку капіталістів. А в результаті стримуван­ня інфляції відбувається за рахунок все більшого зростання без­робіття.

Література

1. Бланк И. А. Стратегия и тактика управления финансами. — К., 1996.

2. Бланк И. А. Основы финансового менеджмента. — К.: Ника–Центр, Эльга, 1999.

3. Бланк И. А. Управление прибылью. — К.: Ника–Центр, Эльга, 1999.

4. Брігхем Е. Ф. Основи фінансового менеджменту. — К., 1997.

5. Беркар Коласс. Управление финансовой деятельностью предприятия. — М.: Финансы, 1997.

6. Василик О. Д. Державні фінанси України: Навч. посібник. — К.: Вища шк., 1997.

7. Джеймс Ван Хорн. Основы управления финансами. — М.: Финансы и статистика, 1996.

8. Ефимова О. В. Финансовый анализ. — М., 1996.