Сторінка
16
Пораділа.
– Знайдіть іменники, поставте до них питання.
– Змініть слово хуртечі так, щоб воно відповідало на питання що? Поясніть значення цього слова. Доберіть до нього синонім з тексту №2 (заметіль). Доповніть ряд синонімів: завірюха, хуртовина, хурделиця, віхола, метелиця, хуга, буран.
– Як розумієте значення висловів танок хуртечі, сині сніги?
Оперуючи терміном «іменник», діти в 3 класі ознайомлюються з деякими його граматичними ознаками: має рід, змінюється за числами та відмінками. Так учні від логічного поняття предметності переходять до усвідомлення граматичних ознак іменника.
Осмислюючи різницю між власними і загальними назвами, навчаю-чись розрізняти іменники чоловічого, жіночого та середнього роду, усвідомлюючи здатність їх змінюватися за числами, відмінками і роль закінчення як засобу оформлення цих змін, школярі поглиблюють знання про іменник як частину мови. На цьому етапі навчання корисно виконувати вправи зі спільнокореневими словами, наприклад:
– Прочитайте речення. Знайдіть спільнокореневі слова. Визначте серед них іменники.
– Доведіть, що це іменники (за допомогою відповіді – міркування).
Зразок: слово дзвіночки – іменник, бо означає предмет, відповідає на питання що?, чоловічого роду, множина (однина – дзвіночок), змінюється за питаннями (наприклад, чого? дзвіночків), постає в реченні головним членом – підметом.
1. – Ми дзвіночки, лісові дзвіночки, славим день…
– Дзвоник кличе нас до школи, Радісно дзвенять пісні.
– Ходить осінь у вінку, Пісеньку веде дзвінку.
2. Золотий бджолиний рій
Носить мед у вулик свій.
Ген, летять бджілки охочі –
З ранку трудяться до ночі.
Роботу над іменниками вчитель пропонує при виконанні різноманітних навчальних вправ. Для прикладу візьмімо зоровий диктант.
У кожної країни свої скарби. Одна уславилась пшеницею, друга бавовником, третя лісами. В одній добувають нафту, а в іншій вугілля.
Про що говориться в тексті? Як ви розумієте зміст останнього речення? Які країни ви знаєте? Як пишуться ці назви? Чому? Який можна дібрати заголовок до тексту?
– Знайдіть у тексті іменники, поставте до них питання.
– Визначте рід іменників у третьому реченні, виділіть закінчення.
– Змініть за питаннями іменники у четвертому реченні.
– Як ви розумієте значення іменника скарби в першому реченні? Виділіть закінчення у слові. Поставте цей іменник в однині, виділіть закінчення.
– В якому ще значенні може вживатися слово скарб? Складіть із ним речення.
На етапі узагальнення знань, умінь та навичок систематизуються ознаки іменника як частини мови. Це можна зробити шляхом колективного складання речень за картинками, фотоматеріалами. Учні називають іменники, визначають їх рід, число, встановлюють зв'язки з іншими словами в реченні (за допомогою питань). Так школярі практично ознайомлюються з відмінковими питаннями, які ставляться до іменників – назв істот і неістот. З метою підготовки до сприйняття матеріалу про відмінювання іменників актуалізуємо раніше набуті знання в ході роботи з частково деформованим текстом.
1. Без хорошої (дисципліна) не може бути успішної (праця). 2. Ми з (товариш) відвідали музей Т.Г. Шевченка. 3. Імена (герої) назавжди залишаться в людській (пам'ять).
– Що в цих реченнях неправильного? (Деякі слова не пов'язані між собою)
– Що треба зробити, щоб пов'язати їх? (Змінити закінчення).
– Змініть закінчення і запишіть речення.
– Для чого служать закінчення? (Для зв'язку слів у реченні).
– Як встановити зв'язок слів у реченні? (За допомогою питань від слова до слова).
– Прочитайте останнє речення. Випишіть слова парами, ставлячи питання.
– На які питання відповідають іменники?
Завдяки такій бесіді на основі практичної роботи учні доходять висновку: залежно від зв'язку з іншими словами в реченні змінюються закінчення, лексичне значення не змінюється. Названі завдання спрямовані на систематичне встановлення взаємозв'язку між значенням слова та його граматичними ознаками.
До кінця 4 класу в молодших школярів має сформуватися розуміння іменника як частини мови, правопис відмінкових закінчень. Тут простежується взаємозв'язок: робота над граматичними ознаками (з урахуванням лексичного значення) створює основу теоретичних знань для свідомого формування орфографічних навичок. При виробленні навичок відмінювання постійно поглиблюються знання про рід, число, відмінок іменника.
Діти повинні чітко усвідомити, що іменниками є не лише слова, які означають назви предметів у звичайному розумінні цього слова, а й явища природи, суспільного життя, стану, назви дій. якостей, абстрактних понять і т.д. Вся попередня лексична і граматична робота підвела учнів до свідомого сприймання зв'язку між лексичним значенням іменника (міститься в основі слова) та формою числа й відмінка (формальним показником постає закінчення слова). Рекомендується виконувати вправи на виписування іменників, зорові та вибіркові диктанти тощо.
При визначенні відмінка іменника спираємось на вже вироблені у молодших школярів уміння:
– встановлювати зв'язок слів у реченні;
– знаходити слово, з яким пов'язаний іменник у реченні за змістом;
– ставити питання від слова до слова .
На базі цього формується уміння співвідносити питання, за допомогою якого іменник пов'язується з іншими словами у словосполученні, з питанням відповідного відмінка.
Таким чином, учні цілеспрямовано готуються до свідомого сприйняття в наступних класах матеріалу про відміни іменників на основі зв'язку знань про рід і відмінок, будову іменника, зокрема закінчення.
Оскільки в 3–4 класах у центрі уваги постають морфологічні ознаки іменника в тісному зв'язку з розширенням лексичного значення та з формуванням орфографічних навичок і синтаксичних умінь, то школярі усвідомлено сприймають нову систему граматичних зв'язків:
– між іменниками, що називають конкретні предмети, та іменниками інших лексичних груп, зокрема з абстрактним значенням;
– між реальним поділом іменників за родами і числами та абстрактним усвідомленням роду й числа;
– між граматичними значеннями іменників і засобами їх вираження
Як бачимо, поняття «іменник» поступово наповнюється новими ознаками. У кінці 4 класу визначення іменника можна дати у такому вигляді: називає предмет; відповідає на питання хто?, або що?; має рід (чоловічий, жіночий, середній); змінюється за числами; змінюється за відмінками; постає підметом або другорядним членом речення. Звичайно, немає потреби давати таке громіздке визначення в теоретичному плані. Проте ускладнюється граматичний розбір, що потребує з'ясування і використання у певній системі всіх ознак іменника як частини мови.
При опитуванні (на етапі закріплення) доцільно заохочувати відповіді-міркування, які дають можливість одночасно систематизувати знання і працювати над розвитком логічного зв'язного мовлення. Повна, послідовна і логічна відповідь-міркування є одним із показників засвоєння граматичного поняття «іменник», бо означає, що школяр свідомо застосовує такі важливі уміння: 1) розрізняти частини мови; 2) підводити під загальне правило окремі випадки.