Сторінка
2

Формування ресурсiв комерцiйних банкiв

До банківських ресурсів відносяться грошові заощадження населення, що формуються за рахунок скорочення поточного особистого споживання і призначаються для забезпечення його потреб у майбутньому.

Ресурсами комерційних банків є також кредити, надані іншими банками, включаючи іноземні, а також кошти інших банків, що знаходяться на їхніх кореспондентських рахунках у комерційному банку.

Нарешті, до ресурсів комерційних банків відносять інші кошти, що утворяться в результаті проведення ними інших видів пасивних операцій.

У залежності від місця мобілізації банківських ресурсів їх підрозділяють на ті, що мобілізуються самим комерційним банком і придбані в інших банків. На місці комерційними банками мобілізується велика частина ресурсів, наприклад, внески громадян і депозити підприємств і організацій. Для оперативного задоволення додаткових потреб у коштах комерційні банки залучають ресурси, мобілізовані іншими банками.

Ресурси комерційного банку можна класифікувати по можливості прогнозування їхнього розміру. При цьому виділяють ресурси, що піддаються прямому і непрямому прогнозуванню. До ресурсів прямого прогнозування відносять фонди банку і нерозподіленого прибутку. Непрямому прогнозуванню підлягають кошти в розрахунках, залишки тимчасово вільних коштів на розрахункових рахунках підприємств і організацій, деякі інші джерела банківських ресурсів.

У залежності від часу використання банківські ресурси підрозділяють на постійні і тимчасові. Постійні - це кошти, чия динаміка або оборотність комерційним банком може бути прогнозована і використана для здійснення активних операцій. Тимчасові банківські ресурси створюють кошти, що утворюються періодично в результаті здійснення деяких банківських операцій і динаміку яких важко спрогнозувати.

З погляду джерел створення ресурси комерційних банків поділяються на власні і запозичені. До складу власних ресурсів включаються кошти фондів комерційного банку, утворених при його створенні за рахунок коштів фундаторів (акціонерів), а згодом за рахунок відрахувань від прибутку і при необхідності додаткового випуску акцій. До них відноситься і нерозподілений прибуток комерційного банку. Власні ресурси - лише відправна точка для організації банківської справи і їхня роль у більшій мірі зводиться до гарантування прибутковості і фінансової стійкості комерційного банку.

Комерційний банк має можливість залучати кошти підприємств, організацій, установ і населення. Частина притягнутих ресурсів він мобілізує по своїй ініціативі, для чого як позичальник виходить на грошовий ринок. Для оперативного задоволення своїх потреб у додаткових ресурсах комерційний банк звертається до інших комерційних банків, Національного банку або здійснює емісію визначених цінних паперів. Суть цієї операції складається в мобілізації комерційними банками коштів замість видачі кредиторам визначених цінних паперів.

Іншу частину залучених ресурсів комерційний банк мобілізує за допомогою того, що клієнти самі пропонують йому свої кошти з метою забезпечення їхньої цілості й одержання прибутку.

Серед залучених ресурсів використовуються як традиційні для комерційних банків України, так і нові для них види ресурсів. До першого, зокрема, відносяться кошти підприємств, організацій, установ і населення на рахунках у комерційному банку, кошти бюджету й ін. Поява другого виду ресурсів пов'язано з залученням банків у нові для них сфери банківської діяльності - операції з цінними паперами, факторингові, лізингові й інші операції. Це спричинило за собою включення до складу банківських ресурсів не тільки коштів у національній і іноземній валюті, але і цінних паперів, майна і пов'язаних із ним майнових прав.

В даний час велика частина операцій комерційних банків грунтується на залучених ресурсах, що не знижує ролі власного капіталу1.

1.2 Функції власного капіталу.

Власний капітал комерційного банку займає невелику питому вагу у сукупному капіталі. Для суб'єктів підприємницької діяльності у сфері матеріального виробництва це відношення інше. Якщо для промислового підприємства нормою вважається, коли власний капітал становить 50 % від загального капіталу, для комерційного банку достатнім буде 8 %. Це обумовлено специфікою банківської діяльності. Банк користується, в ос­новному, чужими грошима, а власні кошти слу­жать передусім для страхування інтересів вклад­ників і кредиторів банку, а також для покриття поточних збитків від банківської діяльності. Інакше кажучи, власний капітал комерційного банку виконує захисну функцію, а функція забез­печення оперативної діяльності, яка для власних коштів підприємств сфери матеріального вироб­ництва постає головною, для власного банківсь­кого капіталу є другорядною. Незважаючи на це, досить відчутна роль власного капіталу як дже­рела забезпечення оперативної діяльності комер­ційного банку на перших кроках після його утво­рення. За рахунок власного капіталу фінансу­ється придбання меблів, організаційної та ком­п'ютерної техніки, будівництво або оренда бан­ківських офісів, впровадження систем банківсь­кого захисту, банківських технологій і систем зв'язку.

Для створення комерційного банку необхідний визначений власний капітал, що, має чітко виражену правову основу і функціональну визначенність, утворює фінансову базу розвитку банку. У порівнянні з іншими сферами підприємницької діяльності власний капітал комерційних банків займає невелику питому вагу в сукупному капіталі. Це пояснюється специфікою діяльності комерційного банку як установи, що здійснює мобілізацію вільних ресурсів на грошовому ринку і надання їх у борг. Тому власний капітал у банківській діяльності має дещо інше призначення, чим в інших сферах підприємницької діяльності. Якщо в останніх - це забезпечення платоспроможності і виконання більшості оперативних функцій підприємств і організацій, то в комерційних банків власний капітал служить насамперед для страхування інтересів вкладників (захисна функція капіталу) і в меншій мірі - фінансового забезпечення своєї оперативної діяльності. У цьому зв'язку розмір власного капіталу є важливим чинником забезпечення надійності функціонування банку і повинний знаходитися під жорстким контролем органів, що регулюють діяльність комерційних банків. Тому є підстави вважати, що власний капітал банків виконує і регулюючу функцію: через фіксування його розміру регулюючі органи впливають на діяльність комерційних банків у цілому.