Сторінка
11

Позакласна дозвільна діяльність школярів-підлітків як фактор корекції аддиктивної поведінки

У практику роботи загальноосвітніх навчальних закладів України з 2000 року також упроваджується Комплексна програма формування навичок здорового способу життя в дітей і підлітків (за проектом «Діалог»), до якої ввійшли авторські програми психолого-педагогічних тренінгів: «Як стати вільним і улюбленим (профілактика куріння та інших форм поведінки залежності в підлітків 12—16 років», «Як бути цілісним і контролювати своє життя» (профілактика алкогольної залежності в підлітків і молоді) — автор Коструб О.П., «Життя без гачка» (профілактика тютюнокуріння та інших форм залежної поведінки), «Як стати творцем свого життя. Я — це Я» (профілактика залежної поведінки, формування позитивної «Я-концепції»); «Підлітковий алкоголізм –дорога в нікуди», Програма валеологічного тренінгу «Скажемо курінню – «Ні!» (автор Сомова І.Г.).

Особливістю програм проекту «Діалог» є те, що вони спрямовані на вторинну профілактику, оскільки цільовою групою виступають підлітки, які мають психологічну схильність до залежностей типу куріння, ігроманії, телеманії; і досвід уживання тютюну, алкоголю, наркотиків тощо.

Головною метою всіх програм цього проекту є навчання підлітків способів конструктивного розв’язання проблем, звільнення від психологічних залежностей, формування критичного мислення, позитивної «Я-концепції».

У той же час, вони не мають єдиного стрижня, який би об’єднував ці програми концептуально, змістовно та емоційно. На нашу думку, ці програми досить однотипні, і при їх застосуванні це слід ураховувати, щоб «не переборщити» з профілактикою.

Відомий педагог В. А. Сухомлинський зазначав, що тільки тільки разом з батьками спільними зусиллями, вчителі можуть дати дітям велик людське щастя. Саме тому, завдання соціальнго педагога домогти батькам встановити зв’язок з соціально-психологічною службою школи та педагогами. Таким чином, до завдань соціального педагога можна віднести наступні:

Налагодити тісний зв’язок школи з батьками.

Добиватись впливу органів місцевого самоврядування на батьків, діти яких порушують Статут школи.

Аналізувати стан навчальних досягнень учнів і виявити причини байдужого ставлення батьків до навчання і виховання власних дітей.

Пропагувати педагогічні знання, що зумовлять підвищення педагогічної грамотності батьків.

Допомагати батькам в оволодінні системою умінь, необхідних для організації діяльності дитини вдома.

Впровадження форм роботи з сім’єю, що сприяє гуманізації взаємовідносин „педагоги – батьки”. Батьки, вчителі та соціально-психологічна служба повинні стати партнерами, активними співучасниками творчого процесу виховання учнів.

Функції соціального педагога в работі з батьками:

Перша функція – ознайомлення батьків із змістом і методикою навчально-виховного процесу, що організовує школа, обумовлена необхідністю вироблення однакових вимог, загальних принципів, визначення мети і завдань виховання, добору його змісту й організаційних форм у сімейному вихованній у навчально-виховному процесі школи.

Друга функція - психолого-педагогічна освіта батьків.

Третя функція -залучення батьків до спільної з дітьми діяльності: участь у всіх формах позаурочної діяльності (походи, екскурсії, вечори, змагання, благоустрій школи); участь батьків у підготовці загально шкільних традиційних форм роботи (вечори-зустрічі випускників, свята Останнього дзвоника, спортивних змагань „Тато, мама , я – спортивна сімя”, свято квітів, виставок тощо); участь у профорієнтаційній роботі школи: (екскурсї на виробництво, зустрічі з цікавими людьми); участь у роботі ради школи, ради профілактики правопорушень, піклувальній раді школи; надання матеріальної допомоги в реалізації різних шкільних і класних заходів через установлення зв’язку школи з підприємствами , фірмами.

Четверта функція – коректування процесу виховання в родинах окремих учнів: надання психолого-педагогічної допомоги в процесі сімейного виховання різних категорій учнів, зокрема обдарованих дітей; надання психолого-педагогічної допомоги в розв’язанні складних сімейних проблем: підлітковий вік, профілактика формування шкідливих звичок, профілактика правопорушень; індивідуальна робота з неблагополучними родинами учнів (ця робота здійснюється спільно із правоохоронними органами ).

П’ята функція – взаємодія батьків: із громадськими організаціями, батьків-ськими комітетами школи і класу, шкільними радами.

Форми взаємодії педагогів та батьків:

батьківські збори;

тематичні конференції з обміну досвідом виховання дітей;

презентація досвіду родинного виховання у засобах масової інформації;

бесіди, диспут, дискусія;

батьківський актив.

До початку соціальної програми серед батьків підлітків було проведено опитування, в ході якого були отримані наступні результати.

Рис. 12. Розподіл відповідей батьків на запитання: «Ваші діти вживають наркотичні речовини?»

Більша половина батьків знає, що їх діти вживать наркотичні речовини 59,8 % та 29,1 % - впевнені, що ні.

Рис. 13. Розподіл відповідей батьків на запитання: «Чи впроваджуються у школі, в якій навчається Ваша дитина соціальні програми щодо профілактики вживання наркотичних речовин?»

58 % батьків відповіли, що у школі, в якій навчається їх дитина соціальні програми щодо профілактики вживання наркотичних речовин не проводяться.

А також на запитання «Ваші діти приймають участь у соціальних програмах щодо профілактики вживання наркотичних речовин?» всі батьки відповіли – «Ні».

Соціально-педагогічна програма «В тебе є вибір»

Систематичне вживання наркотичних речовин неповнолітніми є не тільки медичною, психологічною, а й соціально-педагогічною проблемою. Тому актуальним є надання підліткам об’єктивних сучасних знань, формування відпо-відального ставлення до власного здоров’я та розуміння його цінності, викорінення легковажного ставлення та певних стереотипів відносно вживання наркотиків, розвиток навичок ведення здорового способу життя (далі ЗСЖ).

Сучасна соціально-педагогічна діяльність потребує широкого впровадження інтерактивних форм соціального навчання та виховання, що передбачають активність усіх учасників соціально-виховного процесу. Такою формою роботи в цьому контексті є тренінгові заняття. Проведення тренінгів – це спосіб актуалізувати проблему наркотизації для молодого покоління із залученням їх самих до її вирішення.

Наші попередні дослідження показали, що в шкільній практиці в про-філактичному напрямку роботи частіше звертаються до традиційних форм роботи. Тренінг та інші інтерактивні заходи ще не так часто використовуються в значній мірі з причин незнання основ і особливостей побудови й організації процесу соціального навчання в тренінгу з проблем наркозалежності чи недосконалого володіння техніками оптимізації цього процесу.

Зважаючи на специфіку профілактичної роботи з проблеми наркоманії, її найдоцільніше й найефективніше здійснювати на першій сходинці (первинна превенція), тобто на етапі, коли діти ще не знайомі зі смаком наркотичних речовин (це свого роду «вакцинація» виникнення проблеми).