Сторінка
9

Організаційно-методичні аспекти фізкультурно-оздоровчої роботи з дітьми 6-7-річного віку

Основні положення програми і результати педагогічного експерименту

Аналіз доступних літературних джерел дозволив виділити теоретичні концепції і положення, що най адекватніше відображають основні закономірності процесу фізичного виховання. До них відносяться: концепція фізіології активності Н.А. Бернштейна [8], теорія рухових функціональних систем П.К. Анохіна [32], характеристика рухових здібностей як комплексних навчань (Е.А. Ашмарін, Л.П. Матвєєв і ін.) , теоретична концепція навчання руховим діям (М.М. Боген), класифікація координаційних здібностей з позицій теорії багаторівневого управління рухами (В.І. Лях).

Вивчення програм по фізичній культурі в молодшій школі з цих позицій показало, що в них представлена велика різноманітність рухових дій, доступних дітям цього віку. Оволодіння ними сприяє збагаченню рухового фонду дитини, яка необхідна в більш старшому віці для освоєння складно координаційних рухових дій. У аналізованих програмах значна увага приділена розвитку рухових здібностей (РЗ), в першу чергу швидкісних, швидкісно-силових, гнучкості, загальної витривалості, координаційних. Тобто тих здібностей, виховання яких обумовлене психофізіологічним розвитком молодших школярів .

Аналіз традиційних програм по фізичному вихованню виявив їх загальну особливість: вони розраховані на кількісні показники фізичної підготовленості, на результативність при виконанні окремих рухів, фізичних вправ. Проте, метою фізичного виховання молодших школярів в наший країні є зміцнення здоров'я і гармонійний розвиток. Таким чином, ефективність фізичного виховання повинна визначатися рівнем здоров'я дітей. Не завжди підхід до оцінки фізичного виховання дітей визначається цим критерієм. Причинами є недостатня розробленість медико-соціальних аспектів, невивченість в достатній мірі причинно-наслідкових зв'язків між здоров'ям населення і організацією фізичного виховання, відсутність критерії оцінки здоров'я дитини.

Н.В. Панфілова, В.К. Бальсевич вважає, що програмний матеріал в шкільних установах має надмірно навчаючу спрямованість. При цьому, розвитку рухових якостей приділяється недостатньо уваги. Вони рекомендують проводити цілеспрямовану роботу з використанням, разом з простими рухами, складних в координаційному відношенні вправ. Ефективна методика розвитку фізичних якостей повинна передбачати багатократне повторення вправи (до 10-15 разів), ускладнення умов виконання, використання раціональних способів організації дітей на заняттях.

Виходячи з аналізу літературних джерел і практичного досвіду, Назаренко Н.Н. пропонує комплекс оздоровчих заходів дітей молодшого шкільного віку. Комплекс заходів містить такі основні напрями: самомасаж біологічно активних точок і методика формування тонко-координованих рухів; система комплексів спеціальних вправ побудована на етапах рухової сенсорики. Велика увага в комплексі заходів приділена вихованню особи дитини на духовно-етичних традиціях українського народу.

Однією з основних ланок досліджуваного оздоровчого комплексу є методика самомасажу біологічно активних точок кисті і формування тонко-координованих рухів, сприяюча розвитку дрібних м'язів і моторики, направлена на оздоровлення, розвиток розумових здібностей і підготовку дітей до оволодіння письмом. Методика даного комплексу складена з урахуванням фізіологічних і психічних особливостей дітей молодшого шкільного віку, пропонуючи проведення вправ в ігровій і сюжетній формі.

Засоби досліджуваної методики діляться на три групи: перша група - вправи що мають оздоровчу спрямованість; друга група вправ переважно направлена на розвиток розумових здібностей і усної мови; третя група вправ переважно направлена на розвиток дрібних м'язів кисті.

Кожна з груп вправ може використовуватися в розвиваючих і повчальних заняттях, залежно від мети. До вправ першої групи відноситься профілактичний самомасаж і будь-яка дія на кисть різними засобами (рахункові і масажні палички, кульки прополісу, масажні м'ячики, волоські горіхи, глина і т.д.)

До другої групи вправ, переважно направлених на розвиток розумових здібностей і усної мови, відносяться спеціальні вправи і пальчикові ігри, пов'язані з розвитком координації і дрібної моторики пальців.

До третьої групи вправ, переважно направлених на розвиток дрібних м'язів кисті, відносяться вправи і ігри з дозованим зусиллям. Вони направлені на зміцнення дрібних м'язів кистей, що сприяє підготовки руки до оволодіння графікою письма.

Дана методика не вводить в розпорядок дня нові форми занять, а наповнює обов'язкові програмні заняття новим змістом, враховує комплексний і системний підхід у використанні оздоровчих засобів. Досліджувана методика допомагає об'єднати зусилля працівників різних сфер шкільної установи в досягненні загальної мети - оздоровлення дітей.

Наступним напрямом оздоровчого комплексу є інтенсивне гартування природними чинниками, яка є цілою систему гартувальних заходів. Пропонована система складається з декількох, ступенів, що постійно змінюють один одного, по оздоровленню. Починаються вони удома з пробудження дитини, продовжуються протягом дня в школі і закінчуються увечері перед сном. У шкільній установі день у дітей починається з уранішньої зарядки, яка регулярно проводиться на свіжому повітрі в полегшеному одязі. У комплекс зарядки обов'язково включається декілька вправ на дихання. Після зарядки, діти миють холодною водою лице, руки, шию, вушні раковини, полощуть рот і ніс. Протягом дня в приміщенні діти знаходяться в легкому одязі. Температура в кімнаті підтримується не вище за 22-24 Со. Під час прогулянки у дітей полегшений одяг (переважно з бавовняних тканин), відповідний погодним умовам і що дозволяє дітям активно рухатися і грати. Сплять діти в одних трусиках в добре провітрюваній спальні.

Центральною ланкою гартування є цілий ланцюжок послідовних дій, які можна виконувати як до, так і після денного сну. Вони проходять за наступною схемою:

ходьба босоніж і легкий біг по доріжці "здоров'я";

пульсуючий клімат;

вихід на землю або сніг в одних трусиках;

обливання всього тіла холодною водою.

Все це виконується протягом 15 хвилин швидко, енергійно і, звичайно ж, в свідомій, з елементами гри, формі. Перед цим з дітьми проводиться короткочасне налаштування, яке направлене на створення хорошого емоційного фону для гартування.

У систему гартування входять і заняття вдома, інакше організм втрачає тренованість системи терморегуляції. Дітям передають свій досвід дорослі. П.К. Іванов говорив, що передавати свій досвід можуть ті люди, які самі на собі все відчули і пройшли через це. Тому важливе місце в системі гартування школярів займають освіта батьків, колективу школи і залучення їх до здорового способу життя. З цією метою їм необхідно давати методичні рекомендації і домашні завдання по гартуванню і фізичним вправам.

Пропонована методика гартування школярів має два варіанти. Варіант перший - щадний, розрахований на 11-12 місяців. Причому, починається він з холодної пори року - лютого місяця. Варіант другої - декілька прискорений. Починається він з жовтня і передбачає перший вихід на сніг в березні. Загальне в цих варіантах те, що і в тому і в іншому методі неухильно дотримуються принципи поступовості і послідовності навантажень холодом. Різниця - в тривалості застосування тієї або іншої процедури.