Сторінка
4
Самообслуговування. Виховне його значення полягає у спрямованості на задоволення повсякденних особистих потреб дитини (умивання, одягання, роздягання, прибирання ліжка та ін.). У процесі самообслуговування вона привчається до порядку й організованої поведінки, оволодіває всіма компонентами трудової діяльності. У неї поступово формується вміння бачити результат праці, встановлювати зв'язок між метою, трудовими діями і кінцевим результатом. Дитина стає самостійною, починає усвідомлювати, що праця є першою умовою виховання вільної і незалежної особистості. Якщо в старшому дошкільному віці за допомогою самообслуговування виховують у дітей самостійність, здатність до переборення труднощів, формують трудові навички, то у молодшому шкільному віці воно стає звичним для дітей. Роботу із самообслуговування дитина має виконувати як щоденну та обов'язкову. Значну частину уваги батьків вимагає чіткість організації життя дітей в родині, наявність відповідних побутових умов, що є передумовою своєчасності, постійності, систематичності, належної якості самообслуговування дітей.
Господарсько-побутова праця. Метою господарсько-побутової праці є підтримання чистоти і порядку в будинку або квартирі, на інших територіях життєдіяльності дитини, допомога дорослим в організації режимних процесів тощо. У молодшому шкільному віці батькам доцільно привчати дітей виконувати прості трудові дії з близьким у часі результатом (допомагати сестрі накривати на стіл; матері — у приготуванні їжі, після обіду — прибирати зі стола посуд).
Батькам необхідно наполегливо і терпляче формувати у дітей інтерес і бажання виконувати завдання дорослих охоче, старанно, якісно. Зміст праці може ускладнюватись за рахунок збільшення кількості або деталізації процесів. Передусім дорослі мають допомогти дитині з'ясувати мету роботи, послідовність трудових дій (раціонально підготувати робоче місце, правильно виконувати посильні трудові дії з досягненням кінцевого результату, навести порядок на робочому місці, уміти працювати вдвох-утрьох).
У молодшому шкільному віці діти починають розуміти працю як потрібну і серйозну справу, а інтерес до трудового процесу поєднувати з інтересом до його результатів. Значно складнішими стають для них трудові завдання, праця все більше відокремлюється від гри, а епізодичні трудові доручення набувають для них значущості постійних обов'язків. Перед дорослими відкриваються можливості для реалізації завдань виховання позитивних взаємин (працювати дружно, узгоджено, допомагати один одному), формування працелюбства, самостійності, активності та ін.
Організовуючи господарсько-побутову працю, батьки можуть використовувати різноманітні методичні прийоми: показ виконання кожної елементарної дії та послідовності дій, супроводжуваний детальними поясненнями; безпосередню допомогу у виконанні трудових дій; особистий приклад; постійне нагадування про послідовність дій; використання дидактичних ігор та прийомів, створення ігрових ситуацій; заохочення з урахуванням індивідуальних особливостей і можливостей дитини; оцінку результатів виконаної роботи, аналіз конкретних суспільно значущих вчинків тощо.
Але у шкільному віці поступово згасає інтерес до того виду праці, який стає звичним, повсякденним. Тому для відновлення інтересу до неї слід збагачувати її елементами новизни.
Праця в природі. Особливість її полягає в тому, що діти мають справу не з предметами, а з об'єктами живої природи — працюють у куточку природи в школі, на городі з усією родиною, у квітнику, доглядають за тваринами. Основним її виховним завданням є вироблення у дітей інтересу, дбайливого ставлення до живої природи, формування вмінь і навичок з догляду за рослинами і тваринами, вміння правильно користуватися знаряддями праці.
