Сторінка
2
Обґрунтування змістового принципу зв’язують з іменем С. Абакумова.
Л. Булаховський певною мірою поділяє інтонаційний напрям у пунктуації: "Ритмомелодична основа української пунктуації сходить принципово на вимогу – означувати розділовими знаками відповідаючи синтаксичним членуванням паузи логіко-психологічного характеру (в зв’язку із змінами тону) і моменти емоціонального порядку, що супроводять синтаксичні членування". Однак Л. Булаховський не відкидає й логіко-граматичного принципу, вважаючи, що він "виявляється в загальній вимозі, щоб граматичні пари без спеціальних підстав не розривалися розділовими знаками". Проте, на його думку, "єдиної принципової, свідомо обраної і послідовно проведеної системи наша пунктуація (як і пунктуація всіх інших письменств)… не має".
Розгляд співвідношення між граматичною будовою, змістом висловлення, логічними зв’язками між частинами або членами речення, з одного боку, і пунктуацією, з другого, свідчить про те, що єдиної основи пунктуації немає і бути не може. Дійсно, чимало розділових знаків відбиває граматичне членування речень, їх уживання підпорядковано правилам синтаксису, проте в той самий час у більшості таких випадків відбувається й членування висловлення за змістом (кома в складному сполучниковому реченні, при відокремленні тощо). Розділовий знак у кінці речення відбиває граматичне членування, проте, напевно, перш за все ставиться на змістовій основі (знак питання вказує, що зміст речення питальний і т. ін.). Певна річ, коли б пунктуація в кінці речення виконувала функцію граматичного членування, то досить було б і одного знака. Наявність різних знаків виникла з потреби передати різні змістові й емоційні відтінки висловлювання.
Логічні (змістові) відношення між частинами і членами речення (у безсполучникових складних конструкціях, при однорідних членах з узагальнюючими словами тощо) вимагають і відповідних розділових знаків. Разом з тим ці самі знаки передають і граматичне членування.
"Існує співвідношення між інтонацією й пунктуацією, адже, як правило, паузам в усній мові відповідають ті чи інші розділові знаки на письмі. Записуючи текст під диктовку, учні повинні бути дуже уважними до ритмомелодики речення, що допомагає краще усвідомити зміст речення, граматичну структуру його, логічні зв’язки між членами і частинами речення і правильно поставити розділові знаки, бо інтонація є також важливим засобом вираження синтаксичних відношень, на що слід обов’язково зважати" .
Таким чином, українська пунктуація базується на граматичній і змістовій основі, а також враховує інтонацію. Ці принципи взаємодіють між собою, що необхідно враховувати під час вивчення пунктуації.
Робота над пунктуацією розпочинається в початкових класах, де учні оволодівають навичками ставити розділові знаки і кінці речення та між однорідними членами. А далі вивчення пунктуації в чіткій системі здійснюється в 5-9 класах.
Відповідно до нових програм з української мови в 5 класі учні вивчають вступний курс "Загальний курс з синтаксису і пунктуації". Програма передбачає закріплення й поглиблення вивченого в початкових класах, а також опрацювання порівняно великого кола питань з пунктуації.
Таке нововведення в програму дуже доцільне, оскільки теоретично-практичне вивчення власне всіх мовних явищ у шкільному курсі проводиться на матеріалі речень і текстів.
Особливо велика цінність знань і навичок з пунктуації для розвитку зв’язного мовлення, що є невід’ємною ланкою роботи впродовж усього вивчення шкільного курсу української мови. Складання речень за опорними словами, перекази, твори та інші види робіт з розвитку мови не можна виконувати, , не знаючи найбільш поширених правил уживання розділових знаків і не маючи навичок їх застосування. Тому-то до 8 класу, тобто до часу систематичного вивчення пунктуації в зв’язку з синтаксисом, вивчені в 5 класі, а також в інших класах, пунктуаційні правила повинні бути добре засвоєні учнями. Щоб досягти цього, треба систематично пов’язувати заняття з пунктуації з вивченням різних питань курсу мови, проводити спостереження над ужитими розділовими знаками пояснювати їх використання, виконувати тренувальні вправи з пунктуації. Наприклад, з’ясовуючи правопис відмінкових закінчень іменників першої і другої відмін, звертаємо увагу на кличну форму, на роль її у реченні, закріплюємо вживання розділових знаків при звертанні, зміцнюємо навички виразного читання речень із звертаннями.
При оцінці контрольних диктантів, переказів чи творів після опрацювання "Загальних відомостей з синтаксису і пунктуації" в 5 класі, а також пунктуаційних тем у 7 класі потрібно враховувати й пунктуаційні помилки, які стосуються порушення вивчених правил. Контрольні роботи слід також аналізувати під кутом зору не тільки орфографії, а й пунктуації. Якщо ж робота над пунктуацією стане систематичною, чітко організованою й проводитиметься із збереженням наступності і перспективності, якщо дидактичний матеріал буде добиратися з настановою на закріплення знань і вироблених пунктуаційних навичок, тобто буде забезпечена практична спрямованість цієї роботи, то до 8 класу учні матимуть добру підготовку з пунктуації.
У 8 класі у зв’язку з опрацюванням синтаксису вивчається вся система правил уживання розділових знаків в українській мові. Цей етап роботи є вищою і завершальною ланкою в оволодінні як теоретичними знаннями, так і вміннями та навичками в галузі пунктуації. Тому на цей етап треба звертати більшу увагу.
Найважливіші принципи навчання пунктуації
В основі навчання пунктуації, як і в основі вивчення всіх розділів шкільного курсу мови, лежать загально дидактичні та методичні принципи, характерні тільки для опрацювання даного розділу. Специфічними методичними принципами для навчання пунктуації є зв'язок її з синтаксисом, розвитком мови і мислення учнів, з виробленням навичок виразного читання.
"Зв'язок у навчанні синтаксису і пунктуації зумовлений значенням пунктуації та її змістовою і граматичною основою. Пунктуація використовується перш за все в реченні як основній комунікативній одиниці, за допомогою якої відбувається передача інформації, обмін думками. А речення, його структура й типи вивчаються в синтаксисі. То й природно, що пунктуація вивчається у зв’язку з опрацюванням синтаксису, на що й орієнтує програма з української мови".
"Пунктуаційні правила в більшості випадків формулюються на синтаксичній основі, а щоб усвідомити і засвоїти їх, потрібно добре знати структуру речень, уміти без будь-яких утруднень аналізувати їх будову. Саме в цьому і полягає принцип зв’язку пунктуації з синтаксисом".
Запровадження цього принципу передбачає усвідомлення й запам’ятовування пунктуаційного правила на основі глибокого знання синтаксису, а шляхом проведення системи тренувальних вправ виробляються вміння й навички застосовувати ці правила на практиці.
Під час вивчення пунктуації потрібно домогтися того, щоб учні завжди ставили розділові знаки в процесі запису речень, тексту, аналізуючи й осмислюючи будову синтаксичної конструкції, особливості змістовних відношень між членами і частинами речень тощо. Це забезпечить природність передачі думки на письмі, свідоме застосування вивчених правил на практиці, а відтак успішне оволодіння пунктуаційними навичками. Практика показую, що учні, які розставляють розділові знаки в реченні чи тексті після запису, допускають порівняно більше помилок, бо часом забувають місце, де розділовий знак необхідний, забувають наявне співвідношення між інтонацією й пунктуацією, не мають можливості знову осмислити зміст і будову синтаксичних конструкцій.