Сторінка
6
Педагогічні ідеї М.Монтессорі щодо самовиховання і самонавчання в початковій школі
Марія Монтенссорі запровадила ідею вільного виховання і раннього розвитку в дитячому садку і в початковій школі. Технологія саморозвитку була створена як альтернатива муштрі і догматизму в навчанні , поширених наприкінці XIX століття. М.Монтенссорі сприймала дитину як істоту, здатну до самостійного розвитку, і визначила головне завдання школи - давати «їжу» для природного процесу саморозвитку, створювати для цього сприятливе навколишнє середовище.
Виділяють такі концептуальні засади, щодо саморозвитку:
• навчання повинно відбуватися цілком природно відповідно до розвитку - має зростати самостійно;
• звертання дитини до вчителя «Допоможи мені це зробити самому» - девіз педагогіки М.Монтенссорі;
• усе життя дитини - від народження до суспільної зрілості - це розвиток її незалежності та самостійності;
• облік сенситивності і спонтанності розвитку;
• єдність індивідуального і соціального розвитку;
• у думках немає нічого такого, чого колись не було б почуттях;
• основне завдання - впорядкування та зіставлення;
• відмовлення від місії навчити дітей;замість навчання створювати їм умови для самостійного розвитку та засвоєння досвіду людства;
• мислення дитини має відбуватися поетапно: від предметно-дієвого до наочно-образного, і лише після цього досягається абстрактний рівень;
• свідомість дитини немов поглинає все навкруги, тому основним завданням дидактики має бути організація навколишнього середовища для такого «всмоктування».
М.Монтенссорі зазначала: «Вихователь повинен у кожному предметі навчання розвивати розум дитини на тих самих основах, звільняти дитину від себе, учити її мислити самостійно, виявляти справжню активність .
Ще складніше мистецтво - це так керувати самостійною розумовою роботою дітей, щоб вони знаходили не тільки те, що природно трапляється на їхньому шляху, але саме те,що природно трапляється на їхньому шляху, але саме те, чого хотів би для них учитель. Учитель не говорить, чого він хоче, він наштовхує дітей, і вони «спонтанно» асоціюють нові ідеї, як і сам учитель; нарешті, діти доходять до визначень і висловлюють їх такими ж словами, які були напоготові у вчителя, хоч він їх і не висловив».
Центральне місце у педагогічній технології М.Монтессорі належить дидактичному матеріалу, який є важливим засобом становлення фізичних і психічних функцій дитини, розвитку її творчості, уваги, волі, навчання письма та елементарної математики.
Дидактичний матеріал не є навчальним обладнанням у загальноприйнятому розумінні, його головна мета полягає не в навчанні дітей навичок, і передаванні знань через правильне використання, а дає їй змогу самостійно працювати, міркувати, помилятися і виправляти помилки, а також допомагає дитині розвиватись самостійно та духовно.
Усі Монтессорі-матеріали розроблені експериментально, Лише після тривалої і ретельної перевірки реакцій дітей на предмети матеріалу Марія Монтессорі визнавала його придатність, відкинувши все те, що не викликало самостійних повторних вправ дітей і не фіксувало дитячої уваги та інтересу. У всьому задовольняються реальні потреби дитини і враховуються її здібності.
Працюючи з Монтессорі-матеріалами дитина може сама визначати помилки, усувати їх, відновлюючи порушений порядок. Дитина займається з кожним із матеріалів, поки їй цікаво, а згодом приступає до складнішого. Кожен матеріал повинен відповідати внутрішнім потребам та представлений їй в потрібний момент розвитку. Італійський педагог запропонувала вікові рівні для надання кожного матеріалу, але для кожної дитини визначається це за допомогою спостереження та експериментування. Учитель спостерігає за ступенем зосередження дитини та за її діями з матеріалом.
Дидактичний матеріал опосередковано готує дитину до майбутнього навчання. Він не навчає письма-письмом, читання-читанням, малювання- малюванням, а надає дитині змогу самостійно «скласти з елементів» ці складні дії, кожну - у свій час, відповідно до сенситивного періоду.
Щоб сприяти незалежності дитини від дорослих, Монтессорі-матеріали дають їй можливість самостійно контролювати помилки. «Контроль помилок помічала М.Монтессорі, - це показник, що говорить нам чи в правильному напрямку ми рухаємось. Він обов'язково повинен бути присутнім разом з інструкціями та матеріалом для роботи. Сила, рушійна для дитини по шляху прогресу, у великій мірі залежить від того, чи є свобода і гарантований шлях, по якому рухатися. Але, до цього має бути доданий, і ще якийсь спосіб показати, де ми збилися з цього шляху».
Дитина повинна не тільки просто повторити вправу, але при виконанні вправи не робити більше помилок. Всі фізичні та внутрішні властивості предметів, пропоновані дітям як стимулів, визначаються не тільки увагою дитини, а можливістю контролю над помилками, викликає участь найбільш високих розумових здібностей (порівняння, судження).
Отже, дидактичний матеріал італійського педагога передбачає п'ять типів контролю помилок: механічний, психологічний (за допомогою органів почуттів), за допомогою контролюючих точок, за допомогою контрольного набору, за допомогою вчителя.
Сили розвитку закладені в дитини природою, але вони не реалізуються, але вони не реалізуються, якщо для цього не буде належного середовища. Створюючи його, слід насамперед враховувати сенситивність - найвищий рівень сприйняття тих чи інших зовнішніх явищ.
Широке розповсюдження і застосовування знаходить дидактичний матеріал італійського педагога, він стає учбовим матеріалом не тільки в роботі з дітьми, але й в підготовці вихователів на численних курсах.
Дидактична система закладів послідовників М. Монтессорі в Україні
Педагогічні ідеї М. Монтессорі своєю новизною і гуманістичною спрямованістю захопили розум і душі педагогів різних країн. Знайомляться з її абсолютно незвичайним досвідом , вивчають праці, які видані в Римі, інших містах Італії, в багатьох країнах світу. Широке поширення набула в перші два десятиліття XX ст. книга італійського педагога «Метод наукової педагогіки, вживаний до дитячого виховання в будинках дитини». Книга була перекладена на англійську, німецьку, французьку, російську, українську і інші мови народів світу.
У Україні до 1917 року система М.Монтессорі також одержала визнання. Її досвід освітлювався в педагогічних журналах (Київського товариства народних дитячих садків), видавались її книги, з практикою будинків дитини ознайомлювалися видатні діячі дошкільного виховання того часу (Н.Д.Лубенец, С.Ф.Русова і ін.).
Н.Лубенець пропагувала метод Марії Монтессорі в Україні через журнал «Дошкільне виховання», де вона виступила з аналізом положень її методу. С.Русова - в лекціях перед студентами Фребелівського жіночого педагогічного інституту який функціонував у Києві аж до революції і потім ввійшов складовою частиною в Інститут соціального виховання (сьогодні Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова). У своїй книзі «Дошкільне виховання», виданій в 1818 році, С.Ф.Русова аналізує метод дошкільного виховання М.Монтессорі в розділі «Сучасні дитячі садіки». У роки становлення радянської школи, суспільного виховання, зберіглася практика підготовки педагогів по її методу. На початку 1930-х років ідеї Марії Монтессорі були піддані забуттю, піддавалися критиці, як «буржуазні, реакційні», несумісні з новою системою виховання. Та згодом в 1960-ті роки завдяки праці А.П.Усової система італійського педагога була належно оцінена та повернена. Система Марії Монтессорі аналізується з позиції сучасної дошкільної педагогіки в аспекті сенсорне виховання.