Сторінка
2

Педагогічні ідеї Олександра Антоновича Захаренка

б) Праці О. А. Захаренка

1) Захаренко О. А, Мазурик С. М. Становлення громадянина. К., 1976.2) Захаренко О. А, Мазурик С. М. Школа над Россю. К., 1979. 3) Захаренко О. А. З щоденника директора школи (Сахнівська середня школа Черкаської області) // Рад. шк. 1987. № 5.4) Захаренко О. А. Виступ на пленарному засідання (на І з'їзді педагогічних працівників України) // Освіта. 1993. 27 січ.5) Захаренко О. А. Розраховуємо на мудрість: Думки з І з'їзду педагогічних працівників України // Вічне. 1993. №3.6) Захаренко О. А. Знайомтесь: Сахнівська середня школа // Шкільний світ 1997.№4.7) Захаренко О. А., Мазурик С. М. Життя запульсувало: Адаптація старшокласників до майбутнього життя // Освіта. 1997. 27 серп. 8) Захаренко О. А. Творчі таємниці вчителів // Почат. шк. 1998. № 3.9) Захаренко О. А. Найболючіше – сільська школа // Пед. газ. 2000. № 10.10) Енциклопедія шкільного роду (автобіографічні дані, спогади, роздуми) / Автор ідеї, кер. О. А. Захаренко. Сахнівка, 2000. Т. І–II (1937–1976)- Т III–IV (1978–1998).11) «Поради колезі, народжені у школі над Россю» (2002 р.)

12) «210 шкільних лінійок» (2002 р.)

13) «Поспішайте робити добро»

ІІ. Авторська школа

Існує поняття «авторське кіно» чи, скажімо, «авторська ювелірна прикраса», «авторська кераміка» — йдеться, власне, про твори мистецтва у тих сферах культури, в яких натхненна творчість зовсім не є обов’язковою, де все, чи майже все, підпорядковане стандартам маскульту й ширвжитку. Авторська школа Захаренка — з особливого ряду, вона — витвір педагогічного мистецтва.

Сахнівка в часи Союзу вважалася меккою для вчителів однієї шостої планети. Приїжджі завжди бували вражені: зворушувало побачене, перевершувало все раніше чуте й читане про «школу над Россю». Багато хто навіть і уявити не міг, що таке можливе. «І це все — самі? Своїми руками? Просто фантастика якась!»

Олександр Захаренко матеріалізував те, що утверджував на словах: «Школа — це постійний, самостійний рух уперед, ідея, яка має неодмінно захопити відразу трьох: учителя, учня, батьків. Якщо такої ідеї немає, то школа перетворюється на звичайну контору Держкомосвіти, де приходять і йдуть за дзвоником .» На практиці педагогічна симфонія — гармонійне поєднання інтересів учителя, дитини та її домашніх — виражалася в тому, що кожного дня протягом трьох десятків років у життя втілювалася певна справа, яка була цікава всім, яка об’єднувала. Захаренко повернув життя в селі так, що все раптом зосередилося навколо школи. Дітоцентризм — така ідея. Він умів розмовляти. За жодних умов він ні на кого не підвищував голосу. Його недарма називали директором села. Говорив — чули, пустих слів не було. Затаскане й часто брехливе гасло «Все найкраще — дітям!» у Сахнівці дивовижним чином було реалізоване вповні. Так були збудовані два чудові басейни, в яких усі — від першокласників до вчителів — могли плавати цілий рік, сучасний спортзал (у якому й балетна студія була), неординарний музей, обсерваторія, фонтан — ляснеш у долоні — струмені бризнуть, дендропарк . Усе працювало на виховання особистості. От, скажімо, «живі обеліски», які потім розійшлися по багатьох селах. Це — розарій: 216 кущів; під кожним земля від порога, який переступив солдат, ідучи на війну, і вода під час садіння — із рідної криниці, і рушник — у День Перемоги. На табличці — ім’я. Коли влаштовувався обеліск, були живі і вдови, і батьки, і багато тих, хто пам’ятав загиблих. Таке зворушує, об’єднує . Школа славилася й серед дітей. Був випадок, коли з далекого глухого села прийшов у Сахнівку промоклий і замерзлий хлопчик, прийшов як у центр культури (його потім Ломоносовим прозвали), в телескоп на зірки дивитися! Хлопчика обігріли, а потім він усю ніч просидів під куполом обсерваторії, роздивляючись туманності, спостерігаючи обертання супутників навколо Юпітера . Час минав, якоїсь миті і обсерваторія дітям наскучила. Проте рух — як ми пам’ятаємо — має бути постійним, дитячі очі мають сяяти інтересом! Інакше життя іншим заповниться (ну та ми по вулиці бачимо) . І в таку мить в означеному місці з’являлося нове оголошення, розбурхуючи село: «Увага, увага! » Ідеї були всі з потреб життя, тому й мали відгук.

