Сторінка
1
Актуальною проблемою сьогодення є забезпечення всебічного гармонійного розвитку учнів. Розвиток сучасної педагогічної думки не можливий без осмислення й усвідомлення історичного досвіду. Обізнаність з педагогічними ідеями й освітньою діяльністю видатних діячів минулого та їх творче використання належить до найдієвіших чинників, що зумовлюють прогрес педагогічної теорії і практики. Використання творчих пошуків та знахідок попередників дає змогу поєднати сучасне з минулим. Тому звернення до історичного досвіду допоможе зрозуміти розвиток вимог до вчителя. Так у багатьох своїх працях Я.А Коменський сформулював ряд вимог до вчителя: „Учитель повинен бути чесним, наполегливим, працьовитим, релігійним, бути зразком доброчесностей. Найбільша турбота вчителя – захоплювати дітей своїм прикладом“. „Він повинен любити учнів і ставитись до них по-батьківськи. Бути для них не тільки керівником, але й другом і охоронцем у всьому доброму“. Я.А Коменський ставить високі вимоги до освіти вчителя. Для учнів він повинен бути живою бібліотекою. „Малознаючий учитель – хмара без дощу, лампа без світла, джерело без води, тіло без душі“. К.Д.Ушинський, який на перше місце ставив знання вчителем педагогіки та психології, зазначав, що вчитель є взірцем без якого учень не буде розвиватись. Український педагог А.С. Макаренко порівнював класного керівника з віссю навколо якої обертається колектив. В.О. Сухомлинський про професію вчителя говорив: „Вчительська професія, - це людинознавство, постійне, те, що ніколи не припиняється, проникнення у складний духовний світ людини. Чудова риса – постійно відкривати в людині нове, дивуватися новому, бачити людину в процесі її становлення – один із тих корінь, які живлять покликання до педагогічної праці“.
Проблемою справжнього вчителя-вихователя дітей цікавилось багато видатних вчених, мислителів, педагогів. Серед них можна назвати таких освітньо-культурних діячів як С. Акутіна, В. Антоненко, Л. Асмолова, Д. Квітка, Т. Лодкіна, А. Макаренко, І. Нечипоренко, Г. Сорока, та інші, які займалися розробкою питання планування роботи класного керівника. Проблеми класного керівництва також не оминули увагою такі педагоги як Н. Болдирев, І. Вовчук, А. Дербеньов, Т. Доценко, І. Ковальчук, О. Павленко, Ю. Петік, І. Рибальченко, З. Шиліна, О. Шквір.
Реформування системи освіти в Україні, суть якого розкривають Закон України „Про освіту“, Національна доктрина розвитку освіти, спонукає до глибокого вивчення і творчого осмислення позитивного навчально-виховного досвіду минулого, що не тільки збагачує сучасну педагогіку новими фактами й теоретичними положеннями, а й дає змогу прогнозувати її майбутній розвиток. Розв'язати сучасні освітні проблеми не можливо без знання того, як розвивалися теорія і практика вітчизняної освіти і школи в минулому, без осмислення й переосмислення вітчизняного педагогічного досвіду.
Розбудова Української держави на демократичних і гуманістичних засадах вимагає удосконалення системи виховання молоді, зміни світоглядних орієнтацій, розширення національної самосвідомості, підвищення духовності вчителя-наставника.
Сучасна вітчизняна педагогічна наука має значний доробок, що містить теоретичні узагальнення про роботу класного керівника. Усе це дало змогу визначити актуальність питання класного керівника, його значення у сучасному виховному процесі, що і зумовило вибір теми курсової роботи на тему „Класний керівник у сучасній школі“.
Мета: визначення ефективності посади класного керівника у сучасному навчально-виховному процесі школи
Завдання:
З'ясувати історичний розвиток посади класного керівника.
Ознайомитися з провідними видами роботи класного керівника.
Дослідити та проаналізувати уявлення учнів про сучасного класного керівника.
Дослідити методики співпраці класного керівника з учителями-предметника.
Об'єкт: навчально-виховний процес у сучасній школі.
Предмет: зміст роботи класного керівника
Методи дослідження.
Теоретичні методи: аналіз, синтез, порівняння, класифікація, абстрагування, конкретизація, систематизація, узагальнення з метою теоретичного ознайомлення з плануванням роботи класного керівника, його методики та визначення рівня ефективності посади класного керівника.
Емпіричні методи: анкетування, математичний аналіз для визначення ролі класного керівника у класі.
Історичний розвиток посади класного керівника
Історія інституту класних керівників. До 1917 року в гімназіях та інших середніх навчальних закладах Російської імперії існувала посада класного наставника (наглядача, класної дами, вихователів), на яку призначалися штатні викладачі, котрі відповідали за виховання учнів (вихованців) і здійснювали нагляд за їх поведінкою. Була запроваджена посада помічника класного наставника, чи класного наглядача, котрий слідкував за поведінкою учнів у класі й поза школою (на вулиці, у театрах, у приватних квартирах тощо). Після 1917 р. їх посади були скасовані (подекуди залишились на громадських засадах), а у 1935 р. поновлені як додаткові до основної вчительської посади.
У своєрідній формі інститут класних керівників існує також і в сучасних школах деяких закордонних держав. Так, наприклад, у Бельгії вчителі не займаються вихованням і дисципліною учнів. Їх обов'язок - забезпечити повний обсяг знань учнів із того предмета, який вони викладають. Усе інше - турбота вихователів. Вони дивляться за порядком у класі та проводять позакласні заходи.
У нашій же державі викладання навчальних предметів здійснюється вчителями-предметниками, з-поміж яких і призначають класних керівників, вони ж мають займатись позакласною та позашкільною роботою, оскільки на уроках мають змогу “вивчати„ дітей. У своїй діяльності ці педагоги тісно пов'язані з іншими шкільними працівниками: із заступником директора з виховної роботи (планування діяльності, участь у підготовці та проведенні шкільних свят, урочистих подій, інших заходів); з учителем праці; викладачем організації виробництва (з'ясування питань профорієнтаційної виховної роботи); з бібліотекарем (проблеми забезпечення класу підручниками, стан читання учнями художньої літератури); з учителем фізичного виховання (участь у підготовці та проведенні спартакіад); з вихователями ГПД .
Професійні риси особистості класного керівника
Діяльність класних керівників залежить від знань,культури, почуття відповідальності й має своєрідний характер – робота довгий час з одним складам учнів. Класний керівник має вміти „подати себе“, завоювати авторитет. Найкраще це зробити, показуючи свою повагу до кожного учня як особистості з власними думками, поглядами та сприйняттям світу. Незайвим буде продемонструвати свою обізнаність і у власному предметі викладання. Учні зазвичай підсвідомо з повагою ставляться до людей, які є справжніми професіоналами. Педагог повинен пам'ятати, що кожна дитина неповторна, а тому порівнювати чи міряти всіх за одним еталоном не слід. Особливо неприпустимим є прояви незадоволення результатами роботи учня перед іншими учнями, докір, звинувачення у невмінні.