Сторінка
1

Геоінформаційні технології для регіонального розвитку

Обираючи шлях європейської інтеграції, наша країна має уважно та неупереджено вивчити досвід Європи, котра на шляху до створення ЄС розробила понад 140 концепцій спільних дій держав-членів Європейського Союзу для подолання нерівномірності в економічному та соціальному розвитку між окремими країнами. В Україні впродовж десятиріч не вирішувалась проблема диспропорцій соціально-економічного розвитку регіонів. Наразі місцевості з різною структурою економіки та різними передумовами переходу до нових форм управління по-різному адаптуються до ринкових відносин. Скасування економічних і соціальних дотацій з централізованих фондів швидко призвело до зубожіння регіонів, виробничий потенціал яких не міг реалізуватися за нових умов господарювання, а місцеві влади продовжували виконувати функції представників держави у регіоні і не передбачали своєї участі у покращенні економічного становища регіону. Натомість європейський досвід показує наскільки ефективним може бути як місцеве, так і регіональне самоврядування у вирішенні проблем територіальних громад. Децентралізація владних повноважень і автономізація регіонів у прийнятті рішень створює додаткові можливості, від яких може виграти вся держава в цілому. На думку деяких експертів саме на рівні регіону повинна зароджуватися політична влада (яка передбачає наявність законодавчого органу, можливість приймати самостійні економічні рішення, розробляти плани розвитку, систему освіти і культури). У країнах Європейського Союзу місцеве і регіональне самоуправління ґрунтується на трьох основних принципах: субсидіарності, солідарності і доповнюваності. Найважливішим серед них є принцип субсидіарності, суть якого полягає в тому, що компетенція в державі розподіляється так, що проблеми вирішуються на тому рівні, на якому вони виникають. За інших рівних умов перевага надається нижчим, а не вищим органам влади. Пріоритет належить інститутові, який знаходиться найближче до громадянина, а отже і найлегше контролюється ним. Принцип солідарності вимагає, щоб найбагатші регіони поважали інтереси фінансово й ресурсно менш забезпечених регіонів. У реалізації цього принципу більшу роль відіграють центральні органи влади й навіть наднаціональні структури. Зокрема, спеціальні фонди Європейського Союзу надають допомогу тим регіонам, які в результаті господарської діяльності виробляють менше, ніж 90 % від середнього значення ВНП серед усіх регіонів. Принцип доповнюваності орієнтований на виконання спільних компетенцій держави і регіону, переважно в площині економічного розвитку. В існуючих реаліях політичної свідомості і інституціонального розвитку для України мова має йти наразі лише про підвищення ефективності державного управління і самоврядування на місцях. Виборчі процеси в місцеві Ради 2006-го року вказують на те, що до зміни функцій місцевих Рад ментально готові і громади, і місцеві еліти. Однак, організаційних, аналітичних та інформаційних структур і кваліфікованих кадрів для успішного виконання нової ролі поки що немає. В епоху глобалізації і регіоналізації муніципалітети мають прийняти на себе, на додаток до вже виконуваних ними обов'язків, важливу і важку роль центру економічного розвитку. Проблемою для місцевих лідерів є знаходження свого місця в глобальній економіці, яка є більш нестабільною й вразливою, ніж на національному рівні. До того ж, центральні органи влади часто перекладають відповідальність за економіку саме на місцеві влади. Місцевій владі доводиться відповідати очікуванням населення, а громадяни зараз набагато вимогливіші до якості місцевого менеджменту ніж раніше. Однак це зовсім не обов'язково має призводити до криз управління і конфліктів між населенням і чиновництвом. Як указав Клейджес, криза виникає лише тоді, коли інститути влади не хочуть реагувати на зміни настроїв населення і його цінностей. Тому найважливіші нові напрямки роботи місцевої влади - це: 1) підвищення якості управління одночасно зі скороченням термінів вирішування питань; 2) створення можливості для громадян брати активну участь у житті громади.

У цілому дії регіональної влади стосуються шести груп інтересів (Мал. 1). Це громадяни (як окремі особистості); добровольчий сектор, що включає в себе профспілки, партії й громадські організації; ділові кола; мас-медіа; муніципальні установи; більш високі рівні управління (парламент) і міжнародні організації. Отже, нові структури регіонального і місцевого управління мають створювати інтерфейс між місцевою владою і цими групами. Електронне управління, що створює канали взаємозв'язків між чиновниками й місцевими жителями, має особливо великий потенціал використання саме на регіональному рівні.

Мал. 1

Широкі перспективи для розвитку регіонального і місцевого управління відкривають геоінформаційні технології, бо всі завдання регіонального управління так чи інакше пов'язані з геопросторовою інформацією щодо стану матеріальної основи місцевого самоврядування - комунальної власності. Об'єднання інформаційної системи управління з геоінформаційними методами, використання сучасних методів геопросторового аналізу створюють нові підходи в менеджменті й наданні послуг населенню. Завдяки створенню єдиної регіональної інформаційної системи працівники муніципальних установ отримають можливість на основі геоінформаційного аналізу:

· підвищити якість стратегічних планів розвитку, що задовольняють новим суспільним потребам і відповідають міжнародним стандартам завдяки отриманню точної інформації і моніторингу процесів управління комунальною власністю по всіх аспектах стану і розвитку територій;

· виявити резервні території під розміщення об'єктів містобудівної діяльності й інформаційного забезпечення інвестиційних проектів;

· оптимізувати процеси надання базових соціальних благ населенню регіону, у тому числі транспортну та комунікативну складову цих процесів;