Сторінка
8

Заняття образотворчим мистецтвом в початкових класах

Для створення керамічної скульптури використовується особливих сортів глина, яка, за правилом, покривається розписом або кольоровою глазур'ю і обпалюється у спеціальних печах.

Колір у скульптурі використовується з давніх часів: широко відома поліхромна скульптура античності, середніх століть, Відродження. Звертання до поліхромії або відхід від неї, використання природного кольору матеріалу в цьому виді мистецтва пов'язані із загальним напрямком розпитку мистецтва тієї чи іншої країни і епохи.

Виникнення скульптури відносять до первісної епохи, яка пов'язана безпосередньо з трудовою діяльністю людини та її вірою в магічні сили.

Народне та декоративно прикладне мистецтво

Народним називають образотворче мистецтво, яке створене трудовим народом і відтворює їх смаки та інтереси. Воно має яскраво виражений характер і охоплює всі сторони матеріальної культури, починаючи від архітектури — до ювелірних робіт.

Створюючи предметне середовище і надаючи естетичного виразу трудовим процесам, побутовому устрою, календарним і сімейним обрядам, народна творчість з давніх-давен була невід'ємною частиною життя людей.

Декоративно-прикладне мистецтво (від. лат "decorare" — прикрашати) розділ декоративного мистецтва, який охоплює ряд галузей творчості, котрі присвячені створенню художніх виробів, призначених не тільки для задоволення безпосередніх, утилітарних потреб, але й для прикраси житла, архітектурних споруд, парків, скверів та інше. До декоративно-прикладного мистецтва належать художньо виконані меблі, посуд, одяг, килими, мережі, ювелірні вироби, іграшки та інші предмети. При цьому слід відрізняти предмети декоративно-прикладного мистецтва, що мають безпосереднє утилітарне призначення (меблі утвар, одяг) і твори переважно декоративного характеру (розписи, декоративні тканини, тощо).

На відміну від станкового мистецтва, твори декоративно-прикладного мистецтва, за правилом, не втрачають зв'язку з утилітарною функцією речі і повністю виявляють свій художньо-образний зміст лише у взаємодії з оточуючим середовищем. Сюжетні мотиви, які широко застосовуються в декоративно-прикладному мистецтві, ніколи не мають самостійного значення. Вони тісно поєднані з декоративними завданнями, і їх тлумачення обумовлене призначенням речі, особливостями матеріалу й технікою виготовлення, вимогами ансамблю. Тому тут може бути допущена більша умовність, ніж у творах станкового мистецтва. Крім того, твори декоративно-прикладного мистецтва невід'ємні від матеріальної культури сучасної їм епохи, тісно пов'язані з відповідним побутовим устроєм, з тими чи іншими місцевими етнічними і національними особливостями, соціально-груповими і класовими відмінами.

Створюючи органічну частину предметного середовища, з яким Повсякденно зустрічається людина, твори декоративно-прикладного мистецтва своїми естетичними достоїнствами, образним складом, характером постійно впливають на душевний стан людини, її настрій, впливають на її ставлення до навколишнього світу.

В Україні історично склалися центри декоративно-прикладного мистецтва у Косові, Яворові, Опішні, Решетилівці, Дибінцях, Ічні.Дегтярях. Петриківці, Бубнівці, Клембівці, Кролевці та інших населених пунктах.

У 20 — 30 роках XXстоліття розвиваються народні художні промисли по виготовленню батіка, який був відомий в Україні ще з XVIIІ століття, ваз (із скла, дерева, глини), гобеленів, килимів, мереж, кришталевих та ювелірних виробів тощо.

Образотворче мистецтво як один з навчальних предметів загальноосвітньої школи займає важливе місце у вихованні учнів.

Відповідно до навчальної програми образотворче мистецтво ставить свої конкретні задачі:

- дати учням знання елементарних основ реалістичного малюнка, сформувати навики малювання з натури, по пам'яті, за уявленням;

- ознайомити з особливостями роботи у області декоративно-прикладного мистецтва;

- розвинути у дітей образотворчі здібності, художній смак; розвинути творчу уяву учнів розвинути у дітей естетичні відчуття і розуміння прекрасного;

- виховувати інтерес і любов до мистецтва.

Дійсно, уважний аналіз, узагальнення кращого педагогічного досвіду свідчать про те, що заняття образотворчим мистецтвом – важливий засіб розвитку особи школяра. Образотворчому мистецтву, особливо близькому молодшим школярам своєю наочністю, належить .одне з провідних місць в процесі формування у дітей цілеспрямованості, діалектико-матеріалістичного підходу до явищ навколишнього світу. Уроки образотворчого мистецтва сприяють розширенню кола інтересів, естетичних потреб учнів, розвитку їх мислення і творчої активності, естетичного ставлення до дійсності. На заняттях формуються такі властивості особи, як самостійність, ініціатива, наполегливість, цілеспрямованість, акуратність, працелюбство. В процесі образотворчої діяльності учні засвоюють графічні і живописні уміння і навики, вчаться спостерігати, аналізувати предмети і явища оточуючого світу Таким чином, навчальний предмет образотворче мистецтво служить ефективним засобом пізнання дійсності і одночасно помогае розвитку і формуванню зорових сприйнять, просторових уявлень, пам'яті, відчуттів та інших психічних процесів. Знання, уміння і навики, набуті дітьми на уроках образотворчого мистецтва, знаходять широке застосування як на інших уроках, так і в подальшій трудовій діяльності. Уміння малювати, зорово уявляти різні об'єкти потрібне в багатьох професіях

Як відомо, в становленні і вихованні естетичних суджень і смаку початковим моментом є розвиток у дитини естетичного сприйняття навколишніх предметів і явищ дійсності. От чому одним з основних чинників естетичного виховання учнів засобами образотворчого мистецтва є розвиток у них здібності до емоційно-естетичного сприйняття зображаються в альбомі і спостерігаються в житті, в творах живопису, графіці явищ, подій. Це є необхідною умовою пізнання естетичного в навколишньому світі, формування системи етично-естетичних поглядів на дійсність. Спостерігаючи яскраву зелень трави, дерев, сонні бутони тюльпанів, троянд, ніжні переливи фарб вечірнього неба, похмурі грозові хмари, дитина хоче виразити свої відчуття, свою радість від побаченого і почутого, поспішає розповісти про свої враження іншим і для цього бере кольорові олівці і фарби.

За допомогою ліній, фарб, композиції, динаміки зображення дитина задовольняє потребу розповісти, виразити своє ставлення до побаченого. Відчуті дитиною радість, насолода від зустрічі з прекрасним, від процесу художньої творчості сприяють вихованню в ньому доброти, співпереживання і співчуття навколишнім, зображаються позитивним героям.

У образотворчій діяльності яскраво виявляється активность особистості молодшого школяра.

Вирішення задач викладання образотворчого мистецтва в школі засноване на таких методологічних позиціях:

1. Естетичне виховання школярів засобами образотворчого мистецтва допускає етичне удосконалення особи школяра, є ефективним засобом розумого і загального розвитку особи дитини, засобом формування його духовного світу.