Сторінка
17
Якщо уважно подивитись на результати, то можна сказати, що у двох класах домінують школярі з середнім рівнем сформованості морально-правових якостей, причому показники досить схожі: у 3 класі – 45%, у 4 – 41,6%, тобто майже половина учнів обох класів мають середній рівень, що на нашу думку є нормальним явищем. Позитивним фактом є те, що немало досліджуваних нами школярів мають високий рівень сформованості морально-правових якостей, а саме: 3 клас – 30%, 4 клас – 33,3%.
Також важливо відмітити, що показники низького рівня у двох класах, хоча при різній кількості дітей (3 клас – 20 учнів, 4 клас – 24 учня) співпали і мають 25%, тобто четверта частина школярів мають погане уявлення про морально-правові якості особистості, у них низький рівень моральної соціалізації, вони не мають добре розвинутої емпатії та у них погане відношення до батьків, тварин, літніх людей, однолітків, художніх та мультиплікаційних героїв. Щоб формування морального досвіду відбувалось в нормі існує ряд традиційних методів та новаторських пропозицій, які розроблені різними науковцями і педагогами. Саме деякі з них ми розглянемо у наступному розділі.
Рекомендації щодо формування морально-правового досвіду молодших школярів
Серед актуальних проблем, що стоять перед сучасною педагогічною наукою, одна із найважливіших – належить розробці ефективних форм і методів виховання культури поведінки молодших школярів, підготовці їх до повноцінного життя у суспільстві. З огляду на це, школі потрібен педагогічно інструментований процес особистісно орієнтованого виховання, побудований на тісному зв’язку знань, почуттів, поведінки.
У модель виховання культури поведінки входять концепції морального виховання, особистісно орієнтованого підходу до виховання, системного підходу до виховання та розвитку молодшого школяра у діяльності.
Необхідно зазначити, що одним із джерел отримання знань молодшими школярами про соціальні норми поведінки, формування у них позитивного ставлення до оточуючих є казка, оскільки вона найбільше відповідає сутності молодших школярів. Алегорична форма багатьох казок дає змогу ознайомити молодших школярів з тими чи іншими поняттям, нормами, правилами поведінки та передати внутрішні почуття персонажів, спонукати до роздумів, завдяки яким молодший школяр переноситься з казки у реальне життя на нього по-новому, бачить себе, свою поведінку ніби збоку.
Слухання казки, на думку вчених, допомагає молодшому школяру навчитися розуміти внутрішній світ героїв, а через них і внутрішній світ інших людей, вчить співчувати їм, набути впевненості у собі. Використання тематичного багатства казок істотно впливає на формування культури поведінки у молодших школярів, позначається на їхній поведінці та вчинках.
Серед різноманітних форм і методів виховання культури поведінки важливе місце посідає гра. Саме гра – природний для молодших школярів вид діяльності, де вони не тільки відображають реальне життя, а й перебудовують його, аналізують поведінку героїв.
Так, в особливих ігрових умовах молодший школяр має змогу моделювати систему соціальних відносин у наочно діючій формі, розвивати систему відносин у наочно діючій формі, розвивати орієнтування в них.
Обмаль досвіду взаємин молодших школярів потребує створення спеціальних виховних ситуацій, “запрограмованих” переживань. Під час обговорення ситуації перед молодшими школярами постає проблема морального вибору, що дає змогу їм можливі мотиви вчинків, поведінки, готує до вияву культури взаємин, спілкування у реальному житті. Показниками високого рівня культури поведінки є розуміння учнями необхідності дотримання її в школі, громадських місцях, в особи; готовність і потреба у виконанні загальноприйнятих норм і правил дисципліни навчання, проведення вільного часу; самоконтроль у поведінці; боротьба з порушниками культури в школі та за її межами. Як стверджував А. Макаренко, у вихованні слід домагатися розумного поєднання зовнішнього і внутрішнього контролю за культурною поведінкою вихованців, навчити їх “робити правильно, коли ніхто не чує, не бачить і не дізнається”.
На уроках в постійному спілкуванні з учителем і ровесниками формується моральність дитини, вважає А.А. Калюжний, збагачується його життєвий досвід. Хвилювання молодших школярів, їх радощі та образи пов’язані з навчанням. На уроці взаємодіють всі основні елементи виховного процесу: мета, зміст, засоби, методи, організація. Виховує весь процес навчання на уроці, а не так звані виховні моменти.
Ми погоджуємося з думкою Л.Р. Болотіної, яка відмічає, що в процесі навчання відбувається систематичне залучення до моральних знань. Важливим джерелом їх накопиченням являється знайомство школярів з навколишнім середовищем: туризм, екскурсії по місту, відпочинок на природі та різні культурні заходи проведення дозвілля.
Екскурсії з учнями повинні проводитись на протязі всього навчального року і мати різну мету. Для того, щоб екскурсія була морально цінною, вчитель повинен створити в колективі емоційний настрій, розподіляти між школярами завдання, які слід виконати при підготовці до екскурсії і під час її проведення.
Своєрідною школою морального виховання являються екскурсії на природу. На нашу думку, вони є необхідними у моральному розвитку молодшого школяра. Такі екскурсії дають можливість вчителю виховувати у школярів відчуття господаря Батьківщини, бережного ставлення до її достойності – природі .
На нашу думку, у процесі засвоєння знань з морального виховання обов’язковим є привласнення учням моральних норм і особистісне переживання їх з позиції моральних цінностей. Часто засвоєння знань зводиться лише до інтерпретації понять чи вимог, розкриття детального змісту, що в той же час формує в особистості пристосовницьку позицію щодо певних реальних дій. Тому формування моральної особистості має бути тісно пов’язане з новими процесами розвитку суспільства. Необхідно враховувати нові соціокультурні реалії, які впливають на виховання.
Ми погоджуємося з таким педагогом, як С. Онищук (м. Івано-Франківськ) який вважає, що ефективний вплив на формування морально-правової свідомості молодших школярів мають заняття на такі теми: “Як чинити з бійкою”, “Наодинці вдома”, “Дитячі примхи”, “Щоб не сталося лиха” тощо. Під час проведення виховних заходів з правового виховання, вчителька звертає увагу й на такі теми важливі теми: “Казки про податки”, “Що значить жити красиво”, “Хочу і можу?” тощо.
Безумовний інтерес з проблеми викликає педагогічний досвід вчителя-методиста загальноосвітньої школи №37 м. Херсона Великої Олександри. Вчителька своїм завданням вважає домагання наповнити організаційно-методичним змістом роботу з доведення до дітей головних завдань Конвенції.
Вчителька пропонує при формуванні правової культури учнів початкових класів використовувати такі методи як:
– метод переконання;
– позитивний приклад;
– методи одобрення (похвали) та осудження;
– методи контролю за поведінкою;
Також ми вважаємо, що педагогічний досвід вчителя початкових класів Олександрівської школи №2 С. Павловської (Кіровоградська область) є досить важливим. Вона, разом з психологами даної школи, розробили програму правового виховання в молодшій школі, мета якої – ввести до шкільного навчального плану знання про світові демократичні цінності, про права людини, навчити спілкуватися та використовувати свої уміння у відкритому, толерантному світі, виховувати дітей громадянами країни і світу.