Праця в природі є доступним дітям видом продуктивної трудової діяльності. Кінцева мета (виростити квіти, овочі тощо), її результати конкретні та зрозумілі, однак їх неможливо швидко досягти. Віддаленість результату вимагає від дитини тривалих фізичних і розумових зусиль, повсякденної клопіткої роботи, терпіння. Як правило, більшість дітей охоче працює з живими об'єктами, радо доглядає за ними, пізнаючи світ живої природи, розкриваючи свої нові можливості, виховуючи в собі дбайливе ставлення до всього живого. Однак у них ще мало досвіду, умінь, тому дорослі мають разом із дітьми виробити чіткі правила їх поведінки і діяльності у природі.
Ручна (художня) праця. Функціональною її метою для дітей є виготовлення виробів з паперу, картону, тканини: іграшок-саморобок, вітальних листівок, ялинкових прикрас, персонажів і декорацій лялькового театру, букетів із засушених рослин, килимків для ляльок, серветок тощо. Виготовлення подарунків рідним і друзям справляє великий вплив на моральну свідомість дитини (привчає виявляти увагу до оточуючих, працювати заради того, щоб зробити їм приємне). Така праця розвиває уяву, спостережливість, художнє мислення, естетичне чуття, конструктивні здібності, моторні навички дітей, формує корисні практичні навички, збагачує знаннями про властивості різних матеріалів. Її результати здебільшого викликають позитивні емоції, захоплення дорослих, що посилює ефект самопізнання, самоусвідомлення, самоствердження дитини, збуджують у ній здорове честолюбство. Нерідко вже з дошкільного віку дитина починає усвідомлювати свої здібності, талант, виношувати мрію на все життя.
Таким чином, для того, щоб реалізувати всі завдання трудового виховання, батьки повинні включати дитину в різноманітні види праці – самообслуговуюча праця, господарсько-побутова, праця в природі, художня праця.
Взаємозв’язок гри та трудового виховання
Гра має важливе значення в житті дитини, має те ж значення, яке у дорослого має діяльність, робота, служба. Яка дитина в грі, такою багато в чому вона буде в роботі, коли виросте. Тому виховання майбутнього діяча відбувається насамперед у грі. І вся історія окремої людини як діяча і працівника може бути представлена в розвитку гри і в поступовому переході її в роботу. Цей перехід здійснюється дуже повільно. У наймолодшому віці дитина переважно грає, її робочі функції дуже незначні і не виходять за межі найпростішого самообслуговування: вона починає самостійно їсти, вкриватися ковдрою, надягати штанці. Але навіть в цю роботу вона ще вносить багато гри. У добре організованій сім'ї ці робочі функції поступово ускладнюються, дитині доручається все більш складна робота, спочатку виключно в цілях самообслуговування, потім і така робота, яка має значення для всієї сім'ї. Але гра в цей час складає головне заняття дитини, найбільш її захоплює, цікавить. У шкільному віці робота вже займає дуже важливе місце, вона пов'язана з серйознішою відповідальністю, з більш серйозними уявленнями про майбутнє життя дитини, це вже робота такого сорту, яка близько стоїть до суспільної діяльності. Але і в цей час дитина ще дуже багато грає, любить гру, їй навіть доводиться переживати досить складні колізії, коли гра здається настільки симпатичнішою за роботу, що хочеться відкласти роботу і пограти. Якщо такі колізії відбуваються, це означає, що виховання дитини у грі і в робочих функціях відбувається неправильно, що батьки допустили якісь перегини. Звідси вже видно, яке важливе значення має керівництво грою дитини. У житті ми зустрічаємо багато дорослих людей, що давно закінчили школу, у яких любов до гри переважає над любов'ю до роботи. Сюди потрібно віднести всіх людей, які дуже активно женуться за задоволеннями, які забувають про роботу заради хорошої, веселої компанії. До цього сорту людей потрібно віднести і тих, які позують, величаються, брешуть без жодної мети. Вони принесли з дитинства в доросле життя ігрові установки, у них ці установки не були правильно перетворені в робочі установки, - це означає, що вони погано виховані, і це погане виховання відбувалося переважно в неправильно організованій грі.