Сторінка
2

Склад і структура міжнародного фінансового ринку

Дещо спрощена схема основних сегментів міжнародного фінан­сового ринку подана на рисунку 2.1.

2. Міжнародний валютний ринок

Валютний ринок — це: 1) підсистема валютних відносин у ході операцій купівлі-продажу іноземних валют і платіжних документів у іноземних валютах; 2) інституційний механізм (сукупність уста­нов і організацій — банків, валютних бірж, інших фінансових інсти­тутів), що забезпечують функціонування валютних ринкових ме­ханізмів.

Валютний ринок як економічна категорія — це система стійких економічних та організаційних відносин, пов'язаних з операціями купівлі-продажу іноземних валют та платіжних документів у іно­земних валютах. На валютному ринку здійснюється широке коло операцій щодо зовнішньоторговельних розрахунків, туризму, міграції капіталів, робочої сили тощо, які передбачають використання іноземної валюти покупцями, продавцями, посередниками, банківськи­ми установами та фірмами. Існує чотири групи суб'єктів валютного ринку:

• державні установи, основне місце серед яких займають цент­ральні банки та казначейства окремих країн;

• юридичні та фізичні особи, що зайняті у різноманітних сфе­рах зовнішньоекономічної діяльності;

• комерційні банківські установи, які забезпечують валютне об­слуговування зовнішніх зв'язків, особливо брокерські контори;

• валютні біржі та валютні відділи товарних і фондових бірж. Основні суб'єкти валютного ринку — великі транснаціональні банки, які мають розгалужену мережу філіалів і широко використо­вують в операціях сучасні засоби зв'язку, комп'ютерну техніку.

Банки та інші учасники валютного ринку пов'язані між собою у режимі реального часу за допомогою телефонних, телексних і комп'ю­терних засобів зв'язку. За допомогою мережі кореспондентських рахунків банки здійснюють переведення платежів від імпортера до експортера, а сучасні електронні й телекомунікаційні можливості дають змогу переводити кошти у будь-яку точку планети за лічені хвилини.

Територіальне валютні ринки, як правило, прив'язані до великих банківських і валютно-біржових центрів, оскільки в ряді країн по­ряд із міжбанківською торгівлею валютою існують і спеціальні валютні біржі, а встановлений на них курс називається офіційним ва­лютним курсом.

Найбільшим у світі центром торгівлі валютою як щодо обсягу обороту, так і кількості валют є Нью-Йорк. Характерно, що в США немає валютної біржі, де б щоденно встановлювалися офіційні коти­рування. Тут валютою торгують виключно на міжбанківському рин­ку, де формується середній курс, який служить основою для встанов­лення курсів продавця і покупця для банківських клієнтів. Інші великі фінансові центри США знаходяться в Бостоні, Чикаго, Сан-Франциско та Новому Орлеані. Валютних бірж немає також у Ве­ликій Британії та Швейцарії, але це майже не впливає на масштаби валютних операцій у цих країнах, оскільки на практиці фактичні курси валют, як правило, коливаються навколо офіційних валютних курсів. У Франції і Австрії функціонує по одній валютній біржі, Італія і Німеччина мають по декілька бірж.

Традиційно найвідомішим не тільки в Європі, а й у всьому світі є Лондонський валютний ринок. Ще в 1694 p. британський парла­мент прийняв акт, який закріпив створення Банку Англії. Таким чином, було засновано перший центральний банк у світі, який ліквіду­вав свою монополію лише в 1832 p.

На сьогодні сформувалися такі найбільші регіональні валютні ринки:

• Європейський (з центрами в Лондоні, Франкфурті-на-Майні, Парижі, Цюріху);

• Американський (з центрами в Нью-Йорку, Чикаго, Лос-Андже­лесі, Монреалі);

• Азіатський (з центрами в Токіо, Гонконгу, Сінгапурі, Бахрейні). Денний оборот на трьох найбільших валютних ринках світу (Лондон, Нью-Йорк, Токіо) становить на сьогодні понад 1500 млрд дол. США. Річний обсяг на світових валютних ринках сягає 250 трлн дол. США.

Специфічним міжнародним ринком валют країн Західної Європи є ринок євровалют, де операції здійснюються у валютах цих країн, а сам ринок євровалют є одним із секторів євроринку. Суб'єктами ринку євровалют виступають великі та середні банки країн Західної Європи і США та деякі транснаціональні корпорації цих регіонів. Поглиблення інтеграційних процесів у Західній Європі, посилення ролі транснаціо­нальних корпорацій, значне зростання потреб у міжнародній валюті та введення взаємної конвертованості національних валют — усі ці фактори стали об'єктивною причиною і безпосереднім стимулом ви­никнення і розвитку ринку євровалют. Цим самим було створено умови для масштабних і стійких валютно-фінансових зв'язків даної групи країн.

Сьогодні ринок євровалют існує по всьому світі. Масштабні опе­рації здійснюються з євровалютами не тільки в Європі, айв Азії, країнах Карибського басейну та інших регіонах світу.

Розширенню євровалютного ринку на початкових етапах його розвитку сприяли такі фактори:

• припинення обміну доларів на золото;

• колосальне зростання обсягів "нафтодоларів";

• введення плаваючих валютних курсів;

• поступова ліквідація валютних обмежень і відкриття нових національних фінансових ринків.

Євровалютний ринок — це автономний і незалежний оптовий ринок, де оперують, як правило, великими сумами. Він майже не піддається регулюванню, не підлягає національному законодавству, майже не оподатковується. Євровалюти є джерелом дешевого кре­диту для позичальника і високого прибутку для позикодавця.