Сторінка
1

Стилістичні засоби лексикології та фразеології

Лексикологія — наука про лексику (словниковий склад нашої мови). Лексика сучасної української літературної мови з погляду стилістичної диференціації поділяється на стилістично нейтральну (міжстильову), що вживається в усіх стилях мови та стилістично забарвлену, що співвідноситься з одним чи з кількома (але не з усіма) функціональними стилями. Уживаючись у переносному значенні, нейтральні слова набувають додаткових емоційно-експресивних відтінків (переважно — художній та публіцистичний стилі). Особливу групу лексики становлять слова вузького стилістичного призначення: терміни, професіоналізми, жаргонізми, розмовна та просторічна лексика, застарілі слова, неологізми, зокрема поетичні.

Як елемент мовної системи слово пов'язане з іншими словами на рівні лексики, граматики, стилістики. Важливою лексичною характеристикою в цьому плані є сполучуваність слів, тобто здатність їх поєднуватися з іншими словами в процесі висловлення думки (За О. Пономарьовим).

Необхідні для повторення і вивчення поняття: лексичне значення слів, багатозначність, тропи, пряме (переносне значення слова; синоніми, антоніми, омоніми, пароніми, фразеологія, фразеологізми (та їх стилістичні можливості).

Тропи — слова, вжиті в переносному значенні для створення образності (передача загального поняття через конкретний словесний образ): порівняння, епітет, метафора, метонімія, синекдоха, персоніфікація, гіпербола, алегорія, літота, уособлення.

Стилістичні фігури (антитеза, оксиморон, парономазія, перифраза, евфемізм .), є також еліпсис, повтор, анафора, епіфора, тавтологія, ампліфікація, плеоназм і т. ін.

Лексика за походженням, вживанням. Фразеологізми. Фразеологічні зрощення, єдності, сполучення. Прислів'я, приказки. Крилаті вислови. Афоризми. Сентенції. Максима. Парадокс. Літературна цитата. Ремінісценція. Трансформація (видозміна фразеологізмів з певною стилістичною настановою). Контамінація. Визначити стилістичні особливості, можливості зазначених понять; занести поняття до особистого довідника, використовуючи приклади. З поданих понять кожен учень для обговорення на семінарі обирає 1 - 2 поняття.

Мотивація навчання

Цікаво знати (для обговорення).

• Для потреб повсякденного спілкування досить невеликої кількості слів. Але для читання і розуміння книг їх треба знати дуже багато. Встановлено, що дитина 7 років уже використовує близько 5 000 слів, а в 14 років — до 10 000; обсяг словника конкретної людини залежить від роду її занять, освіченості і здібностей.

• Словник мови прозових творів Т. Г. Шевченка охоплює 20 000 слів, а поетичних — понад 10 000.

• Лексичне значення слова хоч і стійке, але не залишається незмінним. Наприклад, запозичене слово білет первісно означало «водяна бульбашка», «брунька», «золота капсула з амулетом», з часом набуло нового значення — «записка з печаткою», пізніше — «Картка з екзаменаційними питаннями»; розмовне — те саме, що квиток.

Утворіть із поданих словосполучень і речень схему, відповідь ілюструйте прикладами. Слово та його зв'язки. Фонетично оформлене. Може мати семантичні зв'язки. Має словотворчі відношення. Є грамматична форма. Є граматичне і лексичне значення. Висловте власну точку зору за поданим реченням. Справді, слово не відображає предмет безпосередньо, воно тільки позначає його умовним символом (В. Колесов).

Актуалізація опорних знань (повторення вивченого в школі)

Лексикологія як наука про слово.

Ознаки слова як мовної одиниці.

Лексичне значення слова.

Багатозначні й однозначні слова.

Пряме та переносне значення слова.

Омоніми. Синоніми. Антоніми.

Лексика української мови за походженням.

Власне українська лексика.

Лексичні запозичення з інших мов.

Загальновживані слова.

Професійна, діалектна, розмовна лексика.

Терміни.

Лексика української мови з погляду активного й пасивного вживання.

Застарілі й нові слова (неологізми).

Нейтральна й емоційно забарвлена лексика.

Поняття про стійкі сполуки слів і вислови.

Фразеологізми. Приказки, прислів'я, афоризми

Виконання практичної роботи (повторення правил та виконання вправ)

Слово є однією з основних одиниць мови. Воно дає найменування для всіх пізнаних людиною предметів і явищ природи та суспільства, відношень і залежностей, для вираження людиною почуттів, емоційних реакцій і волевиявлень. Слово бере на себе НОМІНАТИВНУ (називальну) функцію.

Лексичним значенням називається співвіднесеність слова з предметами, явищами, процесами, відношеннями, закономірностями реальної дійсності та поняття про них. Слово називає предмет, і це є його лексичним значенням. Воно само по собі є складним явищем і змінним, воно може мати в собі є складним явищем і змінним, воно може мати в собі окремі відтінки, які в процесі життя слова набувають здатності переростати у нові значення.

Слова виникають з одним лексичним значенням, але поступово в ньому під впливом різних мовних ситуацій виникають мовні зміни, що ведуть до появи нових значень - похідних.

Слова, що мають первинне і вторинне /похідне/ значення, називається багатозначними /полісемічним/. Первинне значення називають прямим, вторинні - переносним.

Багатозначність виникає від того, що мовці помічають схожі риси предметів, подібність явищ у житті і тому переносять назву одних предметів на інші.

Антоніми - слова протилежні за значенням (чорний-білий).

Синоніми - слова близькі за значенням та різні за написанням (йти, чимчикувати, пересуватися, швендяти, шкандибати).

Пароніми - слова близькі за звучанням та різні за значенням (абонент, абонемент).

Омоніми - слова різні за значенням, але однакові за написанням (ключ).

Лексикологією називають науку, яка вивчає лексику. Слово лексика походить від грецького слова - "словесний", "словниковий". Ним називають усі слова мови, а також окремі шари чи групи слів та слова письменників і їх творів.

Підрозділи лексикології:

Семасіологія - вивчає значення слова, багатозначність, омоніми, синоніми, антоніми.

Етимологія - вивчає походження слів, спорідненість з іншими словами.

Ономастика - вивчає власні назви.

Топоніміка - вивчає власні географічні назви.

Гідроніміка - вивчає власні назви водних артерій.

Антропоніміка - вивчає власні назви істот - прізвища, імена, клички)

Термінологія - вивчає терміни.

Лексикографія - охоплює укладання словників.

Художні засоби української мови.

На перенесенні значення слів за якоюсь певною ознакою формуються художні засоби мови: епітети, порівняння, метафора, метонімія, синекдоха.

Метафора -це перенесення назви з одного предмета на інший за схожістю якихось ознак, форм, якостей, властивостей, функцій (цвіте Казахстан).

Епітет - прикладка, прізвисько - різновид метафори. Це переносне значення, яке виконує роль образного означення (золоте серце).

Метонімія - перейменування - це тип переносного значення за спільністю (випив склянку, читав Шевченка).

Синекдоха - спільне сприймання, витлумачення - це вид переносного значення, яке формується на заміні назви цілого його частиною (білий парус).