Сторінка
6
Звання “ Інструктор дитячо-юнацького туризму ” присвоюється особам, яким виповнилося 18 років, які навчалися за програмою підготовки інструкторів дитячо-юнацького туризму, взяли участь у заліковому навчально-тренувальному поході, склали передбачений програмою залік та мають досвід керівництва туристським походом не нижче третього ступеня складності.
Розвиток на сучасному етапі туристичного ринку активних подорожей потребує негайної підготовки професійних фахівців зі спортивного та оздоровчого туризму, що обумовлює введення спеціалізації організатор туристської роботи у ВНЗ.
Основними проблемами ВНЗ України при професійній туристсько-спортивній підготовці майбутніх фахівців з туризму на думку Ганопольського В.І., Зігунова В.М., визначають такі: обмеженість або відсутність навчально-методичної літератури з туристсько-спортивної підготовки; недостатність матеріальної бази, зокрема для ознайомлення студентів з усіма видами туризму (водним, лижним, велосипедним, пішохідним, спелеотуризмом, вітрильним, автомобільним та ін.); недостатня кількість аудиторних і практичних годин у навчальних планах, що не дозволяє всебічно розглянути важливі питання туристсько-спортивної підготовки майбутніх фахівців сфери туризму.
Тому на сучасному етапі є доцільним розробка та прийняття державної системи з підготовки організаторів туристсько-спортивної роботи у ВНЗ України.
Туристська освіта в Україні є порівняно новим напрямом в освітянській сфері. Незважаючи на те, що в країні вже склався досвід підготовки фахівців для сфери туризму, вона потребує концептуальної розробки теоретичних засад і практичної апробації. Існуюча до цього часу система підготовки була насамперед пов’язана з підвищенням кваліфікації туристських кадрів. Проте такі заходи без фундаментальної освіти не розв’язують кадрової проблеми. Виходячи з цього, з’являються протиріччя між потребами туристичної галузі у висококваліфікованих фахівцях і іншими реаліями їхньої підготовки в Україні. Розв’язання цих протиріч активізує проблему аналізу сучасних проблем професійної підготовки майбутніх фахівців із спортивно-оздоровчого туризму в вищих навчальних закладах України.
Ученими України, Росії та інших країн СНД, а саме: В.Д. Дехтярем, І.І. Булигіною, Ю. М Федоровим, І. Є. Востоковим, В.М. Вукуловим та ін. у свій час був проведений ретельний аналіз проблем професійної підготовки майбутніх фахівців з туризму в системі середньої та вищої освіти, що вказує на епізодичну підготовку фахівців з спортивного та оздоровчого туризму.
З метою виконання Постанови Кабінету Міністрів України “Про основні напрями розвитку туризму в Україні до 2010 року” і реалізації заходів щодо стимулювання і подальшого розвитку вітчизняного і міжнародного туризму, ефективного використання природного й історико-культурного потенціалу, створення єдиного конкурентоспроможного туристичного комплексу країни, фізичного вдосконалення підростаючого покоління, згідно з пунктом 3.1 введено нову спеціалізацію у ВНЗ України педагогічного та фізкультурного профілю “Організатор туристської роботи”.
Проведений нами аналіз особливостей спортивно-оздоровчого туризму засвідчив, що він містить у собі конкретні види туристичної діяльності - пізнавальної, спортивної, оздоровчої і ефективність залежить від професійної підготовки фахівців сфери спортивного та оздоровчого туризму.
Тому якість навчання майбутніх фахівців сфери туризму, їхня туристсько-спортивна підготовка, забезпечення необхідного рівня знань, умінь і навичок є найважливішими питаннями сучасних наукових досліджень.
У зв’язку з цим виникає нагальна потреба в розробці педагогіки спортивно-оздоровчого туризму як цілісної системи, до складу якої мають увійти методологічні настанови сумісних наукових систем: філософії, психології, соціології, методики.
Важливим напрямом педагогіки спортивно-оздоровчого туризму є розробка змісту освіти. В чинних освітніх парадигмах зміст освіти, як правило, ототожнюється із достатньо вузьким поняттям “навчальний матеріал”. Документальними носіями навчального матеріалу виступають навчальний план, програми, підручники, навчальні посібники, різноманітні засоби наочності, змістові компоненти програм комп’ютерного, дистанційного (телекомунікаційного) видів навчання.
На думку А.Х. Абукова, І.І. Булигіної, І.В. Зорина та нашу різноманітність знань, умінь і навичок, якими повинен володіти фахівець із спортивно-оздоровчого туризму, має визначити зміст дисциплін і специфіку підготовки студентів для цієї галузі.
Основними показниками цієї специфіки є різноманітність дисциплін, що мають вивчати майбутні фахівці сфери спортивно-оздоровчого туризму. Це передбачає наявність таких розділів програм - підготовка, організація і проведення походів; організація масових спортивних змагань з туристського багатоборства; краєзнавча та екологічна діяльність; розробка і виготовлення інвентарю, спорядження; медичне забезпечення, страховка, самостраховка, самоконтроль; організація харчування і побуту в туристичному поході; відпрацювання тактики і техніки подолання складних перешкод; орієнтування в різних місцевостях; питання поведінки людей в екстремальних умовах; психологічні аспекти праці інструктора туристського супроводу в туристичних групах при подорожах у різних природних і географічних умовах; морально-вольове виховання особистості; основи менеджменту і маркетингу тощо.
Для визначення обсягу професіональних знань, умінь і навичок майбутнього фахівця зі спортивно-оздоровчого туризму, потрібно вивчення досвіду вітчизняної та зарубіжної системи підготовки фахівців цього напрямку. У зв’язку з цим на думку В.Н. Вукулова, майбутній фахівець з туризму повинен обов’язково проходити всі рівні професійної підготовки: учень (стажер) - студент-бакалавр-магістр-спеціаліст; практика є складовою навчального процесу. При цьому співвідношення кількості теоретичних і практичних занять має бути рівним. Навчання майбутнього фахівця спортивно-оздоровчого туризму починається з того моменту, коли встановлена потреба в ньому конкретного підприємства, тобто існує гарантія його працевлаштування після закінчення навчання. Навчальний план професійної туристсько-спортивної підготовки організатор туристської роботи будується з урахуванням потреб замовника та ВНЗ, який здатний забезпечити виконання навчального плану.
Аналіз програм навчання студентів за спеціалізацією організатор туристської роботи у вищих навчальних закладах України свідчить про недостатність науково-теоретичного обґрунтування специфіки підготовки фахівців для індустрії спортивно-оздоровчого туризму за професійним спрямуванням; орієнтування сучасного змісту професійної туристичної освіти здійснюється переважно на традиційну ”знаннєву" концепцію замість спрямування її на особистісно-професійну. Одночасно спостерігається незабезпеченість системного зв’язку сучасної педагогічної науки з нагальними потребами теорії і практики спортивно-оздоровчого туризму, відсутність чіткої концепції підготовки кадрів для туристсько-спортивної галузі; недостатня увага приділяється використанню певних ефективних принципів під час складання змісту програми вузівської туристсько-спортивної підготовки студентів.