У 2002-му Сахнівська школа Корсунь-Шевченківського району Черкащини набула офіційного статусу «Авторська школа О.А.Захаренка». Сталося це за три місяці до смерті Олександра Антоновича. У 2007-му Міністерство освіти і науки України запровадило медаль ім.Олександра Захаренка.

ІІІ. Педагогічні ідеї О. А. Захаренка, реалізовані в Сахнівській школі

Досвід О. Захаренка є цілісною системою, що характеризується цілеспрямованістю, поліструктурністю, керованістю, взаємозв'язком і взаємодією компонентів, відвертістю, стабільністю, здатністю до постійного вдосконалення за рахунок резервів і до саморозвитку за рахунок подолання суперечностей, рішення нових задач і т.д.

а) Оцінювання учнів

Своєрідним джерелом інформації про дитину і результати роботи вчителів з нею є давно введений в Сахнівськой школі свій «Табель успішності і вихованості». Тут все незвичайне — і набір параметрів оцінки особистості, і набір експертів. Окрім успішності оцінюються: суспільна активність, морально-політичний вигляд учня, старанність в навчанні, відношення до суспільно корисної праці, відношення до батьків і старших. В якості експертів виступають: сам учень, колектив класу, батьки і вчитель. Такий спосіб оцінки дає різносторонню інформацію про дитину. «Більш того, по табелю ми бачимо не тільки, який учень, але і чому він такий, в якій ланці ослаблена вимогливість», - вважає О. А. Захаренко. Дивишся па табель і мимовільно думаєш, що тут Сахнівський директор наперед передбачив те, що буде введено реформою. Дар передбачення як передумова науково обґрунтованого прогнозування — так, напевно, можна назвати цю особливість.

Досвід Сахнівської школи є надзвичайно цілісний, комплексний підхід до виховання пронизує всі компоненти системи. Розглянемо структуру системи виховної діяльності в школі О. А. Захаренка.

б) Структура системи виховної діяльності в школі

Основою «целеполагания»(рос.) в роботі педколективу Сахнівської школи є реалізації розробленої А. С. Макаренком «системи перспективних ліній», за допомогою якої розв'язується «віяло» педагогічних задач. Діти звикають жити в прагненні до великих суспільно значущих цілей, наповнювати своє життя не будь-чим, а саме доцільним змістом. Навколо єдиної мети об'єднується дитячий колектив, перспектива із зовнішнього стимулу спонукання до діяльності перетворюється на могутній внутрішній стимул доцільної поведінки кожної дитини. У результаті суспільно цінна колективна перспектива стає особистою метою.

У О. А. Захаренка постійно є наявною не одна, а ціла система перспектив, які змінюють одна одну, ускладнюються, оновлюються, що і робить процес «целеполагания»(рос.) безперервним. Директор і вчителі Сахнівської школи розрізняють ближні, середні і дальні перспективи.

Ближні перспективи є у кожної дитини: бажання добре вчитися, займатися цікавою роботою в гуртках, брати участь в спортивних змаганнях, походах, екскурсіях (для цього в школі є всі умови); прагнення боротися за честь свого колективу, своєї школи та ін. Вони зароджуються в повсякденній діяльності, стимулюються вчителями, допомагають школярам долати труднощі і рухатися в своєму розвитку вперед.