Сторінка
8
Інколи іменники, хоч і мають множину, проте не означають двох чи більше предметів, що мисляться роздільно, наприклад: небо і небеса, час і часи та деякі інші. У цих випадках, власне, немає відмінності в значенні між одниною і множиною.
Іменники цієї групи виражають назви предметів чи понять, які в практиці мовлення не треба уявляти в якійсь кількості. Вони могли б мати потенціально повну парадигму відмінювання, але практично для них характерна лише однина.
До singularia tantum належать такі основні групи іменників:
|
1) абстрактні іменники, що означають якість, властивість, дію, стан чи різні узагальнені поняття |
сміливість, гордість, боротьба, щастя, далечінь, розвиток, любов, гнів, мудрість |
|
2) збірні іменники, що означають сукупність осіб або подібних предметів, явищ, які мисляться як одне неподільне ціле |
козацтво, рідня, піхота, прокуратура, деканат, комашня, колосся, листя, молодь, студентство |
|
3) іменники, що становлять категорію речовинності |
молоко, масло, кисень, азот, папір, руда, солома, борошно, нафта, вода, золото, сніг, пісок, асфальт |
|
4) власні назви людей, тварин, планет, географічні та інші поняття |
Наталія, Віктор, Марія, Пірат, Сірко, Київ, Полтава, Дніпро, Земля, Марс, кінотеатр «Дружба» |
Іноді від названих іменників може утворюватись форма множини, але при цьому відбувається зміщення у лексичному значенні. Зокрема через форму множини конкретне значення може протиставлятися більш загальному, тоді форми множини набувають спеціалізованих значень, а саме:
1) сортів або різновидів речовин і матеріалів: мед – меди, вода – води, сталь – сталі, масло – масла;
2) різних проявів абстрактних ознак: швидкість – швидкості;
3) співвідношення величин за масою, розміром або інтенсивністю вияву: пісок – піски, сніг – сніги, жито – жита, біль – болі;
4) однойменних осіб або предметів: Привіт вам, Петрики, Марусі, Олі, Гриці (М. Рильський);
5) номінанацій, узагальнених на основі характеристичних ознак, пов'язаних з відповідними власними назвами: Давайте нам літературу. Давайте Байронів, Шекспірів, Гете (М. Коцюбинський);
6) сукупності осіб, пов'язаних родинними стосунками: родина Королів .
Іменники, вживані лише у множині, також охоплюють кілька семантичних груп. Найголовнішими серед них є такі:
|
1) назви будівель, їх частин, споруд |
сіни, ворота, сходи, двері |
|
2) назви предметів упряжі, засобів пересування |
шори, наритники, сани, бігуни |
|
3) назви знарядь праці і предметів домашнього вжитку |
граблі, вила, ваги, триноги, ночви, носилки |
|
4) назви парних предметів і парних частин тіла |
окуляри, ножиці, кліщі, терези, тиски, лапки, в'язи, груди |
|
5) назви музичних інструментів |
цимбали, литаври |
|
6) назви одягу і взуття |
штани, труси, бриджі, бутси, панталони |
|
7) назви маси, речовини, матеріалу, продуктів харчування |
хімікалії, парфуми, помиї, дрова, вершки, дріжджі, прянощі, консерви, макарони, |
|
8) назви залишків речовини чи матеріалу |
висівки, вичіски, недоїдки |
|
9) назви відрізків часу, свят, традиційно-побутових обрядів та дій, що повторюються |
сутінки, будні, канікули, іменини, роковини, заручини, зажинки, обжинки, переговори, перегони |
|
10) назви сукупності предметів зі значенням збірності |
надра, гроші, фінанси, джунглі, хащі, люди |
|
11) назви ігор |
шахи, городки, жмурки |
|
12) назви дій і процесів |
посиденьки, витребеньки, відвідини, дебати, хвастощі, пустощі |
|
13) назви на позначення почуттів, емоцій, станів |
радощі, молодощі, гордощі, жалощі, веселощі, труднощі, ревнощі, скупощі, мудрощі, лестощі |
|
14) власні географічні назви |
Альпи, Афіни, Суми, Черкаси, Карпати, Дарданелли |
Значення числа в невідмінюваних іменниках виражається тільки синтаксично і визначається за допомогою контексту: В одному купе сиділо троє дівчат; З усіх купе виходили люди.
Граматична категорія числа, яка властива всім відмінюваним частинам мови, має багато різновидів і відтінків, у яких відображаються і реальні значення кількості предметів, явищ, і способи їх кількісного групування, і відношення дії до кількості суб’єктів і об’єктів тощо.
Для офіційно-ділового стилю характерна нормативність морфологічних засобів. Тут широко використовуються іменники, вживані лише в однині (прогрес, скасування, поліпшення) або лише в множині (кадри, ресурси, фінанси). У науковому і діловому стилях заміна множини одниною і навпаки – однини множиною в іменниках як стилістичний прийом, звичайно, не використовується. Якщо така заміна і має місце, то це призводить до створення термінів. Так, множина іменників, що позначають масу, матеріал, вживається в науково-технічних та в ділових текстах для позначення сукупності різних сортів якоїсь речовини. Такі назви мають термінологічний характер і набувають специфічного стилістичного забарвлення, пов’язаного з їх належністю до названих стилів, наприклад: «Сірчиста кислота двоосновна і утворює два ряди солей – середні і кислі солі» (підручник).
Форми однини у зв’язку з наявністю у них не тільки одиничного, але й загального (родового) значення часто вживаються для позначення найхарактерніших ознак цілого класу предметів без виділення поодиноких предметів, що входять до цього класу: «Під впливом зовнішніх причин атом може перейти в інший стан, який має більшу енергію і звичайно є нестійким» (журн.) .
Отже, у морфологічній категорії числа іменників виразно виявляється її семантичне спрямування, на відображення кількісних співвідношень предметів у позамовній дійсності. В категорії числа чітко вирізняється її семантико-граматична домінанта.