Сторінка
7

Гра як засіб соціальної адаптації дитини до умов дитячого садка

Завдання реконструктивно-ознайомлювального блока: корекція емоційного стану; вироблення позитивного ставлення до відвідування дошкільного закладу; тренінг конструктивних форм поведінки, розвиток навичок позитивної соціальної поведінки, збагачення соціального досвіду; розвиток почуття єдності, згуртованості.

Завдання закріплювального блоку: закріплення конструктивних форм поведінки, навичок спілкування вміння розуміти емоційний стан іншої дитини та адекватно виражати і регулювати свій; ігрова корекція небажаних проявів поведінки.

Основна мета програми: через створення зони найближчого розвитку сприяти психічному й особистісному зростанню дитини і тим самим допомагати їй адаптуватися до умов дошкільного закладу.

Відповідно до цієї мети формулюються завдання програми:

- формувати почуття приналежності до групи, допомагати дитині відчувати себе захищеною;

- розвивати навички соціальної поведінки;

- сприяти підвищенню упевненості в собі розвитку самостійності;

- формувати позитивне ставлення до свого «Я».

У молодшому дошкільному віці основним змістом гри є відображення предметних дій людей, які не спрямовані на партнера або на розвиток сюжету. Головним змістом гри є відносини між людьми. Молодший дошкільний вік – це вік максимального розквіту рольової гри. Тут дії виконуються вже не заради власного дії, а як спосіб регулювання соціально-рольових відносин з однолітками. Ведення сюжету та ігрової ролі значно підвищує можливість дитини у багатьох сферах психічного життя. Здійснюється моделювання різних життєвих ситуацій c використанням предметних замінників і зовнішніх дій з ними.

Ігрова діяльність не завжди організовується дитиною, найчастіше дорослим. Опановуючи технікою різних ігор по законам, характерним для засвоєння предметних маніпуляцій, які є провідними в цьому віці, дитина у спільній з однолітками діяльності узагальнює ці способи і переносить на інші ситуації. Тим самим гра набуває саморух, стає формою творчості дитини і саме в цій своїй якості створює розвиваючі ефекти.

Важливе значення в грі належить мови: саме через мову, яка використовується спочатку в діалозі з однолітками, а потім і для керівництва власною поведінкою, дитина набуває перший досвід саморегуляції власних дій.

Завдяки використанню під час гри предметів, у тому числі і в символічній функції у дитини починає складатися внутрішній план дій.

Ігрова діяльність поступово просуває дитини-дошкільника в просторі та часі гри. У період від 3 до 6 років дитина з допомогою дорослого опановує різними видами індивідуальних і колективних ігор. Кожен вид ігрової діяльності по-своєму впливає на розвиток пізнавальної і творчої активності, становлення дитячої особистості та її відносини зі світом, а також формування передумов навчальної діяльності як провідної діяльності наступного вікового періоду.

Головними педагогічними завданнями ігор є:

Надання допомоги в придбанні ігрових навичок, збагачених їх ігровим досвідом;

Розширення дитячих уявлень про предмети, події та явища навколишнього світу, які потім можуть бути відображені в грі;

Залучення ініціативи дітей під час гри розгортання індивідуальних, парних і колективних ігор;

Створення умов для прояву дітьми ігровий активності протягом дня.

Придбання і накопичення ігрового досвіду дошкільників за допомогою дорослого відбувається в різних видах ігор.

Отже, для дитини, яка соціалізується, відповідними еталонами зміни соціального середовища є сім’я, дошкільний навчальний заклад, найближче оточення. При переході від іншого соціального середовища дитина переживає кризу входження в нову соціальну спільноту, процес адаптації, розчинення в ній яка детермінується процесом індивідуалізації й завершується інтегруванням в соціальне середовище. Реалізація ігрових технік у роботі з дітьми полегшить адаптацію малюків до нових соціальних умов, допоможе їм адекватно сприймати себе та інших людей, опанувати конструктивні форми поведінки й основи комунікабельності.

