Сторінка
3

Вплив місцевих виборів 2006 року на політичну структуризацію територій

Більшість районних, міських та обласних рад було сформовано у 2006 році, за абсолютної більшості даної сили, що надало їй значній територіальній монополії в Донецькі, Харкові, Дніпропетровську та інших областях. А в більшості міст – міським головою було обрано представників даної політичної сили.

Така політична монополія однієї політичної сили потягла за собою недоброякісне виконання своїх обов’язків багатьма представниками Партії регіонів, яке в умовах сучасної демократії повинно спричинити суттєву хвилю спаду прихильності до даної політичної сили. Дійсно в більшості областей вона дещо втратила свої позиції, про що свідчать результати парламентських виборів 2007 року – в Харківській області вона втратила близько 100 тис., виборців, в Донецькій – 130 тис., Луганській – 70 тис., але у процентному співвідношенню це відобразилось не значною мірою, особливо якщо згадати, що активність виборів 2007 року значно уступила аналогічній компанії 2006 року.

Але цими всіма так би мовити «проблемами» скористалися інші політичні сили, які спекулювали цим на авансцені східної та південної України. Блок Юлії Тимошенко набрав впевнену кількість голосів виборців цього регіону, навіть подолав 3% бар’єр у Донецькій області, а в інших областях подекуди взяв друге місце.

Особливістю місцевих виборів стало дике використання бренду «Партії Регіонів» багатьма регіональними лідерами та представниками, завдяки чому вони були обрані головами міських рад, чи депутатами міських, районних та обласних рад. Виборці обирали орієнтуючись на бренди Партії регіонів та її лідера Віктора Януковича. Наприклад, в АР Крим найбільш всього було віддано місцевих мандатів Блоку «За Януковича». Наслідки такої «сліпої» довіри нам добре відомі. Більшість обранців взагалі не реалізують ідеї цієї партії, а лише турбуються своїми власними бізнесовими інтересами.

Східні області є відносно густо населеним регіоном, тому найбільшу кількість представників отримали переможці місцевих виборів 2006 року в цих областях, завдяки чому отримали суттєві важелі та інструменти впливу на майбутнє регіону. На жаль, відомо багато прикладів, коли представники політичних сил, турбуються не за майбутнє регіону, який виказав йому довіру, а за свої особисті інтереси, не маючи жодної відповідальності перед місцевим населенням.

Центральна Україна. Ці території особисто відрізняються від вкрай правого заходу та ліво-центристських сходу та півдня. Центральна Україна є свого роду «балансом політичних терезів». Ця частина України є найменш радикальною у своїх політичних пріоритетах. Незважаючи, на той факт, що майже у більшості областей перемогу на місцевих виборах отримав Блок Юлії Тимошенко, який провів найактивнішу так і найвдалішу передвиборчу компанії серед своїх опонентів, її відрив не є колосальним. В більшості областей суттєво змінилися політичні пріоритети, якщо порівняти місцеві вибори 2006 року з парламентськими 2007. Такі зміни свідчать про період становлення та визначення політичних пріоритетів Центральних регіонів. Інше питання наскільки вдало цим скористалися політичні сили у 2007 року на парламентських виборах.

Одна з причин появи великої кількості «вільних голосів», які були виказані на долю тієї чи іншої політичної сили, пов'язані з виходом з "політичної гри" Соціалістичної Партії України. Ця політична сила більш всього користувалась попитом саме в центральній Україні, про що свідчать результати виборів 2006 року до місцевих органів влади, але виборці не пробачили «забавок» та «хитрощів» Олександра Мороза, які він продемонстрував під час роботі в парламенті 2006-2007 року. Єдине, що цікаво, що ці голоси, розійшлися майже по всім політичним силам, як лівоцентристського так і правого спрямування.

Звернемо увагу на те, що в регіоні не існує чіткої визначеності. Не зважаючи на демократичного лідера БЮТ, який зайняв перше місце на виборах до місцевих органів влади 2006 року, та доволі гідного результату їх «колег» «Нашої України» сказати впевнено, що націонал-демократичні сили впевнено взяли перше місце в цьому регіоні неможливо. В багатьох випадках Партія регіонів зайняла друге місце, недалеко відставши від БЮТу, але ж існує ще і багато менш значущих сил, таких як КПУ, СПУ, Блок Литвина та ін., які набрали гідну кількість мандатів на місцевих виборах. Така ситуація створює деякі передумови для встановлення балансу та конкуренції між всіма політичними силами, так як у жодної з них не існує монополії на владу.

Необхідно відзначити, що важливу політичну роль відіграє і столиця України –місто Київ, яке теж знаходиться на території Центральної України. В багато чому формування політичних уподобань жителів центру залежить саме від Києва. Політичні пріоритети столиці багато в чому сходяться та є якимось особливим «показником» довіри політичним силам в Україна на території всіх центральних областей країни.

Список використаних джерел:

Шведа Ю. Політичні наслідки виборчих систем // Віче. - 2007. - №17(206). - С. 17–20.

Ключковський Ю. Вибори 2006: проблеми та перспективи. // Аспекти місцевого самоврядування. - 2006. - №1(33). - С. 2 – 7.

Куйбіда В.С., Принципи і методи діяльності органів місцевого самоврядування. – К. – 2004 р. С. 295