Сторінка
5
П. Підкасистий, В. Буряк зазначають, що науково-дослідницька діяльність старшокласників визначається вищою формою самостійного навчального пізнання, оскільки воно набуває форм наукового передбачення (учень сам ставить мету та шукає шляхи її вирішення).
Проблеми активності й самостійності учня в навчанні вирішують творчі роботи, що потребують дослідницького підходу до вивчення. Така робота більш відповідає поняттю – дослідницька активність. «Дослідницька активність – це інтенсивна цілеспрямована пізнавальна діяльність пошукового характеру, обумовлена найвищим рівнем самостійності і творчого ставлення до неї».
А. Яновський вважає, що пошуково-дослідницька діяльність є найбільш ефективною ланкою у переході від навчальної діяльності до науково-дослідницької, тому що містить у собі майже всі компоненти наукового пошуку та створення нового продукту з ознаками дослідницької роботи, спираючись на здобуті раніше знання, та розвиває навички й уміння для подальшої наукової діяльності .
В. Сластьонін справедливо зазначає, що «невичерпні, поки що не до кінця усвідомлені можливості для формування творчо-пошукової позиції особистості, яку має у своєму розпорядженні дослідницька діяльність старшокласників, організована в рамках навчального процесу».
Мотивами пошуково-дослідної діяльності, за І. Карноуховою, є:
- самостійний пошук нового матеріалу;
- пошук альтернативних засобів і способів розв’язання проблеми, саморозвиток;
- інтерес до дослідження;
- співпраця з педагогом, іншими старшокласниками в ході дослідження;
- підготовка до майбутньої професії;
- відповідальність за результати творчого процесу;
- практичні результати пошуково-дослідної діяльності.
Поняття «науково-дослідницька діяльність старшокласників» включає в себе два взаємопов’язаних елементи:
- навчання старшокласників елементам дослідницької діяльності, організації та методики наукової творчості;
- наукові дослідження, що здійснюють учні під керівництвом викладачів.
Можна стверджувати, що науково-дослідницька діяльність старшокласників як одна із форм пізнавально-творчої діяльності, забезпечує формування інтелектуальної активності, яка є складовою професійної компетентності майбутнього фахівця.
Науково-дослідницька робота старшокласників витікає насамперед із навчальних завдань навчального закладу і сприяє підготовці творчої особистості ХХІ століття.
Мета організації науково-дослідної діяльності старшокласника:
- надання максимальної можливості для розвитку особистості, творчої індивідуальності майбутнього випускника;
- розвиток творчих здібностей та активізація розумової діяльності;
- формування потреби безперервного самостійного поповнення знань;
- здобуття глибокої системи знань як ознаки міцності.
Завдання можна звести до наступних двох:
– прогнозування або передбачення всього того, що створює найкращі умови для глибокого та всебічного засвоєння тієї чи іншої системи наукових знань;
– прогнозування наукової діяльності або передбачення поступового переходу старшокласників від елементарних рівнів і форм пізнання до більш складних і глобальних.
Науково-дослідницька діяльність вдосконалює не лише інтелектуальний рівень, а й формує специфічні навички та звички, відповідний склад мислення та спілкування. У зв’язку з новими вимогами до якості підготовки випускників, відповідаючи потребам прискореного науково-технічного і соціально-економічного розвитку країни, науково-дослідницька діяльність старшокласників розглядається як важливий фактор удосконалення всієї системи підготовки спеціалістів для різних галузей народного господарства. Саме науково-дослідницька діяльність дозволяє поглибити професійне спрямування освіти, виховувати спеціалістів з високим творчим потенціалом і впливає на формування соціально-професійної зрілості майбутніх випускників.
Усвідомлення тенденцій розвитку швидкозмінного світу, розуміння потреби змінюватись, на думку С. Сисоєвої, вимагає від особистості готовності до навчання протягом життя. Це є запорукою відповідності його як професіонала умовам сьогодення.
Хоча інтелектуальні здібності розвиваються протягом усього життя, проте, найбільш ефективно це відбувається в системі профорієнтаційного навчання, особливо в юнацькі роки, в період оволодіння професійними знаннями та навичками.
Науково-дослідницька діяльність старшокласників сприяє здійсненню співпраці педагога й учня в науковому обґрунтуванні окремих ідей і рішень, що мають суттєве значення для розвитку наукового мислення старшокласників, формування їх професійної компетентності. Також вона має суттєвий вплив на емоційний стан людини. Саме це сприяє поглибленню зацікавленості процесом пізнання, розвиває почуття задоволення від досягнення дослідницької мети, радість творчості. Важливим є також міжособистісне спілкування між учнем і педагогом під час здійснення науково-дослідницької діяльності. Такі стосунки дають можливість безпосередньо реагувати на дії і висловлювання, сприймати один одного як конкретну особистість. Відносини в процесі здійснення різних видів науково-дослідницької діяльності відбуваються на рівні співробітництва і співтворчості. Цілеспрямована, духовно збагачена взаємодія педагога з учнями активізує формування високого рівня комунікативних умінь і формує певний навчальний колектив як інструмент навчання й виховання. Спілкування педагога з учнями в процесі спільної науково-дослідницької роботи не тільки сприяє індивідуалізації навчання, а й забезпечує творчу співпрацю викладача й старшокласника, забезпечує вплив особистості викладача на зростання наукової компетентності учня.
Саме науково-дослідницька діяльність, як один із чинників, сприяє розвитку творчого потенціалу особистості, яка характеризується високою мотивацією до активної пізнавальної діяльності, розвитку творчих здібностей, досвіду творчої діяльності, характерологічних особливостей особистості.
В заохоченні старшокласників до науково-дослідницької роботи та її організації в навчальних закладах нової формації важливим є відбір і відтворення таких логічних конструкцій, які могли б виступати:
а) інструментом пізнавальної діяльності;
б) інструментом творчої діяльності;
в) засобом, що забезпечує перехід від фіксованих форм знань до творчих та наукових.
Таким чином, щоб успішно управляти науково-дослідницькою роботою старшокласників, динамікою її складових елементів, педагогу необхідно чітко уявляти її головні завдання: який об’єкт дослідження обрати і які методи дослідження застосовувати. Тому стратегічним завданням у цьому напрямку є передбачення таких умов, засобів, форм і змісту діяльності, які є найбільш сприятливими та оптимальними для розвитку й удосконалення науково-дослідницької роботи.
Відповідно науково-дослідницька діяльність повинна бути організована так, щоб старшокласники після закінчення навчального закладу прагнули до постійного підвищення свого професійного рівня. Людина має постійно навчатися, співвідносячи свої знання з новими вимогами, своїми потребами, потребами соціуму, ринку праці. Сама особистість і є її професійним інструментарієм.