Сторінка
1
Сучасна управлінсько-економічна освіта ґрунтується на засадах педагогіки.
Педагогіка – це наука, що вивчає закономірності, принципи, форми і методи процесу виховання і навчання людини. Педагогіка як наука розвивається у безпосередньому зв’язку з іншими науками: філософією, соціологією, психологією, етикою, естетикою тощо.
Теоретичною основою педагогіки є теорія наукового пізнання, психології діяльності, управління складними процесами тощо, викладеними в працях таких видатних педагогів, як Я. Коменський, К. Ушинський, А. Макаренко, В. Сухомлинський, Ю. Бабанський, Дж. Д’юї та ін.
Педагогіка розрізняє виховання як передачу і організацію засвоєння людством практичного соціально-історичного досвіду, навчання – процес засвоєння соціально-історичного досвіду, освіту як процес і результат засвоєння соціально-історичного досвіду і досягнення людиною певного освітнього рівня.
Основними елементами педагогіки є дидактика – загальна теорія освіти і навчання, що досліджує закономірності пізнавальної діяльності й відповідає на запитання: Для чого вчити? Як вчити? Де вчити? За якими організаційними формами? Отже, дидактика розглядає загальні положення і закономірності, властиві навчанню всім предметам.
Дидактичні основи педагогічного процесу
Предметом дидактики є процес освіти і навчання. Дидактика розкриває сутність таких понять як мета, завдання, закони, закономірності, принципи, зміст, методи, форми, засоби, прийоми в навчальному процесі.
Навчальний процес у вищих закладах освіти – це система організаційних і дидактичних заходів, спрямованих на реалізацію змісту освіти на певному освітньо-кваліфікаційному рівні відповідно до державних стандартів освіти. Він охоплює всі компоненти навчання: учасників навчального процесу (викладачів, студентів), засоби, форми і методи навчання. Навчальний процес базується на принципах науковості, гуманізму, демократизму, наступності та безперервності, незалежності від втручання будь-яких політичних партій, інших громадських і релігійних організацій.
Навчальний процес має два головні аспекти:
1)навчання як системна цілеспрямована діяльність кафедр (предметних або циклових комісій), що передбачає передачу студентам наукових знань і формування їх особистісних якостей,
2) учіння як навчальна діяльність студентів.
Навчальний процес організовують з урахуванням науково-педагогічного потенціалу, матеріальної і навчально-методичної бази вищого закладу освіти, сучасних інформаційних технологій. Він орієнтується на формування освіченої, гармонійно розвиненої особистості, здатної до постійного оновлення наукових знань, професійної мобільності та швидкої адаптації до динамічних процесів в освітній і соціально-культурній сферах, галузях техніки і технологій, системах управління й організації праці в умовах ринкової економіки.
Концепція підготовки управлінських кадрів у системі вищої освіти
Особливості соціально-економічного розвитку України, пов’язані з розвитком ринкових відносин, новими поглядами на якість і рівень життя, економічною та соціокультурною інтеграцією в європейське і міжнародне товариство, не можуть не впливати на розвиток відповідних управлінських кадрів, здатних адекватно реагувати на ці зміни. Потреба в управлінцях нового покоління визначається зростанням складності структури сучасної української економіки, необхідністю підвищити соціальну відповідальність менеджерів різних рівнів, адаптувати національне підприємництво та бізнес до високих соціально-економічних європейських стандартів.
Компетентність вітчизняних менеджерів значною мірою впливає на основні напрямки економічного і соціального розвитку суспільства, від яких залежить економічна безпека кожного громадянина, його соціальна стабільність і ціннісна ідентичність. Від того, чи здатна вища освіта швидко і якісно підготувати компетентних управлінців, залежить швидкість і темп соціально-економічних реформ у країні.
В умовах формування нової економіки, яку сучасні науковці називають економікою, побудованою на знаннях, головним ресурсом визнається людина, здатна здобувати знання, творчо їх застосовувати, продукувати нові. Специфікою сучасного менеджменту є те, що значна частина фахівців у майбутньому обирає сферу діяльності, де завжди є потреба у безперервному засвоєнні та гармонізації загальних і фахових теоретичних знань й практичних навичок.
Головною ознакою сучасного менеджера стає його особисте прагнення до самовдосконалення протягом всього життя, незалежно від сфери застосування власних здібностей. Як зазначав Е. Гелпі, освіту неможливо у подальшому ототожнювати винятково з професійно-технічним навчанням, оскільки час, проведений поза роботою, буде важливішим, ніж робочий, а професійна освіта значною мірою буде здобуватися з загальної освіти. Математика, філософія, світова література є основними дисциплінами, необхідними для професійної освіти.
Щоб сформувати нове покоління управлінців-лідерів, доцільно створити систему, в якій будуть діяти: соціальний відбір тих, хто має здібності до управління, підготовка і перепідготовка менеджерів, вивчення і розповсюдження передового досвіду, застосування досягнень управління на практиці. На відміну від підготовки спеціалістів інших, вузькоспеціалізованих професій, підготовку сучасних управлінців раціональніше здійснювати на міждисциплінарній основі, з використанням індивідуалізованих навчально-виховних систем, які дають можливість диференційовано підходити до навчального матеріалу, пропонованого до вивчення, обирати ті аспекти, які дійсно відповідають сучасним вимогам. Такий підхід дає можливість навчити майбутнього управлінця володіти ситуацією, ухвалювати правильні рішення у нестандартних ситуаціях, бути стабільним, працездатним.
Узагальнення наукових концепцій про сучасний менеджмент і особливості управлінської діяльності вказує на те, що розв’язання проблем, з якими стикається сучасна освіта, пов’язане з такими напрямками:
1. Необхідно формувати у майбутніх менеджерів уміння правильно уявляти реальність, формулювати проблеми, завдання, розуміти шляхи та способи їх виконання.
2. Навчання має здійснюватися через дії та інтерактивність, поєднання теорії та практики, впровадження ділових і рольових ігор, симуляцій.
3. Протягом навчання і виховання має формуватися розуміння майбутнім менеджером своєї соціальної відповідальності.
4. Майбутній управлінець має навчитися визначати мету організації, засоби для її досягнення, пріоритети в діяльності організації, вміти прогнозувати результати, делегувати повноваження підлеглим, координувати їх роботу, комунікативні зв’язки між ними.
5. Для подолання розриву між природно-технічною та гуманітарною культурою студентів вбачається необхідним залучати їх до вивчення спецкурсів і предметів за вибором, які поєднують економіку та гуманітарні науки; забезпечити гуманітарну зорієнтованість загальнонаукових і спеціальних дисциплін, формувати у майбутніх менеджерів розуміння своєї економічної і соціальної місії в управлінні.