Сторінка
1
Як відомо, художня література відіграє винятково важливу роль у формуванні світогляду та ідейно-політичних переконань молодого покоління, у становленні моральних принципів майбутніх громадян, у їх естетичному вихованні.
Не випадково питання вивчення літератури в середній школі цікавить широку громадськість. Учителів-словесників нерідко звинувачують у засушуванні, препаруванні ліричної поезії, що позбавляє емоційності сприймання цих творів учнями. Закиди певною мірою справедливі. І причиною вказаних недоліків є складність самої проблеми і її недостатня розробка в методичній літературі.
Важливо навчити юнаків і дівчат розуміти думки, сприймати почуття, переживання, образами яких є відтворені в поезії конкретні предмети, явища, події. Саме своєрідна глухота до поетичних образів є причиною того, що деяка частина шкільної молоді байдужа до поезії. Читання вірша іноді становить таку ж трудність, як розв'язування математичної задачі. Одних труднощі приваблюють, інших — відштовхують. Це залежить від ступеня підготовки учнів до розуміння, сприймання твору.
Ліриці шкільна програма відводить багато місця і в середніх і в старших класах, і це не випадково. У ліричних творах розкриваються найтонші почуття людини, найпотаємніші думи, викликані обставинами життя. Ліричні твори допомагають проникнути у її внутрішній світ. М. Добролюбов зазначав, що поет, відтворюючи враження і почуття, «робить велику послугу людям: без нього, багато прекрасних почуттів і благородних прагнень було б забуто нами; вони з'явилися б у нас на хвилину і зразу ж зникли в під впливом різних житейських турбот і дрібниць».
Подібну думку з великою силою висловив Р. Гамзатов у вірші «Поезія»:
Без тебе був би світ, немов могильний склеп,
Де сонце зроду-віку не світило.
Мов небо без зірок, похмуре, як вертеп,
Чи як любов, що пестити не вміла.
Світ став би морем, але без чайок,
Поснулих на блакитних сонних хвилях,
Чи садом без трави та без квіток
І без пташок, дзвінких та легкокрилих.
Дерева стали б голі і сумні —
Суцільна осінь — ні весни, ні літа,
І люди б стали дикі і нудні, -
А пісня . Пісня б зовсім зникла з світу.
Але не слід думати, що варто учневі прочитати кілька книжок ліричних віршів і зразу ж досконалішою стане культура його почуттів, збагатиться його емоційна сфера. Образи ліричного твору здатні викликати емоційну реакцію у читача лише за певних умов.
Зважаючи на актуальність даної проблеми, ми обрали наступну тему курсового дослідження: «Вивчення ліричного твору на уроках літератури».
Об’єкт дослідження – ліричні твори.
Предмет дослідження – вивчення ліричного твору на уроках літератури.
Мета дослідження – дослідити особливості вивчення ліричних творів у школі на уроках літератури.
Згідно з метою і предметом дослідження було визначено такі завдання:
1) дослідити методологічні основи вивчення ліричного твору;
2) розглянути поняття про лірику та види ліричних творів;
3) вивчити зміст та форму ліричних творів;
4) розглянути принципи, методи та прийоми аналізу ліричного твору:
5) дослідити особливості вивчення ліричних творів;
6) проаналізувати ліричні твори, що вивчаються у школі.
Методи дослідження. Для розв’язування поставлених завдань використано такі методи наукового дослідження: теоретичний аналіз наукових літературних джерел, синтез, узагальнення, порівняння, конкретизація.
Поняття про лірику. Види ліричних творів
Лірика (від гр. lуrа — музичний інструмент) — рід літератури, в творах якого відображуються почуття, думки людей, викликані певними подіями чи обставинами життя. Для лірики характерні такі основні особливості: зображення людини через відтворення її почуттів, переживань, роздумів; висока емоційність зображеного; інтенсивне використання образотворчих засобів; стислість викладу художнього матеріалу; віршова форма, малий обсяг.
Проте поняття лірики, світу людських почуттів, дуже широке. І твори, що оспівують Батьківщину, — це лірика, і пісні про маму, дружину, тата, чоловіка — це теж лірика, і пейзажний словесний малюнок, і наші державні й релігійні гімни є лірикою, навіть ті сатиричні фольклорні пісні, які викривають ворогів — загарбників України, теж належать до лірики. Важко навіть перелічити всі різновиди ліричних творів; будь-яка пісня, в якій висловлено будь-яке почуття — любові, радості, суму, захоплення, зневаги, пієтету, обурення і т. д.— усе це лірика.
Термін «лірика» вимагає ще одного уточнення. Елементи лірики є навіть в епічних жанрах. А в думах, історичних і суспільно-побутових віршах? Так само. Це лірика в широкому розумінні. І все ж лірика в інтимному вірші сягає апогею. Бо епічне й навіть ліро-епічне осягається все-таки більше розумом, а Любов — серцем, і не просто почуттями, а тільки почуттями. Без їхньої участі суті інтимного вірша нам ніколи не збагнути. Отож у вужчому трактуванні лірика — це любовна, лірика, тобто вірші про кохання. Бо, наймиліше парубкові, чоловікові оспівувати вроду чарівної володарки його серця, освідчуватися їй у коханні, а ще більше — немає у світі нічого приємнішого для дівчини чи молодиці — слухати ті «медові» освідчення, «пити» їх серцем.
Лірика — особливий рід літературних творів. Специфіка лірики виявляється в тому, що в ній дійсність відображається не шляхом розповіді про події, що відбуваються з людьми, а через передачу думок, почуттів, переживань, у ліриці бачимо єдність думки й почуття. В основі ліричного вірша лежить, за словами Л. І. Тимофеева, «образ-переживання». Це переживання збуджується певними явищами життя, пов'язане з конкретними предметами життєвої обстановки. Явища і предмети, про які йде мова в ліричному творі, часто не мають самодостатнього образного значення, головне в ліричному вірші — почуття, думки, переживання, викликані цими явищами й предметами і передані автором через систему художніх образів. Те саме стосується і творів пейзажної лірики, хоч, здавалося б, у таких творах поет ставить собі за мету відтворити ті чи інші явища і предмети природи. Насправді і в цьому випадку природа є лише засобом образного вираження почуттів людини.
Залежно від змісту ліричні твори здебільшого поділяють на такі групи: лірика громадянська (або суспільно-політична чи просто політична), пейзажна, філософська, інтимна.
Ліричні твори класифікують ще й за такими жанрами: пісня, гімн, ода, послання, сатира, епіграма, епітафія, мадригал та ін.
Часом вид ліричного твору визначається особливостями його форми: сонет, рондель, газель і т. п.
Твори громадянської лірики відображають почуття і переживання людей, а також роздуми, викликані різними явищами суспільного життя («Заповіт» Тараса Шевченка, «Товаришам із тюрми» Івана Франка, «Я утверждаюсь» Павла Тичини). У творах особистої лірики відображаються інтимні почуття і переживання людей, роздуми над їхніми взаєминами, долею, становищем («Сонце заходить .», «І золотої, й дорогої .» Тараса Шевченка).
Пейзажна лірика відтворює картини природи, вигляд сіл, міст тощо і виражає почуття, переживання, роздуми людини, викликані спогляданням («Зоре моя вечірняя .», «Над Дніпровою сагою» Тараса Шевченка, «Зима» Володимира Сосюри).