Сторінка
4

Стратегічні напрями вдосконалення системи регулювання міжнародних фінансів

Хвилі критики, що обрушилися на міжнародні валютно-фінан­сові організації, привели до перегляду принципів надання фінансо­вої допомоги. Про проголошення нової політики йдеться у розпов­сюдженій 10 листопада 1998 p. доповіді Світового банку під назвою:

"Оцінюючи допомогу: що спрацює, що не спрацює і чому .", де зазна­чається, що віднині допомогу отримуватимуть тільки ті, хто її на­справді заслуговує, тобто держави, які готові до реформ не лише на словах, а й на ділі, оскільки надання значних сум не привело до вражаючих успіхів у справі боротьби з бідністю в країнах, де існу­ють проблеми з управлінням.

Ефективною допомогою, згідно з доповіддю СБ, можна вважати таку, яка здатна залучити 2 долари іноземних інвестицій на 1 долар кредитів Світового банку, тобто гарантувати стабільність приватно­му капіталу. Саме держави, які підпадають під такий критерій, мо­жуть розраховувати на фінансування програм Світового банку й надалі.

Отже, на порядку денному сьогодні стоїть питання про реформу­вання постбреттон-вудських фінансових інституцій, щоб привести їх діяльність у відповідність до потреб світової фінансової системи, яка вступила у смугу тривалих кризових потрясінь.

Тому азіатська криза означає завершення певного етапу розвит­ку світової економіки і відповідних стереотипів світової економіч­ної думки і політики.

На сьогодні світова економічна теорія і практика відійшли до­сить далеко від традиційного "чистого" монетаризму і кейнсіанства, тому використовувати на практиці ці теорії в сучасних умовах мож­на лише з високою часткою відносності.

Як заявив Й. Стігліц, старший віце-президент і головний еко­номіст Світового банку, у своїй Річній лекції, яку він прочитав у 1998 p. в університеті ООН, необхідні нові підходи у трактуванні проблем перехідних економік, нове мислення і політика, що залишає позаду застарілі й уже недоречні орієнтації МВФ і СБ. Потрібна нова доктрина на основі перегляду поглядів, що панували в еко­номічній думці й політиці Заходу протягом останніх двадцяти років.

Світ стоїть сьогодні на порозі формування та утвердження нових правил гри, які, безперечно, зменшать значення стихійних сил ринку і підвищать регулятивну роль міжнародних фінансових інститутів та держав на національному рівні.

Можливо, на рубежі тисячоліть ми станемо свідками повернення до елементів Бреттон-Вудської системи регулювання глобальної еко­номіки та світових валютно-фінансових процесів.