Сторінка
3
Такий стан можна створити з допомогою емоційної розповіді, вірша, показу слайдів, відвідування парку, лісу і т. і. Важливе місце тут відводиться навчальним завданням.
На етапі формування екологічної проблеми як реального протиріччя у взаємодії суспільства і природи застосовують методи, які стимулюють пізнавальну діяльність. При цьому ефективними є евристична бесіда, проблемний виклад матеріалу, диспут, виконання завдань типу “що буде, коли…”
На етапі теоретичного обґрунтування взаємодії суспільства і природи необхідно поєднувати різні форми і методи навчання (конкурси рефератів, завдання з моделювання ситуацій морального вибору: “Яким афоризмом можна виразити Ваше відношення до природи?”).
Важливе місце в обґрунтуванні взаємодії суспільства і природи займають спостереження під час екскурсій, практикумів в природі, походів. Спілкування з природою викликає емоційно значимі переживання.
Практична діяльність школярів повинна бути орієнтована на вирішення реальних місцевих екологічних проблем, проведення природоохоронних акцій (ялинка, первоцвіт, джерело і т.п.). Реальна проблема завжди захоплює школярів.
Методи навчання тісно пов’язані з методами екологічних досліджень: спостережень, вимірів, взяття проб, експериментального картування, моделювання, прогнозу і т.п.
Значна кількість прийомів і методів знаходять своє відображення у фронтальній, індивідуальній, колективній формах організації навчальної діяльності і їх поєднанні.
До фронтальної роботи звертаються при ознайомленні школярів з екологічним матеріалом, при запровадженні екологічних понять, при поясненні практичних завдань на уроці, під час екскурсії в природу.
При індивідуальній формі організації навчальної діяльності кожен школяр виконує завдання самостійно. Ця форма важлива для відпрацювання вмінь, виховання почуття індивідуальної відповідальності при прийнятті рішень (робота над рефератом, доповіддю, кросвордом і т. і.).
Важливе місце у формуванні екологічної культури мають рольові ігри, які розвивають екологічне мислення, емоційність, творчість, самостійність школярів. Цим напрацьовується соціальний досвід в прийнятті екологічно грамотних рішень. В рольовій грі присутня імітаційна модель реальної дійсності (заповідник, експедиція). Особливість рольової гри – їх міжпредметна і краєзнавча направленість.
У формуванні екологічної культури особливе місце займають дискусії. Проблемність у поєднанні з груповим обговоренням створюють ситуацію “конфлікту” ідей. Це можуть бути і міжпредметні уроки-дискусії, коли на дану проблему дивляться з різних позицій.
Робота в парах – основа для організації самостійної роботи на уроці, проведення взаємоперевірок. Особливо цінною ця форма роботи є на факультативах, практикумах, коли школярі зайняті науковими дослідженнями, працюють в польових умовах.
В останні роки при виборі методів навчання перевагу надають блочно-модульному принципу групування матеріалу. Це робота з логічно завершеними блоками навчальної інформації. Їх вибір повинен відповідати меті комплексного впливу на всі форми свідомості (інтелектуальну, емоційну, ціннісну, вольову), що створює умови для розкриття екологічних проблем і формування знань учнів.
Екологічна освіта в курсі фізичної географії
Однією з особливостей даного географічного курсу є те, що в ньому починається формування уявлення про географію як науку про Землю і суспільство. В процесі його вивчення закладаються основи ціннісних орієнтації учнів, розуміння ними взаємозв'язків між окремими компонентами природи, людиною і навколишнім середовищем, необхідності дотримання в повсякденному житті правил поведінки в природі. Загальні глобальні питання взаємодії природи і суспільства конкретизуються прикладами господарської діяльності населення своєї місцевості, дбайливого відношення до її природи, закріплюються в ході виконання учнями елементарної практичної роботи з вивчення і охорони навколишнього природного середовища.
Вже на першому уроці важливо показати учням комплексність географії як науки про природу Землі, населення і його господарську діяльність. З цією метою, використовуючи хрестоматію з початкового курсу фізичної географії, вчитель може зачитати уривки із статті «Що вивчає фізична географія».
Узагальнюючи прочитане, вчитель підкреслює, що опис побаченої природи, особливостей господарства населення було першим завданням географії.
— Як же змінилася сучасна географія? Які завдання стоять перед ученими-географами сьогодні?
Відповіді учнів на поставлені питання дають змогу вчителеві виявити кругозір учнів, той мінімум уявлень про географію, який вони могли отримати з різних джерел інформації (радіо, телебачення, кінофільми і т. д.). Для розвитку пізнавального інтересу учням можна привести слова відомого географа академіка І.П. Герасимова: «Об'єктом вивчення сучасної географії є давно відкриті землі і країни, освоєні людиною, з глибоко зміненою природою, густим населенням, з багатобічно розвиненим господарством. Головним завданням сучасної географії у всьому світі виявляється не допомога в справі піонерного освоєння нових земель і природних багатств, а всебічне обслуговування великої роботи людства з використання вже відкритих природних багатств, перетворення природи і господарства вже освоєних районів і країн».
На наший планеті постійно відбуваються зміни: руйнуються гори, утворюються нові вулкани, під дією морських хвиль розмиваються береги, заростають озера, створюються штучні річки (канали). Сучасні географи навчилися передбачати не тільки ті зміни, які постійно відбуваються в природі, але і ті, які можуть відбутися в результаті людської діяльності.
Таким чином, поле діяльності сучасного географа розширилося у зв'язку з потребами суспільства.
Для розвитку пізнавальної самостійності учнів вчитель пропонує їм до наступного уроку підібрати замітки з журналів, газет, книг, в яких були б показані роль сучасної географії, участь географів в дослідженні природи, розвитку господарства.
Програмою з географії передбачено виконання практичних робіт на місцевості. Вибираючи на місцевості ділянку для практичних робіт, вчителеві необхідно врахувати не тільки природні, але і господарські об'єкти, розташовані поблизу досліджуваної території або в межах її, виявити вплив господарської діяльності людини на природу, встановити природоохоронні заходи, що відбуваються в цій місцевості, і визначити конкретну посильну допомогу учнів з охорони природи.
В процесі роботи на місцевості вчитель звертає увагу учнів на наукову, практичну, естетичну цінність об'єктів природи, що сприяє формуванню у них відношення до природи як до об'єкту різноманітних потреб людини — естетичних, пізнавальних, практичних.
Для цього в ході спостережень розглядається роль конкретного об'єкту в природі, житті і господарській діяльності людини, необхідність дбайливого відношення до нього. При цьому увага учнів націлюється на прекрасне в природі, правильне розуміння ними краси праці людини з освоєння природи, усвідомлення неправильної поведінки людей в навколишньому природному середовищі як порушення моральних і правових норм.