Для визначення емоційного стану, що відображає ставлення дитини до дошкільного закладу, була обрана колірна діагностика «Будиночки» (Е.Ю.Фірсанова). Дана методика проводилася індивідуально два рази з кожною дитиною: на початку відвідування дитячого садка і після першого місяця проведення занять. Дітям пропонувалося в ігровій формі обрати один з восьми будиночків різного кольору. Були використані такі кольори: синій, зелений, червоний, жовтий, фіолетовий, коричневий, сірий, чорний.

Інструкція: «Це дівчинка Катя (хлопчик Коля). Катя (Коля) ходить в дитячий сад. Вибери дитячий сад для Каті (Колі) ».

Після вибору будиночка з дитиною проводилася бесіда:

- Каті подобається ходити в дитячий сад?

- Що Катя буде робити в дитячому саду?

- Що Каті найбільше подобається в дитячому саду?

- Що Каті не подобається в дитячому саду?

В ході діагностики фіксувалися такі показники, як:

1. Поведінка дитини.

2. Емоційний стан.

3. Мовне супровід: мовленнєвий супровід відсутня; мала мовна активність; нормальна мовна активність; надмірна мовна активність.

4. Вибір кольору: вибір темних кольорів (чорного, коричневого, сірого) говорить про переважання негативних емоцій, пов'язаних з відвідуванням дитячого садка: почуття тривоги, страху, реакції протесту та інше.; Вибір червоного та фіолетового кольорів говорить про дратівливості і агресії; вибір зеленого і синього кольорів говорить про наявність почуття неспокою і тривожності; вибір жовтого, червоного кольорів – про переважання позитивних емоцій.

У дитини з позитивним уявленням про себе та адекватною самооцінкою відсутній страх контактів з іншими людьми, страх невдачі, неуспіху, а відповідно – прагнення уникнути ухвалення рішення. Такі діти вільно висловлюють власну точку зору, бажання, почуття.

Розвиток пізнавальних психічних процесів (пам'яті, сприйняття, уваги), мислення, дрібної моторики сприяє розвитку мови психологічної комфортності дитини та профілактики дезадаптації.

Було зазначено, що зміна ставлення до відвідування дошкільного закладу в позитивну сторону (до кінця першого місяця) було виявлено у 87% дітей. У дітей спостерігається переважання позитивних емоцій, знизилася кількість соматичних захворювань, фіксується позитивна динаміка в мовному розвитку, поведінці та емоційній сфері.

Заняття №1

1. «Назви себе ласкаво»

Діти сидять у колі. Педагог кидає кожній дитині м'яч і просить назвати себе лагідно.

2. «Сонечко»

Кожна дитина підходить до педагога і кладе свою руку на долоню педагога зі словами: «Я люблю .»

Педагог зверху рук дітей кладе свою другу долоню зі словами: «Подивіться, яке ласкаве добре сонечко у нас вийшло і до кожної дитини йде промінчик доброти, ласки, любові».

3. «Чарівні палички»

Педагог пропонує кожній дитині висипати рахункові палички з коробки. Запитує: «Скільки паличок у нас?" . "Правильно, багато!» Давайте викладемо з паличок ялинку. Скільки ялинок у Даші? Правильно одна. А у Марини? Теж одна і т.д. А тепер сонечко (педагог роздає кружечки дітям різного кольору, а діти з паличок викладають промінчики. Подивіться, а сонечко у всіх різне. Якого кольору у Саші сонечко? А в Діми? Марини? Скільки у Марини сонечок? Одне. Хлопці, люди придумали спеціальні значки, за якими можна дізнатися, скільки предметів. (роздає цифру 1 кожній дитині). Це цифра 1, позначає один предмет. Давайте пальчиком проїмо по цифрі 1. Давайте подивимося, що у нас одне. Правильно, один стіл, один хлопчик, одна картина і т. д.