Сторінка
5

Демографічний потенціал України

5. Зайнятість населення за галузями економіки

Заходи, спрямовані на раціональне використання трудових ресур­сів, є однією з найважливіших умов пропорційного розвитку народ­ного господарства України. Ефективне використання трудових ре­сурсів значно залежить від розподілу їх у галузях народного госпо­дарства. В Україні знижуються чисельність і частка зайнятих у промис­ловості, будівництві й сільському господарстві і зростає в галузях нематеріального виробництва. Щоправда, ці зрушення дуже повільні. Однією з причин такого явища є повільне зростання продуктив­ності праці в матеріальній сфері виробництва, що стримує вивіль­нення робочої сили. Повільні темпи зростання зайнятості у не­виробничій сфері пояснюються ще й об’єктивними причинами. Однак невиробнича сфера залишається основним споживачем ро­бочої сили, що вивільнятиметься з галузей матеріального вироб­ництва.

Для раціонального розміщення виробництва, пропорційного розвитку продуктивних сил економічних районів та областей вели­ке значення має аналіз балансів трудових ресурсів. Баланс – це документ, що характеризує наявність і склад трудових ресурсів, їх розподіл за видами зайнятості, сферами і галузями господарства та суспільними групами.

6. Перспективи формування і використання населення України

Кількість трудових ресурсів не завжди пропорційна чисельності населення. Вона залежить насамперед від вікової структури. Зви­чайно, чим більша в структурі населення частка осіб віком до 16 або понад 60 років, тим менша чисельність трудових ресурсів. Ос­тання може зростати за рахунок додаткового залучення у вироб­ництво осіб пенсійного і підліткового віку. Кількість трудових ре­сурсів можна регулювати й за рахунок зміщення меж працездат­ного віку. Важливий резерв збільшення трудових ресурсів – це поліпшення умов праці, техніки безпеки, охорони здоров’я, що уможливить зниження смертності та інвалідності осіб у працездат­ному віці, зменшення чисельності Збройних сил або скорочення строку служби у війську, ліквідація пільг для передчасного виходу на пенсію тощо. Істотний вплив на кількісні параметри трудових ресурсів має статевий склад населення. Збільшення чисельності чоловіків веде до зростання трудового потенціалу держави, оскіль­ки межа виходу їх на пенсію на 5 років більша.

В умовах зниження природного приросту трудових ресурсів велике значення має поліпшення їх якісного складу. Прогресив­ною вважається структура трудових ресурсів, у якій більше осіб віком до 40 років. В умовах науково-технічного прогресу це най­важливіший фактор трудозабезпечення майже всіх галузей еконо­міки. Аналіз тенденцій природного приросту населення, зрушень у його віково-статевій структурі є основою для прогнозування на перспективу чисельності й структури трудових ресурсів. Методи прогнозування різноманітні, але їх метою є найбільш репрезента­тивні дані про майбутні кількісні і якісні параметри трудового по­тенціалу.

Під трудовим потенціалом слід, на нашу думку, розуміти систе­му, що має просторову і часову орієнтацію, елементами якої висту­пають трудові ресурси з урахуванням усієї сукупності їх кількісних та якісних характеристик, зайнятість та робоче місце.

Кількісно трудовий потенціал визначається демографічними факторами (природним приростом, станом здоров’я, міграційною рухливістю та ін.), потребами суспільного виробництва в робочій силі і відповідно можливостями задоволення потреби працездатного населення в робочих місцях.

Якість трудового потенціалу – поняття відносне. Його показ­ники виявляються в показниках якості працездатного населення, трудових ресурсів, сукупного робітника або робочої сили. Якісні характеристики трудового потенціалу можуть бути розкриті за до­помогою сукупності ознак: демографічних, медико-біологічних, професійно-кваліфікаційних, соціальних, психофізичних, мораль­них, науково-технічних та ін.

Щодо темпів зростання населення України, то вони надто по­вільні через зниження природного приросту, його механічну рух­ливість та інтенсивний відплив осіб молодого віку, що зумовлює деформацію вікової структури працездатних. У перспективі очікується зменшення приросту трудових ресурсів, що позначиться на розширеному відтворенні і зумовить потребу максимальної орієн­тації на впровадження трудозберігаючих технологій.

Нерівномірне розміщення трудових ресурсів в областях, знижен­ня абсолютних розмірів їх природного приросту в більшості адмініс­тративних районів, низький рівень ефективності використання робо­чої сили в галузях народного господарства зумовлюють потребу нау­кових досліджень і практичних заходів щодо раціонального викорис­тання ресурсів живої праці не тільки в галузях, а й в окремих районах України.

Розв’язання цієї проблеми можливе завдяки підвищенню продуктивності праці на основі максимального використання досяг­нень науково-технічного прогресу. У пропорційному розвитку еконо­міки важливу роль відіграє не тільки економія витрат живої праці, а й матеріалів, сировини, енергії, раціональне використання виробничих фондів, раціоналізація транспортних вантажопотоків на основі нау­ково обґрунтованого розміщення продуктивних сил. Економія витрат живої праці передбачає впровадження трудозберігаючих технологій, що дасть змогу зменшити витрати ручної праці.

Нині значна кількість робітників у промисловості, будівництві та в сільському господарстві зайнята на ручних роботах. Безперечно, вони будуть вивільнені з цих галузей господарства за умови підви­щення рівня механізації та автоматизації виробничих процесів.