Сторінка
2
Гра є особливо важливим елементом уроку іноземної мови в 1 – 4 класах. Гра для молодшого школяра є засобом пізнання дійсності. Виходячи з особливостей психологічного розвитку молодшого школяра (переважання емоційної сфери над інтелектуальною, переважання мимовільного запам'ятовування) не можна не оцінювати потенційних можливостей гри.
На уроці ми маємо справу з особливим видом ігор – навчальними іграми. Вони відрізняються від розважальних тим, що мають другий план або вузько методичну мету. Для учнів навчальна гра залишається розвагою, тренування відсовується на другий план. Для вчителя ж будь-яка учбова гра – це перш за все вправи. Вчитель завжди чітко і точно уявляє собі, яку навчальну мету переслідує та або інша гра. Проте, йому у жодному випадку не слід показувати учням, що його більше цікавить другий план. Він повинен сміятися і радіти разом з учнями, підкреслюючи тим самим, що його хвилює ігровий сенс вправи, а не навчальний. Якщо вчитель розкриє учням другий план, то гра перетвориться на звичайну вправу. В процесі гри формування вимовних, лексичних і граматичних навиків відбувається у захоплюючій для дітей формі. Ігри розвивають спостережливість у дітей, пожвавлюють урок, підвищують зацікавленість до вивчення іноземної мови.
Правильно підібрані ігри проходять з незмінним успіхом не тільки на початковому і середньому, але і на старшому ступені навчання іноземній мові. Проте слід визнати, що чим старше учень, тим менш він схильний до ігор і тим більше прагне до серйозної самостійної роботи.
Отже, на ранніх ступенях розвитку навчання необхідно проводити більше ігор з метою навчання іноземній мові, поступово зменшуючи їх кількість з класу в клас. При підборі ігор для різних ступенів навчання необхідно проводити більше ігор з метою навчання іноземній мові, поступово зменшуючи їх кількість. При підборі ігор для різних ступенів навчання необхідно враховувати вікові особливості учнів. Наприклад, в 5-6 класах дуже рідко, в старших - часто застосовуються ігри на "перевтілення" в перекладачів і гідів. Це пояснюється тим, що подібні ігри вимагають гарного володіння досить великим мовним матеріалом.
Історія виникнення гри
Термін "гра" на різних мовах відповідає поняттям про жарту і сміху, легкості і задоволення і вказує на зв'язок цього процесу з позитивними емоціями. Вершиною еволюції ігрової діяльності є сюжетна або рольова гра, за термінологією Л. С. Виготского "уявна ситуація".
Розбіжність змісту ігрової дії та складових його операцій призводить до того, що дитина грає в уявної ситуації, породжуючи і стимулюючи тим самим процес уяви: Робота з образами, яка пронизує всю ігрову діяльність, стимулює процеси мислення.
Згідно М. Ф. Строніну, гра - особливо організоване заняття, яке вимагає напруги емоційних і розумових сил. Гра завжди передбачає ухвалення рішення - як вчинити, що сказати. Бажання вирішити ці питання загострює розумову діяльність у учнів.
Гра являє собою невелику ситуацію, побудова якої нагадує драматичний твір зі своїм сюжетом, конфліктом і діючими особами. В ході гри ситуація грається декілька разів і при цьому кожен раз в новому варіанті. Але разом з тим ситуація гри - ситуація реального життя. Незважаючи на чіткі умови гри і обмеженість використовуваного мовного матеріалу, в ній обов'язково є елемент несподіваності. Почувши несподіване питання, учень негайно починає думати, як же на нього відповісти. Тому для гри характерна спонтанність мовлення. Мовне спілкування, що включає в себе не тільки власне мову, але й жест, міміку і т.д., має цілеспрямованість і носить обов'язковий характер.
Таким чином, М. Ф. Стронін розглядає гру як ситуативно-варіативну вправу, де створюється можливість для багаторазового повторення мовного зразка в умовах, максимально наближених до реального мовного спілкування з притаманними йому ознаками - емоційністю, спонтанністю, цілеспрямованістю мовного впливу .
Д. Б. Ельконін у своїх роботах розглядає історію виникнення рольової гри. На його думку, неможливо точно визначити історичний момент, коли вперше виникає рольова гра. Він може бути різним у різних народів в залежності від умов їхнього існування та форм переходу на більш високу ступінь розвитку. На ранніх етапах розвитку людського суспільства, коли продуктивні сили знаходилися ще на примітивному рівні і суспільство не могло прогодувати своїх дітей, а знаряддя праці дозволяли безпосередньо, без будь-якої спеціальної підготовки включати своїх дітей в працю дорослих, не було ні спеціальних вправ в оволодінні знаряддями праці, ні рольової гри. Діти входили в життя дорослих, опановували знаряддями праці та всіма відносинами, беручи безпосередню участь у праці дорослих. На більш високому ступені розвитку включення дітей в найбільш важливі області трудової діяльності вимагало спеціальної підготовки, яка проходила на зменшених за своїми формами знаряддях.
На цьому етапі розвитку виникають одночасно дві зміни в характері виховання та процесі формування дитини як члена суспільства. Перша з них полягає в тому, що виділяються деякі загальні здібності, необхідні для оволодіння будь-якими знаряддями (розвиток зорово-рухової координації, дрібних і точних рухів, спритності тощо), і суспільство створює для покращення цих якостей особливі предмети. Друга зміна полягає в появі символічної іграшки. З її допомогою діти відтворюють ті сфери життя і виробництва, в які вони ще не включені, але до яких прагнуть.
Таким чином, можна сформулювати найважливіше для теорії рольової гри положення: рольова гра виникає в ході історичного розвитку суспільства в результаті зміни місця дитини в системі суспільних відносин. Вона соціальна за своїм походженням, за своєю природою. Її виникнення пов'язане не з дією будь-яких внутрішніх, вроджених інстинктивних сил, а з цілком певними соціальними умовами життя дитини в суспільстві. Але при вивченні іноземної мови рольові ігри, так само як і будь-які інші, дуже важливі. Таким чином дитину легше навчити іноземній мові, яка дуже відрізняється від рідної, познайомити з культурою та історичним розвитком країни, мова якої вивчається.
Місце гри на уроках іноземної мови
Застосовувати гру доцільно тоді, коли учнями засвоєно мінімальний мовний матеріал, що дозволяє проводити гру. Не всі типи ігор виявляється можливим застосовувати із самого початку навчання іноземній мові. Гру також краще застосовувати, коли вчитель знає всіх учнів класу по прізвищу і в обличчя. До використання ігор можна приступати, коли в класі налагоджена дисципліна. Найдоцільніше введення нових форм роботи з метою підтримки зацікавлення учнів до вивчення іноземної мови. З перших уроків вчитель широко застосовує наочність: картки з буквами, знаки транскрипцій, картинки, окремі предмети. Але поступово все це стає буденним, і зацікавленість починає падати. Саме в цей час і потрібно починати застосовувати ігри. Ну і звичайно ж, недоцільно проводити цілі уроки у формі гри. На уроці можна відводити для гри від 3-5 хвилин до 25 хвилин. Як правило, якщо вчитель виділяє багато часу для гри, а тим більше вводить ігрові методи навчання практично на кожному уроці, гра втрачає свою ефективність, та і самим учня це починає набридати.