Сторінка
3

Підготовка молодших школярів до виконання соціальних ролей на уроках української мови

мезофактори – умови соціалізації великих груп людей, що виділяються за національною ознакою (етнос як фактор соціалізації); за місцем і типом поселення, в якому вони живуть (регіон, село, селище, місто); за належністю до аудиторії тих чи інших мереж масової комунікації (радіо, телебачення, кіно та ін.);

мікрофактори – це ті, які безпосередньо впливають на конкретну людину – сім’я, група ровесників, мікросоціум, організації, в яких здійснюється соціальне виховання – навчальні, професійні, громадські та ін.

Дж. Локк вважав, що людина народжується з душею чистою, як дошка, покрита воском. Виховання пише на цій дошці все, що йому заманеться. Соціальне середовище у цьому випадку трактувалося метафізично, як щось незмінне, фатальне, таке, що визначає долю людини, а людина трактувалася як пасивний об’єкт впливу середовища.

Результатом успішної соціалізації дитини можна вважати її готовність до виконання соціальних ролей:

а) Я – успішний учень, у дорослому житті – успішний працівник;

б) Я – система громадянських компетентностей, у дорослому житті - свідомий громадянин;

в) Я – система ціннісних ставлень, у дорослому житті - успішний сім’янин.

Таким чином на концептуальному рівні державою визначено суспільно важливе завдання для освітян - забезпечити розбудову такого освітнього простору, у якому особистість з раннього дитинства усвідомлювала б свою суспільну значущість і через систему ціннісних ставлень набувала досвіду взаємодії з соціумом.

Аналізуючи діалектичну взаємозалежність наведених вище понять необхідно відзначити, що соціалізація може бути регульованою і спонтанною. Вона здійснюється як у навчальних закладах, так і поза ними. При цьому, наприклад, у школі засвоюються не лише ті знання, які є метою уроку, не тільки правила і норми поведінки, які спеціально формуються в процесі навчання і виховання. Учень збагачує свій соціальний досвід і за рахунок того, що з точки зору педагога може здаватися "випадковим". Наприклад, стиль взаємин учителя й учнів, який може збігатися із завданнями виховання, а може й не збігатися.

Готовність молодшого школяра взаємодіяти з соціумом є умовним показником його позитивної соціалізації та визначається за такими критеріями: а) суспільно ціннісна спрямованість; б) свідома соціальна поведінка; в) соціально-психологічні компетентності, які формуються в ході засвоєння особистістю системи спілкування та через включення в суспільну діяльність.

Доведено, що на ефективність формування готовності молодшого школяра взаємодіяти з соціумом впливають такі чинники освітнього простору:

- інтеграція виховного та навчального процесів, психолого-педагогічна служба,

- учнівське самоврядування,

- взаємодія сім’ї, школи, місцевої громади;

- засоби - рідна мова, культура, позитивний приклад батьків, родинні цінності, традиції, ідеали, спільна праця, державницько-громадський характер управління навчальним закладом.

Вперше визначення соціальної ролі було дано американським соціологом Р. Лінтоном в 1936 р. Він розглядав соціальну роль як динамічну сторону соціального статусу, як його функцію, пов'язану з набором норм, відповідно до яких повинна вести себе в певних ситуаціях особистість. Ці норми визначають ті види поведінки, які людина, що володіє даним соціальним статусом, може здійснювати по відношенню до особи з іншим статусом і, навпаки, вчинки другої особи по відношенню до першого. Отже, соціальна роль, виникаючи у зв'язку з конкретною соціальною позицією (статусом), займаної даною особистістю у соціально-стратифікаційної структурі суспільства, виступає разом з тим в якості конкретного, нормативно схвалюваного способу поведінки, обов'язкового для даної особистості. Тому соціальні ролі, що виконуються тим чи іншим індивідом, стають вирішальною характеристикою його особистості.

Освоєння ролей відбувається в процесі соціалізації, причому число їх постійно збільшується. У ранньому дитинстві людина виконує роль дитини, якій прищеплюють певні правила гри. Потім до неї додається роль вихованця дитсадка і т.д. Надалі дитина виконує роль учня, члена молодіжної групи та ін

Процес розвитку особистості, її навчання соціальним ролям відіграє важливе значення у взаємодії особистості і суспільства. Звичайно, було б ідеально, якби кожна особистість могла досягати бажаних статусів в групі або в суспільстві з однаковими легкістю та невимушеністю. Однак лише деякі індивіди здатні на це. У процесі досягнення відповідної соціальної ролі може виникнути рольова напруга - труднощі при виконанні рольових зобов'язань і невідповідність внутрішніх установок особистості вимогам ролі. Рольова напруга може підвищуватися у зв'язку з неадекватною рольовою підготовкою, або рольовим конфліктом, чи невдачами, які виникають при виконанні цієї ролі. У цьому плані надзвичайно важливим для кожної конкретної особистості є те виховання, яке вона отримала від суспільства.

Процес навчання різним соціальним ролям грає досить важливу роль. У той же час навчання виконанню соціальних ролей може бути успішним тільки при послідовній підготовці до переходу від однієї ролі до іншої протягом всього життя індивіда. При безперервній соціалізації досвід кожного життєвого етапу служить підготовкою до наступного.

Отже, соціалізація підростаючого покоління відбувається під стихійним або цілеспрямованим впливом величезної кількості відповідних суспільних структур та інститутів, виховна роль яких по-різному виявляється на вікових стадіях цього процесу. Важливим виховним фактором є найближче соціальне оточення, в якому проходить життя і діяльність учня, тобто середовище у вузькому розумінні цього слова – сім’я, дитячий колектив, товариші, дорослі люди, з якими безпосередньо спілкуються школярі. Вплив соціальної ролі на розвиток особистості досить великий. Розвитку особистості сприяє її взаємодія з особами, що грають цілий ряд ролей, а також її участь в максимально можливому рольовому репертуарі. Чим більше соціальних ролей здатний відтворити індивід, тим більш пристосованим до життя він є, а процес розвитку особистості часто виступає як динаміка освоєння соціальних ролей.

Уроки української мови як основна форма підготовки молодших школярів до виконання соціальних ролей на уроках української мови

Основною організаційною формою навчання в сучасній школі є урок.

Урок – це цілісний, логічно завершений, обмежений у часі, регламентований обсягом навчального матеріалу основний елемент педагогічного процесу, який забезпечує активну й планомірну навчально-пізнавальну діяльність групи учнів певного віку і рівня підготовки, спрямовану на розв'язання визначених завдань.

За означенням М.І.Махмутова, урок — це динамічна і варіативна форма організації процесу цілеспрямованої взаємодії (діяльності і спілкування) певного складу вчителів і учнів, яка містить у собі зміст, форми, методи і засоби навчання, і яка систематично використовується (в однакові відрізки часу) для вирішення завдань освіти, розвитку і виховання в процесі навчання.