Сторінка
2

Фінансово-податкові проблеми впровадження в Україні механізмів кіотського протоколу та створення національного ринку парникових газів

Фінансово-податкові проблеми створення ринку ПГ в Україні. Нині, в умовах виходу із за­тяжної соціально-економічної кризи, заходи щодо попередження зміни клімату не стали прі­оритетними у нашій державі: не організовано оподаткування викидів ПГ антропогенного по­ходження, не впроваджуються ринкові механізми Кіотського протоколу та не створюється на­ціональний ринок ПГ. Разом з тим Україна серед країн-Сторін Додатка В до Кіотського про­токолу має один із найбільших потенціалів впровадження ринкових механізмів Кіотського про­токолу, що оцінюється у 8–13 млрд. дол. США [3, 4].

Відповідно до розвитку економічних відношень формування світового ринку [14, с. 93–94], створення національних ринків ПГ є другим етапом формування світового ринку ПГ (пе­ршим етапом є впровадження податкових інструментів екополітики для регулювання ви-кидів ПГ на рівні окремих країн). Третім етапом стане створення міжнародних регіональних ри­нків ПГ (наприклад, введення з 1 січня 2005 р. ринку ПГ Європейського Союзу), четвертим – ство­рення світового ринку ПГ як нового сегмента світового ринку, що органічно поєднає в со­бі взаємодоповнюючі економічні відношення попередніх етапів розвитку. Проходження цих етапів у окремих країнах за часом і особливостями є різним, що обумовлено багатьма причинами, насамперед різним розвитком виробництва і фінансовими можливостями, на­ціо­нальними традиціями та інтересами тощо. У зв’язку з тим, що в Україні до цього часу на на­ціональному рівні не впроваджено оподаткування викидів ПГ антропогенного походження, то формування національного ринку ПГ у нашій державі матиме свою особливість – майже од­ночасного розвитку повинні набути процеси першого і другого етапів.

У загальній структурі світового ринку національний ринок ПГ буде одночасно складовою на­ціонального ринку України та світового ринку ПГ. Як економічне явище, він вказуватиме на поглиблення інтеграції національного ринку України із міжнародними та світовим ринком у цілому. Тобто при формуванні національного ринку ПГ відбуватиметься подальше роз­ши­рення інтеграції економіки України до світового господарства, що стане одним із проявів су­часних “законозабезпечуючих” (термін та його значення за [1]) процесів глобалізації.

Згідно із затвердженими на 7-й Сесії Конференції Сторін положеннями на основі “ба­нківсь­кої” системи обліку необхідно організувати міжнародний і національні реґістри квот за ок­ремими ринковими механізмами в межах Кіотського протоколу [2]. При цьому, на рівні ок­­ремих країн-Сторін Додатка І РКЗК ООН необхідно створити державні інституціональні органи управління національним ринком ПГ, що вестимуть моніторинг викидів ПГ, здій­сню­ва­­тимуть менеджмент проектів спільного впровадження, облік ОСВ, ССВ і здійснених тра­н­са­к­цій купівлі/продажу ОВК та щорічно надаватимуть Секретаріату РКЗК ООН балансовий звіт. Від­повідальність за створення і розвиток національних ринків ПГ покладена на країни-Сторони Кі­отського протоколу. Тому національний ринок ПГ в Україні матиме поряд з класичними (продавці, покупці, біржі, брокерські фірми тощо) також специфічні елементи – державні оф­іси моніторингу викидів, менеджменту проектів спільного впровадження, торгівлі квотами на викиди ПГ. Також у перспективі, за умови участі держави чи українських компаній у ме­­­ханізмі чистого розвитку, потрібно буде організувати державний офіс обліку ССВ.

Для забезпечення трансакцій за ринковими механізмами Кіотського протоколу країнами-Сто­ронами Додатка І РКЗК ООН будуть введені в обіг сертифікати на торгівлю/купівлю ОВК, ОСВ в обсягах, зареєстрованих у Секретаріаті РКЗК ООН кількостей ПГ, які кожна Сторона До­­датка І може викинути в повітря у 2008–2012 рр. При цьому кількість ОСВ повинна від­по­ві­­д­ати скороченню викидів ПГ за проектами спільного впровадження, зареєстрованими у Се­кретаріаті РКЗК ООН; кількість ОВК – різниці між дозволеним обсягом викидів і кількістю ОСВ. Також у країнах, в яких виконуватимуться спільні проекти за механізмом чистого розвитку, за­реєстровані в Секретаріаті РКЗК ООН, будуть введені у обіг ССВ в обсягах скорочення ви­кидів ПГ за цими проектами. Сертифікати ОВК, ОСВ і ССВ – нові види фінансових ін­стру­ме­нтів ринкових механізмів екополітики. Одиниці ОВК, ОСВ і ССВ дорівнюють 1 т СО2-екв. Від­повідно, рівноцінними вважаються сертифікати ОВК, ОСВ і ССВ одного номіналу. Для Ук­раїни щорічний обсяг випуску сертифікатів (ОВК і ОСВ) у 2008–2012 рр. складає 867,082 млн т СО2-екв. – обсяг викидів у базовому 1990 р.

Реалізація сертифікатів ОВК на викиди ПГ сприятиме залученню в Україну значних обсягів но­вого виду інвестицій. Особливістю останніх, згідно з Кіотським протоколом, є відсутність по­треби їх повернення. Аналогічна ситуація складається при інвестуванні в Україні про­ектів спі­ль­ного впровадження в обмін на сертифікати ОСВ. Новою особливістю ви­ще­зга­да­них се­р­ти­фі­катів (порівняно з класичними сертифікатами, що виконують лише фінансові фу­нкції) є на­дання покупцеві дозволу на викиди ПГ в обсягах, вказаних у придбаних сер­ти­фі­ка­тах. В умовах все більшого залучення природних ресурсів у сферу ринкових відносин, у про­цесі здій­снення трансакцій на ринках ПГ фактично йдеться про купівлю/продаж “спе­ци­фі­чного” то­вару. Таким чином, створення національного ринку ПГ сприятиме подальшому по­силенню вза­ємозв’язків функціональних елементів внутрішнього і світового ринку на те­ри­торії України – фондового, валютного і товарного ринків.

При функціонуванні національного ринку ПГ повинні враховуватися державні інтереси та інтереси окремих українських компаній. В умовах “силових” (термін і його значення за [1]) про­цесів глобалізації, коли національні економіки розвинених країн прагнуть до перерозподілу сві­тового доходу на свою користь, а транснаціональні компанії – контролювати всі види ресурсів, повинна бути забезпечена національна безпека України. Тому з метою запобігання де­формації ринкових механізмів Кіотського протоколу, унеможливлення нееквівалентного об­міну сертифікатів в Україні, створення національного ринку ПГ необхідно здійснювати на ос­нові національної регулюючо-стимулюючої фінансово-податкової системи регулювання ви­кидів ПГ антропогенного походження. Лише вона зможе гарантувати дотримання на­ці­о­на­ль­них інтересів і забезпечення національної безпеки.

Відповідно до етапів розвитку світового ринку ПГ національні фінансово-податкові си­с­те­ми регулювання викидів ПГ антропогенного походження мають три основні етапи розвитку:

– створення внутрішньої системи податкових інструментів регулювання викидів ПГ ан­тро­погенного походження;

– впровадження національної системи регулювання викидів ПГ антропогенного по­хо­д­жен­ня за допомогою ринкових механізмів Кіотського протоколу (у окремих країнах, в яких не вве­дене оподаткування викидів ПГ антропогенного походження, він може бути першим ета­пом або здійснюватись одночасно з першим етапом);