Сторінка
5

Формування пунктуаційних умінь і навичок в учнів основної школи

Повний розбір цього речення передбачає ще з’ясування крапки в кінці речення.

Таким чином, "щоб здійснити пунктуаційний розбір, учні повинні глибоко усвідомити зміст речення і його синтаксичну структуру. Пунктуаційний розбір завжди так чи інакше пов'язаний з синтаксичним, сприяє засвоєнню синтаксису. Проте і синтаксичний розбір пов'язаний з пунктуаційним, у процесі його проведення зміцнюються пунктуаційні навички" .

Списування, що супроводжується розстановкою відсутніх розділових знаків, має два різновиди.

По-перше, списування тексту, в якому зовсім відсутні розділові знаки. У цьому випадку учні навчаються поділяти мовний потік на речення, а також визначають синтаксичне й пунктуаційне членування всередині кожного з речень. Для такої вправи слід брати текст, який складається з простих чи простих ускладнених речень.

Основною метою такого списування є вироблення навичок вживання розділових знаків у кінці речення.

По-друге, списування тексту, в якому відсутні розділові знаки тільки на одне якесь правило. Цей вид вправ досить поширений і часто дається в підручниках для домашнього завдання, що цілком себе виправдовує. Виконуючи таку вправу, учні повинні спершу прочитати кожне речення (чи текст) і глибоко усвідомити його зміст, емоційне наснаження, особливості синтаксичної структури, визначити логічні відношення міх членами і частинами речення. Після цього учні записують речення, проставляючи розділові знаки в процесі запису, а не після фіксації всього речення. Під час виконання такої роботи звертається увага на можливість різних варіантів пунктуації. Учні навчаються аргументувати вживання саме таких, а не інших знаків.

Диктанти. "Цей вид тренувальних вправ з таким же успіхом застосовується у навчанні пунктуації, як і орфографії. Зокрема, використовують такі види диктантів: попереджувальний, пояснювальний, вибірковий, коментований, творчий, диктант-переклад, "Перевіряю себе", графічний диктант і контрольний".

"Очевидно, слід погодитися з тими методистами, які вважають, що і вибірковий диктант може бути видом тренувальних вправ з пунктуації". Особливість методики його проведення в тому, що учні записують тільки частину речення, де ставиться розділовий знак. Ця частина має бути такою за своїм обсягом, щоб можна було легко визначити правила вживання розділових знаків. Наприклад, закріплюється тема "Відокремлення уточнюючих обставин". Вчитель диктує речення: 1. На криголамі, в теплій каюті, відбувся піонерський збір, присвячений дослідникам півночі. (О. Донченко) 2. Там, за горами, давно вже день і сяє сонце, а тут, на дні міжгір’я, ще сніг. (М. Коцюбинський) 3. І далеко, ген аж до лісу, лунають дзвінкі молоді голоси. (М. Островський), та ін.

Учні записують обставину, що уточнюється, а також ту, що уточнює, виділяючи її комами.

1. На криголамі, в теплій каюті…

2. Там, за горами…

3. Тут, на дні міжгір’я… і т. ін.

За допомогою вибіркового диктанту можна закріплювати вживання розділових знаків у реченнях з відокремленими членами, пунктуацію в реченнях з узагальнюючими словами при однорідних членах тощо.

Проводячи вибірковий диктант, варто в різний спосіб (підкресленням, розташуванням) виділяти ті частини речення, які відділені розділовими знаками.

Значне місце в роботі над оволодінням пунктуацією (і, звичайно, синтаксисом) мають посісти творчі диктанти, що є кількох різновидів. Один із них – диктант, що передбачає розширення тексту за рахунок уведення в речення ускладнюючих частин: звертань, вставних слів, словосполучень чи речень, відокремлених членів тощо. Практично це робиться таким чином: до кожного речення, що має бути записане, подаються, наприклад, вставні слова, словосполучення або речення. Учні записують основне речення, а в процесі запису в потрібному місці вживають вставні слова, словосполучення або речення, виділяючи їх необхідними розділовими знаками.

"Другим різновидом творчого диктанту є дописування частин складного речення. Учитель читає першу частину, а учні самостійно завершують речення, розставляючи розділові знаки, пояснюючи їх під час перевірки".

"Третій різновид – перебудова тексту за завданням учителя. Така перебудова часто тягне за собою зміну розділових знаків. Перебудова може бути дуже різноманітною, а саме: а) зміна засобу зв’язку між однорідними членами речення: безсполучниковий замінити сполучниковим, поєднати попарно однорідні члени речення, замість одних сполучників ужити інші тощо; б) зміна місця узагальнюючих слів; в) зміна місця відокремленого означення по відношенню до означуваного слова; г) зміна місця розташування слів автора по відношенню до прямої мови і т. ін.".

Виконана тренувальна вправа ретельно перевіряється, пояснюється вживання розділових знаків, причини зміни їх у процесі перебудови синтаксичної конструкції тощо.

Диктант-переклад (у більшості випадків з російської мови українською) дає можливість, пояснюючи розділові знаки, зіставляти вживання їх у російській та українській мовах.

Графічний диктант передбачає тільки схематичний запис речення і показ розстановки розділових знаків. Наприклад, учитель диктує речення: 1. Засвітились вогники у вечірній млі, і відчув я пахощі рідної землі. (Л. Ковальчук) 2. Вночі знявся сильний вітер – і море захвилювалось. (В. Арсеньєв) 3. Іноді здригалось небо і стогнала земля від далеких вибухів. (О. Копиленко)

Графічний запис набуває такого вигляду:

1. _ , і _.

2. _ - і _.

3. Іноді і _.

Можна виробити систему умовних позначок частин складносурядного, складнопідрядного чи інших речень, якими й користуватимуться учні під час проведення графічного диктанту.

"За допомогою контрольного диктанту перш за все можна перевірити пунктуаційні навички учнів. Крім того, проведення його сприяє підвищенню пунктуаційної грамотності учнів, бо до диктанту учні готуються, напружено працюють у процесі запису тексту, засвоюють ті чи інші випадки вживання розділових знаків. Неабияке значення для остаточного закріплення правил уживання розділових знаків і вироблення відповідних навичок має аналіз контрольного диктанту".

Кожний контрольний диктант має охоплювати не тільки щойно вивчені випадки вживання розділових знаків, а й опрацьовані раніше пунктограми, зокрема такі, засвоєння яких потребує довготривалого закріплення.

Самостійне складання учнями речень на певні пунктуаційні правила. Ця робота може вважатися ефективною тільки тоді, коли всі учні, максимально використовуючи свої творчі можливості, самостійно складають повноцінні і за змістом, і за будовою речення. Ефективність її також залежатиме від глибини розуміння і засвоєння пунктуаційних правил учнями.

Різновидом такого виду вправ можна вважати самостійне складання учнями речень на завдані пунктуаційні правила за картиною.

Картину добирають з таким розрахунком, щоб її зміст і жанр давали можливість скласти речення певного типу з відповідними розділовими знаками. Для цієї мети вибирають сюжетні картини побутового й батального живопису, пейзажі, марини, натюрморти, що без особливих труднощів сприймаються учнями.