Сторінка
1
Німецько-український проект «Що таке Європа?» працює з 2005 p., партнерами в цьому проекті виступають Інститут громадського виховання землі Баден-Вюртемберг і Асоціація керівників шкіл України. За цей час у Німеччині побували більш ніж 250 українських директорів та учнів. Знайомство з німецькою системою освіти, традиціями громадянського виховання - ось основна мета цього проекту. Свого часу, розбудовуючи систему освіти в Росії, Петро І багато чого взяв саме з німецького досвіду. Возз’єднання Німеччини (1990 р.) поглинуло значні видатки (сотні мільярдів доларів), пов'язані з реструктуризацією інфраструктури в Східній Німеччині, подоланням безробіття, зміною моделі освіти (відмовою від вузькопрофесійної підготовки і переходом до загальної та полівалентної освіти).
Визначення головних освітніх цілей у сучасній Німеччині не є легкою справою. Вони відображаються в основних програмах різних політичних партій. Соціал-демократи і ліберали вважають, що освіта є суспільним благом, яке спри-яс саморозвитку особи в атмосфері рівності та свободи. Більш консервативні християнські демократи схиляються до погляду, що освіта повинна реалізувати групові цілі, а передусім гарну підготовку до професійної праці.
Німці мають незначну кількість природних багатств й невисокої якості ґрунти, але це не завадило їм стати «інструментальною майстернею світу» і задовольняти більшість потреб населення в продуктах харчування за рахунок власного виробництва. В експорті високоякісних товарів ця країна досягла видатних успіхів, що дозволило підняти зарплату своїм працівникам та утримувати добре організовану систему соціального забезпечення.
Шкільний обов'язок не є в Німеччині однорідним на всій її території. Різні рішення спостерігаються в окремих німецьких землях: 9 або 10 років навчання, починаючи від 6 року життя дитини. Якщо учень не отримує свідоцтва про закінчення обов'язкової шкільної освіти, згідно з правом він не має можливості подальшого навчання в рамках державної системи освіти. Невдаха залишається «за бортом», що може в майбутньому призвести до труднощів у пошуках заробітку. Початкова школа включає 4 навчальні роки. Однак існують винятки. У Берліні тривалість навчання в ній становить 6 років, а в деяких землях до вступу до різних типів середніх шкіл готують V і VI класи.
Більше 30 % випускників початкової школи потрапляють до «гауптшуле» («головної» школи), що має найнижчий рівень навчальних програм. Вони готують учнів не до успішного навчання в закладах вищих рівнів, а до конкретних професійних занять, до отримання фаху через систему класичного учнівства чи профоешти. Найчастіше цей тип школи обирають діти іммігрантів або найменш здібні німецькі діти.
Майже 30 % молоді потрапляє до «реальшуле» («реальної» школи). Програми навчання в цьому типі шкіл більш складні, а її закінчення відкриває можливість до більш привабливої професійної підготовки чи навчання у вищих професійних школах.
Академічний потік представлений гімназіями, до яких потрапляють понад 30% молоді. Головною метою цієї школи є підготовка самих здібних учнів до навчання у вищих закладах освіти, переважно в університетах. Навчальні програми в цьому типі шкіл не є однаковими. Частина спеціалізується в природничій сфері, а більшість - у гуманітарній. Останні спеціалізуються на вивченні класичних мов (латинської та грецької), сучасної філології або за художньо-естетичними напрямами. У цих школах вивчаються принаймні дві іноземні мови, нерідко - три. Школи добре обладнані сучасними засобами навчання, з природничих дисциплін обладнані не тільки лекційні кабінети, а й окремі лабораторії, і директори, і вчителі є державними службовцями. Однак, треба зазначити, що останні 2 роки статус держслужбовців був скасований для тих, хто почав учительську кар'єру. В останні три роки учні вибирають спеціалізації (іноземні мови, художні напрями, суспільні науки, гуманітарні або природничі науки та математику).
Отримання атестату на 13 році навчання відкриває двері до університету. Випускникам гімназій доступні найбільш престижні напрями студій (медицина, архітектура, право) в залежності від отриманих випускних оцінок.
