Сторінка
1

Шляхи становлення національної валютно-фінансової системи України. Сучасні проблеми функціонування гривні

Сучасні проблеми функціонування гривні

Новий поворот у розвитку грошового господарства України стався у липні 1990 p., коли було проголошено Декларацію про державний суверенітет, в якій Україна показала своє прагнення мати власну валюту.

У серпні 1991 p., після проголошення Акта про державну незалеж­ність України, було відкрито реальний шлях до здійснення цієї мети.

Першим етапом творення в нашій державі національної грошо­вої системи став вихід України з числа держав, які використовують у грошовому обігу рубль, і запровадження в безготівковий обіг тим­часової (перехідної) грошової одиниці — українського купоно-кар-бованця у листопаді 1992 p.

У березні 1994 p. було засновано Банкнотну фабрику, а у жовтні того ж року на її базі створено Банкнотно-монетний двір Національ­ного банку України, де друкувалися карбованці, згодом — гривні.

Після переходу в грошовому обігу України до купоно-карбованця з часом розпочався активний процес штучного відриву курсу карбо­ванця до долара СІЛА від паритету їхньої купівельної спромож­ності. Різке падіння курсу карбованця щодо долара та інших вільно конвертованих валют пояснювалося багатьма факторами. Це зокрема:

• існування обмеженої групи товарів, імпорт яких міг забезпечи­ти значний прибуток завдяки диспропорції світових і внутрішніх цін;

• високі темпи інфляційних процесів протягом значного відрізка часу і не менш високі інфляційні очікування;

• незацікавленість іноземних інвесторів у вкладенні своїх капі­талів в економіку України;

• втеча капіталів національних підприємців за кордон, де були більш сприятливі умови інвестування капіталу;

• осідання коштів від зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів на валютних рахунках закордонних банків завдяки існуванню не­сприятливого валютного режиму на внутрішньому ринку;

• недостатній розвиток валютного ринку в Україні;

• соціально-економічна та політична нестабільність. Після встановлення наприкінці 1994 p. нового порядку визначен­ня курсу карбованця до долара США, німецької марки, російського та білоруського рублів на підставі результатів торгів на Українській міжбанківській валютній біржі Національному банку України про­тягом року вдалося певною мірою стабілізувати курс карбованця. Однак стало очевидним, що в країні з часом почали розвиватися нові процеси, які порушили нетривку грошово-валютну рівновагу:

на тлі постійного зростання внутрішніх цін у карбованцях на това­ри та послуги (знецінення карбованця) його курс щодо долара або практично не падав, або падав дуже повільно, іноді навіть тимчасово зростав. Сам по собі факт стабілізації курсу національної грошової одиниці вважається у світовій практиці явищем безумовно пози­тивним, тим більше в умовах тогочасної економічної ситуації в Україні. Позитивний ефект стабілізації курсу карбованця відчули на собі всі учасники зовнішньоекономічної діяльності, однак, як пока­зує досвід, цими позитивними моментами найбільше скористалися вузькі кола посередників у перепродажу іноземних товарів та об­ладнання, де здійснювався обіг "долари — товар — карбованці — долари". Серед негативних факторів слід зазначити певне знецінен­ня експортної валютної виручки, а також послаблення і без того невисокої привабливості інвестування національних проектів за участю іноземного капіталу.

Отже, мова могла йти тільки про впровадження повноцінної ва­люти, оскільки штучно підтримуваний купоно-карбованець довго утриматися не зміг би.

Більшість фахівців майже одностайно ставили до майбутньої валюти України цілу низку досить жорстких вимог. Але в того­часній надзвичайно складній економічній ситуації вимагати термі­нового досягнення загальносвітового ідеалу, безумовно, було б перед­часним. І цей незаперечний факт максимально враховувався при визначенні шляхів переходу України до повноцінної валюти.

Найзагальнішою і водночас найскладнішою проблемою успішно­го функціонування будь-якої повноцінної національної валюти є проблема конвертованості. У процесі підготовки грошової реформи в Україні було опрацьовано кілька варіантів запровадження конвер­тованості національної валютної одиниці. Найбільш пристосованим до тогочасної економічної ситуації в Україні був варіант, запропоно­ваний визнаним спеціалістом у галузі макроекономіки та грошово-валютних відносин професором А.С. Гальчинським. Саме цей варіант найбільшою мірою враховував наявні складності трансформації адмі­ністративно-командної економіки в ринкову.

Автор виходив з того, що реальні можливості конвертованості повноцінних державних грошей виникають лише за умови поетапного запровадження нової грошової одиниці на основі використання її паралельного обігу з купоно-карбованцем. Цю систему А.С. Гальчин­ський розглядав як перехідну структуру, що передбачала поступове розширення обігу повноцінних грошей і поетапне обмеження засто­сування карбованця. Введення паралельного обігу дало б змогу:

• забезпечити в умовах економічної кризи відносну стабільність нової грошової одиниці, її достатню купівельну спроможність та конвертованість з моменту введення в обіг;

• прискорити запровадження нових грошей до нагромадження в повному обсязі їх необхідної маси;

• розширювати діапазон та можливості здійснення активної гро­шової політики, сприяти стимулюванню розвитку ринкових відносин, активізації підприємницької діяльності, зміцненню фінансової системи, поглибленню інтеграції економіки України у світовий еко­номічний простір.