Сторінка
11

Організація науково-дослідницької роботи учнів у школах нового типу

стимулювання цілеспрямованого розвитку в педагогів інтрагенної активності, завдяки якій учитель активно працює, прагне до прийняття рішень та їх здійснення.

Директор та його заступники глибоко та всебічно аналізують підсумки роботи навчального закладу за попередні роки, виявляють нерозв'язані проблеми, знайомляться з елементами перспективного досвіду, проводять робочі наради з керівниками методичних об'єднань, викладачами-методистами, керівниками творчих груп. Ця робота продовжується під час індивідуальних бесід, які проводять з викладачами керівники і досвідчені педагоги. Головне в організації науково-дослідницької роботи школи з учнями – робота на діагностичній основі.

Діагностика – це оціночна процедура, яка направлена на з’ясування ситуації, дійсного рівня розвитку вчителя та учня. Дані діагностичного дослідження спвіввідносяться з вихідними характеристиками, різниця між початковим та кінцевим результатом визначає ефективність процесу оптимізації науково-дослідної роботи з учнями.

При вивченні вчителів та учнів треба дотримуватися наступних принципів:

1) принцип цілісного вивчення особистості, який означає намагання зрозуміти своєрідність кожної людини в цілому, спостерігати за нею у максимально широкому діапазоні занять, як колективних, так і індивідуальних – освітня діяльність, суспільна діяльність, самовдосконалення, самовиховання тощо;

2) порівняння успіхів та недоліків особистості з її особистим досвідом, а не з досвідом іншої людини (різні типи темпераменту, фізичне здоров’я, здібності, темпи індивідуального розвитку – все це не може привести до об’єктивної оцінки особистості, якщо її порівнювати з іншою людиною);

3) принцип урахування вікових особливостей педагога та учня.

Діагностування включає в себе аналіз шкільної документації, записи відвіданих уроків і позакласних заходів, засідань наукових товариств, результатів попередньої діяльності вчителя та учнів з підготовки наукового дослідження тощо.

Складаються діагностичні карти-анкети викладачів з різних предметів, в яких визначається все те, що заслуговує на поширення в колективі як перспективний досвід. Також указуються недоліки в професійній сфері викладачів, їхні утруднення, питання, з яких вчителі потребують допомоги.

Аналіз наслідків діагностування дає змогу адміністрації закладу: 1) виявити рівень професійної підготовки викладачів до науково-дослідницької роботи з учнями, рівень практичної діяльності, рівень майстерності, 2) спланувати раціональні форми науково-методичної роботи, оформивши це наказом по навчальному закладу, 3) визначити основні змістовні напрями діяльності педагогічною колективу щодо організації відповідного напряму діяльності в річному та перспективному планах навчального закладу.

Велику увагу слід приділити організації науково-методичної роботи з педагогічними кадрами, яка сприяє підвищенню рівня розвитку педагогічної майстерності вчителя. Визначаючи зміст методичної роботи в педагогічному колективі, директор повинен мати на увазі: поточні й перспективні завдання, які стоять перед навчальним закладом; результати діагностування вчителів, зокрема, виявлені при цьому труднощі в їхній роботі; кількісний і якісний склад педагогічного колективу; традиції навчального закладу; форми, методи і напрями методичної роботи, їх поєднання; наявність часу для здійснення наміченого; матеріальні, морально-психологічні та інші умови (технічні засоби, психологічний клімат, зацікавленість викладачів тощо); професійний та інтелектуальний потенціали для виконання програми дій з педагогічним колективом.

На цій основі визначається поточний і перспективний зміст науково-методичної роботи з колективом. Зрозуміло, що адміністрація закладу має бути добре обізнана з рівнем підготовленості колективу з важливих питань теорії і практики науково-дослідницької роботи. Діагностичний підхід у визначенні змісту методичної роботи дає змогу виявити слабкі сторони у навчально-методичній підготовці кожного вчителя, причини, що їх породжують, намітити на цій основі у кожному конкретному випадку індивідуальні заходи щодо їх усунення; визначити значущі для більшості членів педагогічного колективу питання вдосконалення професійного рівня; позбутися формалізму планування змісту й організації науково-методичної роботи.

Використання діагностики в значній мірі позначається і на структурі методичної роботи, зокрема стосовно оптимального вибору й поєднання різних форм організації методичної роботи, в яких реалізується її зміст.

Т.І. Шамова зазначає, що впровадження науково-педагогічних досягнень у практику - справа творча, пов'язана із складанням плану, його регулюванням, аналізом і контролем.

Розглянемо основні етапи організації науково-дослідницької роботи з учнями:

1. Попередня підготовка – моральна, психологічна. Паралельно уточнюються педагогічні рекомендації, усвідомлюються ідеї і суть того, що впроваджується, здійснюється порівняльний аналіз практики. Вчитель оволодіває прийомами і методами подальшої роботи тощо. Завдання керівників полягає в конкретній допомозі педагогам порадами, зокрема щодо планування науково-дослідницької роботи, вибору тем наукових досліджень, самоосвітньої діяльності, рекомендаціями.

2. Визначення і постановка цілей і завдань на основі аналізу існуючої практики та її зіставлення з накресленим для впровадження. Проаналізувати існуючу практику і виявити невідповідність з тим, що запроваджуватиметься, - складне і важливе завдання. Такий аналіз проводить як керівник закладу, так і вчитель. Аналіз існуючої практики, зіставлення її з новим досвідом, досягненнями науки дають змогу визначити мету впровадження і конкретні завдання для її реалізації.

3. Планування роботи з розвитку науково-педагогічних здібностей вчителів, визначення програми дій, відповідальних, прогнозування майбутніх результатів. Це здійснюється в довільній формі, може бути проспект або схема. Найчастіше ж такій роботі присвячується розділ у річному плані закладу, де зазначаються етапи, строки впровадження, відповідальні особи, а також конкретні справи і заходи щодо реалізації програми дій.

4. Складовою в організації науково-дослідницької роботи з учнями є регулювання, тобто коригування, виправлення процесу (як прямо, в особистому контакті, так і через накази, інструкції, рекомендації тощо). Регулювання доповнюється стимулюванням: моральним та матеріальним заохоченням педагогів і учнів, які досягли певних результатів у науковій діяльності.

5. Завершальним етапом є аналіз результатів діяльності навчального закладу з організації науково-дослідницької роботи з учнями: 1) поточний аналіз (відвідування занять, засідань наукового товариства, бесіда з учнями і викладачами і т. ін.), що регулює реальну практику; 2) підсумковий аналіз, коли наслідки зіставляються з цілями і визначаються перспективи подальшої роботи в обраному напрямі.

Управлінський цикл на цьому закінчується. Новий цикл - повторне впровадження на вищому рівні.

Серед умов, які сприяють удосконаленню наукової праці в школі, є створення консультаційних пунктів, у яких можна було б одержати необхідну довідку – від більш загальної (як організувати таку роботу), до конкретних питань про вибір окремої теми і правилам оформлення готового дослідження. Формально такі пункти й люди є – в ОблСЮТурі, Палаці дитячої творчості й інших закладах. Але мова йде про більш широку мережу – у ВНЗ, окремих НДІ, школах, куди може звернутися вчитель, батьки, інші зацікавлені особи. Тобто наукові дослідження, особливо в школах нового типу, повинні бути поставлені на таку ж основу як навчальний процес у цілому. Сучасний керівник повинен мати чіткі знання – які існують форми наукової роботи і як її організувати в своїй школі.