Сторінка
15

Формування у молодших школярів граматичних понять роду, числа і відмінка іменників

Покажемо етапи вивчення іменника протягом навчання учнів у початковій школі (таблиця 1).

Таблиця 1. Етапи вивчення іменника у початковій школі

№ п/п

Зміст навчального матеріалу

Класи

1 клас

2 клас

3 клас

4 клас

1

Ознайомлення із словами-назвами предметів

Впізнає і розрізняє слова-назви предметів

Слова, які відповідають на питання хто? що? (іменники). Предметне і абстрактне значення. Число іменників.

Загальне поняття. Назви істот (хто?), неістот (що?). Власні і загальні іменники. Відмінки іменників.

Іменники з абстрактним значенням. Іменники-синоніми, іменники-омоніми, іменники-антоніми.

Пряме і переносне значення іменників.

2

Формування навичок правопису іменників.

Правопис найуживаніших іменників.

Правопис іменників з різних тематичних груп. Правопис іменників в однині і множині.

Велика буква у власних іменниках. Правопис назв істот і неістот. Правопис відмінкових закінчень.

Правопис іменників. Вживання на письмі правильних відмінкових закінчень іменників.

3

Збагачення словника учнів новими іменниками.

Розрізняє предмет і слово. Слово як узагальнююча форма предмета.

Робота над лексичним значенням предмета і його граматичною ознакою. Виділення тематичних груп слів. Складання іменників за видовою чи родовою ознакою. Добір іменників для доповнення чи складання речення.

Розвиток умінь помічати незнайомі іменники, з’ясовувати їх значення. Пряме і переносне значення іменника. Багатозначність іменників. Поняття предметності.

Точне і влучне вживання синонімів, омонімів, антонімів, іменників з абстрактним значенням. Добір синонімів до поданого іменника. Розкриття значення багатозначного іменника. Вживання літературних форм закінчень іменників.

Таким чином, ознайомлення молодших школярів з іменником як найбільш уживаним лексико-граматичним класом слів передбачає, по-перше, формування граматичного поняття про іменник, по-друге, формування навичок правопису відмінкових закінчень іменників, по-третє, збагачення словника учнів новими іменниками і розвиток навичок точного використання їх у мові. Відповідно до методичних вимог, ці завдання розв'язуються не ізольовано, а поступово і у взаємозв'язку.

Методика формування граматичних понять іменника на уроках рідної мови

Шкільна практика свідчить, що до вивчення теми «Слова, які означають назви предметів (іменники)» частина дітей не усвідомлює різниці між предметом і словом як його назвою. Тому одним із головних завдань початкового навчання української мови є розвиток умінь розрізняти предмет і слово, що його називає. Це відбувається в ході виконання різноманітних вправ із підручника та дібраних учителем спеціально.

Виконуючи їх, учні спостерігають за граматичними ознаками іменника, вчаться ставити питання до слів, що означають назви конкретних речей, рослин (що?) та слів, що означають назви людей і тварин (хто?). В ході такої роботи діти привчаються уважно спостерігати, поповнюють словниковий запас і свідомо встановлюють відповідні зв'язки:

– між предметом і словом, що його називає;

— між словом і питанням, на яке відповідає.

Для поглибленого розуміння цих зв'язків учні ознайомлюються з тим, що іменники можуть означати імена, по батькові, прізвища людей, назви і клички тварин, назви міст, вулиць, річок.

З метою розширення лексичного значення у зв'язку із практичними спостереженнями за його граматичними ознаками у 2 класі виконується ряд вправ на групування іменників, наприклад:

Ходить осінь у вінку,

Пісеньку веде дзвінку,

Носить дині в клумаці,

Виноград і кавунці,

Носить груші, огірки

Й нас частує залюбки. (В. Діденко)

1. Прочитайте вірш. Про яку пору року в ньому говориться? Хто з вас допомагав восени в полі, у садку? Що ви збирали?

2. Знайдіть у вірші назви предметів, які відповідають на питання що? Що вони називають? Які з цих слів є назвами овочів, а які – назвами фруктів?

У ході виконання вправ такого типу школярі усвідомлюють спільне між словами з різним лексичним значенням і засвоюють визначення іменника на основі двох ознак: 1) означає назву предмета; 2) відповідає на питання хто? або що?.

Таким чином, перехід до усвідомлення поняття «назва предмета (іменник)», яким узагальнюється ряд лексичних груп іменника, являє собою ніби якісний стрибок із лексичної сфери у граматичну.

У 3 класі при вивченні розділу «Частини мови» триває і поглиблюється робота над формуванням поняття «іменник». Тут можна спертися на такі набуті учнями вміння та навички:

– ставити питання до слів;

– розпізнавати слова, які відповідають на питання хто? або що?;

– свідомо застосовувати у практиці аналізу термін «слова, що означають назви предметів (іменники)»;

– визначати роль закінчення у слові;

– встановлювати зв'язок слів у реченні;

– користуватися словоформами іменника у мовленнєвій практиці .

Все це активізується не шляхом механічного повторення, а в ході розширення знань про предметність. Успішному формуванню граматичних понять при вивченні частин мови сприяють комплексні вправи на основі зв'язних текстів.

Для спостереження над іменниками – назвами явищ природи можна використовувати віршовані тексти:

Розвихрено, розвіяно

Над цілим світом сніг.

Дорогу білим всіяно

Й простелено до ніг.

Зима мене запрошує:

Хутчій на лижі йди.

І білою порошею

Спадає на сліди.

– Знайдіть у першому реченні іменник, що є назвою явища природи. Поставте до нього питання.

– Знайдіть у вірші речення, де є синонім до слова сніг (останнє речення). Прочитайте речення. На яке питання відповідає слово порошею? Вставте це слово замість крапок у речення: Біла… спадає на сліди. Чи змінилося значення слова? А що змінилось? (Закінчення).

1. У танку хуртечі

Йде зима ланами.

Зацвітає вечір

Синіми снігами.

2. Заметіль, заметіль

Налетіла.

Дітвора звідусіль

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 
 16  17  18  19 


Інші реферати на тему «Педагогіка, виховання»: