Сторінка
3
В усіх стилях і жанрах мови комунікативно найважливішою є загальновживана лексика. В українській мові до стилістичного нейтральної, або загальновживаної, лексики належать усі слова, що називають загальновідомі предмети, явища, якості, дії; ними однаково послуговуються в усіх стилях і формах мови, вони не викликають уявлення ні про якусь історичну епоху, ні про певне професійне чи соціальне середовище.
Загальновживана лексика здебільшого використовується як стилістично й емоційно нейтральна, бо загальновживані слова зазвичай не містять оцінки, відображають не чуттєве, а логічне сприймання їх мовцями. Водночас і на загальновживані слова з усталеним лексичним значенням і граматичними ознаками може нашаровуватись значення виразно стилістичне, передусім емоційне. Отже, виокремлення в лексиці мови емоційно нейтральних загальновживаних слів переважно умовне. Загальновживані слова окремо і особливо в реченні можуть набувати найрізноманітнішої емоційності.
Стилістично нейтральна лексика однаково використовується в усному і писемному мовленні, вона зрозуміла і звична для кожного, хто володіє мовою.
Активний розвиток у XX столітті освіти, науки, техніки і культури спричинився до розвитку загальновживаної лексики, до ширшого, ніж раніше, використання її не тільки в нейтральному, а й у певному стилістично забарвленому, емоційному значенні. Слова, які спершу належали тільки до професійної лексики (пензлик, картина, пейзаж), стали загальновживаними.
Загальновживана лексика властива всім стилям літературної мови в їх писемній і усній формах, тому її називають міжстильовою. На фоні цієї лексики розпізнають шари незагальновживаної лексики, стилістично обмеженої.
У своєму повному вияві стилістично обмежена лексика охоплює всі слова й лексичні сполучення слів, які перебувають поза межами загальновживаної лексики. В єдності всіх своїх шарів стилістично обмежена лексика найчисленніша, комунікативно і стилістично найрозгалуженіша. Схематично можна виділити такі групи стилістично обмеженої нормативно-літературної лексики: професійно-виробнича, офіційно-ділова, науково-термінологічна, побутова, емоційна та інші. Кожна із груп незагальновживаної лексики має своє стилістичне забарвлення й використання. Водночас фонетико-граматичні й функціональні межі між ними не усталені, мінливі, проміжні, взаємодоповнювані, стилістично чітко не розмежовані.
Професійно-виробнича лексика, або професіоналізми, – це слова та словосполучення, властиві мовленню певної професійної групи людей. Сюди входять назви знарядь праці, трудових процесів, різних ґатунків сировини, специфічні професійні вислови тощо. За межами даного професійного середовища ці слова не завжди зрозумілі або не становлять інтересу. Часто професіоналізми є неофіційними замінниками термінів і вживаються там, де надто складна термінологія (для спрощення спілкування), або там, де термінологія ще не усталена чи її немає (як система кодифікованих назв). Професіоналізми творяться шляхом скорочень словосполучень, уживаних у літературній мові. А ще вони деталізують мовний словник, розширюють його там, де є в цьому потреба. Наприклад, люди, пов’язані з образотворчим мистецтвом, розрізняють такі види матеріалів для малювання: олівець, крейда, акварель, пастель, олія, вугіль, гуаш, туш, темпера. За межами середовища художника більшість цих назв невідома [1, 98-101].
Найчастіше професіоналізми застосовуються в усному мовленні людей певної професії. У писемній формі вони вживаються у виданнях, призначених для фахівців окремих галузей науки та виробництва (буклети, інструкції тощо).
Особливості трудової діяльності окремих колективів, пов’язаних професійними інтересами, завжди накладають певний відбиток на їх лексику. Необхідність більш поглибленого знання того, що безпосередньо пов’язане з практичною діяльністю людини, дістає свій вияв у вживанні багатьох специфічних слів, непоширених у загальнонародній мові. За межами відповідного професійного середовища ці ряди лексики не завжди зрозумілі або ж не становлять інтересу, оскільки детальне членування тих частин об’єктивної діяльності, які вони відображають, поза ним не викликається необхідністю. Чим більше доводиться людині мати справу з певною галуззю практичної діяльності, тим інтенсивніше вона засвоює спеціальні слова, безпосередньо пов’язані з її професійними інтересами. Саме практична зацікавленість породжує відповідну лексику.
Вузькоспеціалізовані слова ніби деталізують загальнонародний словник. Так, художники розрізняють у своїх роботах – картинах – частини, яких, звичайно, не виділяє людина, не пов’язана зі створенням малюнка, як-от: блік – найясніша частина в малюнку; півтінь; тінь – найтемніша частина малюнка; рефлекс – це частина малюнка, на якій відбивається світло від інших його частин.
Кожна професія має свій професійний словник. У традиційних народних професіях (художників, гончарів тощо) він в цілому порівняно невеликий і складає не більше 300 слів, які вживаються для позначення використовуваних матеріалів, виробничих процесів та інструментів, але відзначається стійкістю, оскільки, за небагатьма винятками, матеріали, якими користуються представники професій, залишились тими ж, що й раніше. Більшість слів професійних словників належить до власних національних утворень, хоч в окремих з них є й іншомовні елементи, засвоєння яких зумовлено давніми професійними міжмовними контактами.
З професійною лексикою тісно пов’язана термінологія окремих галузей науки, техніки, мистецтва тощо, яка фіксується в спеціальних термінологічних словниках. Звичайно, ці дві групи лексики охоплюють певну кількість спільних елементів. Проте власне професійна має деякі істотні особливості.
Словникові професійних говорів властива досить детальна диференційованість назв окремих предметів і видових понять, проте в ньому, звичайно, немає назв для ширших категорій однакових або подібних явищ. Кожна назва за своїм походженням і структурою ізольована від інших назв, що й відрізняє професійну лексику від наукової термінології, в якій слова, що означають близькі поняття, здебільшого творяться від спільного кореня.
Таким чином, до професійного словника носіїв літературної мови належать не тільки вузькоспеціалізовані терміни, а й ті семантичні варіанти, які властиві окремим з них і виявляються у функціонуванні їх не в одній, а в кількох спеціальних сферах людської діяльності.
Обсяг професійно-виробничої лексики швидко збільшується, уточнюється семантично в науковій, навіть у побутовій сфері, через що розгортається стилістично, функціонально. Терміновані професійно-виробничі лексеми нерідко наповнюються певними особистісними емоціями, зрозумілими багатьом учасникам розмови. Цю лексику дедалі ширше використовують в усному виробничому мовленні, у публіцистиці, в художній літературі тощо.
Лексико-семантичні групи назв кольорів в українській мові
Серед лексичних шарів, які складають основний словниковий фонд мови, належне місце займає лексико-семантична група назв кольорів.