Сторінка
2
Камишин В. та Буров О. виділяють декілька проблем, які постали перед «обдарованістю». Серед них є: освітянська, методологічна, наукова, психолого-педагогічна, організаційно-правова чи взагалі буденні проблеми.
М. Лейтес зазначає, що обдаровані учні є справжніми маленькими трудівниками, які відчувають задоволення працюючи. Їх схильність до праці він вважає виявом самої обдарованості. Проте ця категорія дітей не однорідна. М. Лейтес виділяє три категорії обдарованості за наступними ознаками:
прискорений розумовий розвиток;
рання розумова спеціалізація;
окремі ознаки непересічних здібностей;
Дітям, котрі належать до першої категорії, притаманний високий темп навчання. Вони, як правило. Починають рано читати та писати. Починають захоплюватися якоюсь конкретною галуззю знань та швидко просуваються вперед, не бажаючи запинятися. Звичайно, можливим залишається зацікавленість іншими захопленнями, та все ж, потяг до отримання знань залишається незмінним. До другої категорії відносять дітей зі спеціальними здібностями, у яких при звичайному рівні інтелекту спостерігається особливе тяжіння та інтерес до якогось окремого навчального предмета. Така дитина, як правило, починаючи з середніх класів захоплюватися математикою, фізикою, біологією або якимось іншим предметом. Головною особливістю для таких дітей є дуже швидке та легке засвоєння нової теми, нових правил та будь-яку специфіку того чи іншого предмету. До третьої категорії належать діти, які не випереджають своїх однолітків за загальним розвитком, але, в той же час, вони відрізняються особливою своєрідністю розумової роботи, яка дає зрозуміти про їх неординарність, особливість.
Необхідність розвитку інтелектуальних здібностей дітей актуалізує проблему організації навчання розумово обдарованих дітей. Школярі з високими розумовими можливостями характеризуються деякими загальними особливостями. Які мають враховуватися під час розробки навчальних програм. До таких загальних особливостей належать:
здатність швидко схоплювати зміст принципів, понять, положень. Ця особливість потребує спеціального підходу;
потреба зосереджуватися на тих аспектах проблеми, які є цікавими для дитини;
здатність помічати, міркувати, висувати гіпотези. Цілеспрямованість розвитку пізнавальних процесів у спеціальних навчальних програмах розвиває такі здібності на досить високому рівні.
Для реалізації проблеми навчання інтелектуально обдарованих учнів учитель має буди досить високо підготовленим. Готовність педагога до співпраці з обдарованими учнями визначається наявністю у нього певних кваліфікаційних та професійних якостей (теоретичних знань, практичного досвіду). Дослідники розробили ряд положень відносно знань, умінь та навичок, якими повинен володіти вчитель працюючий з обдарованими дітьми. Тому що вчитель повинен вміти спрямувати дитину, допомогти їй розвинути свою здібність правильним шляхом, аби не порушити цілісність розвитку обдарованості.
Є. Покалайнен виділив дві цільові установки процесу розвитку обдарованих дітей:
Створення умов найбільш повної реалізації здібностей і нахилів обдарованої дитини;
Виховання врівноваженого інтелігентного представника суспільства, який зможе реалізувати потенціал, виходячи з його інтересів.
В додаток до цих установок психологи виділяють наступні принципи, яких повинні дотримуватися освітні заклади під час розробки програми роботи з обдарованими дітьми:
Визначення сильних та слабких сторін кожного учня і створення індивідуальної програми його розвитку;
Індивідуальна програма повинна передбачити оптимальний та поступовий перехід учня з одного рівня загального розвитку на інший;
Чітка система оцінювання;
Спілкування обдарованої дитини з однолітками свого рівня;
Тісний контакт школи з батьками обдарованих дітей;
Залучення до навчання обдарованих дітей талановитих фахівців, які мають спеціальну підготовку.
Першим кроком до реалізації обдарованості – являється компетентний вчитель, який володіє адекватними, цільовими та дієвими формами та методами для подолання проблем.
За визначеннями багатьох учених, котрі працюють над вдосконаленням роботи з обдарованими дітьми, існують такі складові системи роботи з цієї проблеми, на котрі потрібно орієнтувати педагогічних працівників:
Концепція обдарованості;
Психодіагностика (виявлення рівня обдарованості)
Прогнозування розвитку обдарованих дітей;
Технології та методики виховання, навчання та розвитку творчого потенціалу особистості.
Є така приказка «талант завжди проб’є собі дорогу», али ми часто забуваємо, що мова йде про сформований талант, а не про потенційний, який розвивається. Таким чином, головним завданням освти для розитку творчої, обдарованої особистості є створення умов для розвитку здібної обдарованої дитини.
Напрямки педагогічної підтримки та індивідуальний підхід до обдарованих особистостей
Виявлення обдарованих дітей залишається актуальною проблемою до сьогодення. Вперше про дітей із надзвичайними можливостями згадували більше ніж 2,5 тисячі років тому. І до цих пір ніхто ще не поставив під сумнім про необхідність виявлення таких дітей. Через те, що прогрес нашого світу, на сам перед, залежить від такої молоді.
Процес виявлення обдарованих дітей є досить дискусійним питанням, та має свої «за» та «проти». Одна частина суспільства вважає, що виявлення обдарованості – дуже важливе, адже дає змогу дітям, котрі мають особливі здібності, розвивати себе за допомогою спеціальних підходів з боку освіти. Та з іншого боку, суспільство аргументує своє негативне відношення до «обдарованості» тим, що виділення та особливі привілеї для обдарованих дітей, позбавляють звичайних дітей отримати освіту на такому ж високому рівні. Ще одною проблемою є те, що відсутня жодна гарантія що всі обдаровані учні будуть виявлені. Але, все ж таки, необхідність в здібній молоді не зменшилась, тому що їх виявлення, перш за все, необхідно для держави, освіти, нації, суспільства.
Існує декілька аспектів виявлення та відбору творчо обдарованої молоді: ресурсний, соціальний, структурний і педагогічний. Щодо педагогічного аспекту, то він стосується пошуку нового змісту, форм і методів навчання, основою яких є висока творча активність дітей.
Аналіз системи зарубіжної освіти показує, що в більшості зарубіжних країн вже протягом десятиліть поширеною є практика виявлення, розвитку і підтримки обдарованих дітей, починаючи з дошкільного віку.
Важливо розрізняти різні способи виявлення та вимірювання обдарованості, а також типові форми цих способів і прийомів. Велика частина дослідників, котрі займаються дослідженням обдарованості, вважають важливим пошук основних властивостей психічної діяльності, ступінь розвитку яких був би показником розумового розвитку взагалі. Ці методи мають назву «симптоматичні методи вимірювання обдарованості».
Для найкращого виявлення обдарованості багато дослідників, таких як В. Штерн, О. Вігманн, І. Кон, Ф. Діффенбахер та інші, почали проводити нові випробування з використанням методів ізольованих тестів. Але вид таких тестів має недоліки. Головним недоліком вважають, що автори,які їх використовують, певною мірою вільно та випадково комбінували вибір випробувань. За таких умов перш за все важко порівнювати отримані окремими дослідниками результати і знайти єдиний принцип об’єднання окремих тестів для побудови надійної системи вимірювання обдарованості.