Існує ще четвертий профіль середньої школи - розширена «об'єднана» школа для всіх дітей з даного району, яку обирають не більше 6-10 % молоді. У такому навчальному закладі існує внутрішня диференційна навчальна програма з різними видами свідоцтв. Цей тип школи різко критикують.
Найбільш типовим для ФРН варіантом професійно-фахової підготовки с учнівство (ремісництво), в рамках якого практична підготовка відбувається в закладах праці, а теоретична - в професійній школі. Останнє триває 1-2 дні на тиждень або в блоках протягом декількох тижнів. Свідоцтва, які визнаються державою, видають не професійні школи, а місцеві ремісничі управління. Існують також профшколи, де готують працівників з особливо важливих спеціальностей, наприклад техніків для роботи на атомних електростанціях. Навчальні програми для останніх затверджуються відповідною федеральною владою.
Питання культури і освіти в Німеччині належать до компетенції федеральних земель (усього їх 16), тому умови й програми навчання на різних політико-адміністративних територіях можуть відрізнятися. Координацію освітньою політикою здійснює спеціальний орган – Постійна конференція міністрів культури німецьких земель. Він же стежить за тим, щоб рівень якості освіти в масштабах усієї країни залишався на належному високому рівні.
Початкова школа (Hauptschule), в яку діти приходять у 6-річному віці та яку відвідують протягом чотирьох років(у Гамбурзі, Бремені й Берліні – шість років), покликана створити базову підготовку до середньої школи. Наступний щабель навчання називається орієнтаційний (Orientierungssufe): діти та їхні батьки повинні обрати шлях подальшої освіти.
Орієнтаційний щабель передбачає чотири основних можливості:
- 5- чи 6- річна старша школа (Hauptschule)
- 6- річна школа (Realschule)
- 9- річна гімназія (Gymnasium)
- загальна школа (Gesamtschule)
Більшість шкіл містять у своїх програмах 12-16 предметів, старшокласники в гімназії вивчають 4-6 дисциплін.
Hauptschule уже після 9-го класу видає сертифікат про загальну середню освіту (Hauptschulabschluss), що дає змогу вчитися надалі ремеслам. Після 10-го класу всі види шкіл видають посвідчення про середню освіту (Mittlere Reife). Після цього освітні траєкторії дітей розходяться.
Провчившись ще три роки, 19-літні гімназисти одержують атестат зрілості - Hochshulreife(Abitur), який дає можливість вступати в будь-які ВНЗ. Отож, сьогодні для закінчення гімназії потрібно провчитися в ній 13 років(у «нових землях»- 12років). Нині у Німеччині обговорюється питання про введення 12-річного навчання у всіх гімназіях країни. Деякі землі вже прийняли таке рішення.
Хоча формально німецькі державні школи приймають іноземців із 14 років, насправді на навчання іноземних дітей у них не дуже поширене. Частіше розглядається варіант вступу в приватну школу-інтернат. Нині в Німеччині нараховується більше 2 200 приватних шкіл, педагогічні концепції яких помітно відрізняються між собою. Загальноосвітні приватні школи відвідують 6% німецьких школярів. Хоча варто зазначити, що це лише один із рівноправних секторів освітньої системи, у дійсності приватні школи розраховані на більш заможну частину населення й мають елітарний характер. Останнім часом приватні навчальні заклади більше зацікавленні в тому, щоб брати на навчання дітей з-за кордону. Іноземці можуть навчатися у приватній школі будь-яку кількість років, аж до одержання атестата зрілості, але можна приїхати й на рік-два. Одержати атестат зрілості німецької приватної школи вигідно тому, хто прагне продовжити освіту в німецькому ВНЗ. Важливою обставиною є і те, що в багатьох приватних школах переходять на двомовну систему викладання іноземних мов - тобто вивчається не одна, як раніше, а дві або навіть кілька іноземних мов. Зазвичай, у приватні школи приймають дітей з 11-12 років із мінімальним знанням мови. Для влаштування дітей з-за кордону батькам знадобиться свідоцтво про народження й дані про успішність у школі за останній рік-два. Вартість навчання у приватній школі з повним пансіоном становить від 10 тис. євро на рік.