Сторінка
1

Розміщення продуктивних сил Франції

ПЛАН

ВСТУП

1. ЗАГАЛЬНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗМІЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ ФРАНЦІЇ

2. ПРОМИСЛОВІСТЬ ФРАНЦІЇ

3. СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО ФРАНЦІЇ

4. ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІ ЗВ'ЯЗКИ ФРАНЦІЇ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Вступ

Тема роботи: “Розміщення продуктивних сил Франції”.

Автор спирається на деяку кількість вітчизняних досліджень, має достатню інформацію і вважає її прийнятної для викладу в короткій формі.

Тема цікава тому, що Франція як країна є одним із прикладів стабілізації економіки за рахунок державного впливу, що є досить характерним для розвинутих країн.

Також в розміщенні продуктивних сил Франції є маса особливостей, дослідження яких могло б допомогти і нашій країні. Таким чином, будуть розглянуті деякі загальні положення в економіці країни, а також виділені деякої особливості її розвитку.

1. Загальні тенденції розміщення продуктивних сил Франції

Франція є однієї з провідних країн західних держав, займаючи сьоме місце серед усіх країн світу — 4,7% сукупного ВВП при 1% населення. По розмірах території (551 тис. кв км) і населення (57 млн. чол.), вона належить до числа найбільш великих країн Європи. За рівнем економічного розвитку уступає ФРН і цілому ряду малих країн (Норвегії, Данії, Швейцарії, Люксембургові). На долю Франції припадає 17% промислового і 20% сільськогосподарського виробництва Західної Європи.

У останні роки економічний розвиток Франції характеризувалося уповільненими темпами росту, масовим безробіттям, різкими змінами основних напрямків державного регулювання. Структурна криза світового господарства, перехід до нового типу відтворення вплинули на промислове виробництво. Після кризи 80-х рр., французька промисловість відновила свій рівень виробництва тільки в 1986 р.

Позиції Франції у світовій економіці трохи ослабнули (2002 р. — 5,7% ВВП світу). Частка країни в промисловому виробництві країн ОЕСР скоротилася з 6,6 до 5,7% за 80-і рр. Зменшилися експортні можливості. Норма безробіття перевищила 10%. Французька промисловість як і раніше має недостатню спеціалізацію, із працею пристосовується до швидко мінливого попиту на ринках. Порівняно низька ефективність виробничого апарата зв'язана з історичними особливостями розвитку економіки, що у 50-60-і рр. в основному орієнтувалася на внутрішній ринок, а в зовнішніх зв'язках велике місце займали країни, що розвиваються, головним чином, у межах колишньої колоніальної імперії. Немаловажну роль у цьому процесі зіграло домінування в структурі господарства кредитного сектора, що звичайно виявляє надмірну обережність при здійсненні довгострокових промислових проектів.

В Франції активно протікають процеси перебудови соціальної структури господарства, концентрації і централізації виробництва і капіталу. Сто найбільших компаній зосереджують понад 2/3 промислове виробництво. У ряді галузей монополізація виробництва наближається до максимуму. У чорній металургії дві найбільші компанії «Юнизор» і «Сасилор» зосередили 70% виробництва стали, «Компані женераль д'електрисите» (КЖЕ), «Томсон» — 50% виробництва електронного й електротехнічного устаткування, «Рено» і «Пежо» — майже усе виробництво автомобілів. «Пешіне-Южин-Кюльман» (ПЮК) і «Іметаль»— майже цілком зосередили у своїх руках виробництво і збут кольорових металів.

Процеси концентрації і централізації капіталу і перебудови економіки Франції відбуваються одночасно з процесом інтернаціоналізації виробництва і капіталу, що приводять до створення величезних по силі ТНК. Так, «Іметаль» поєднує 62 суспільства, що діють у 25 країнах. В автомобілебудівної компанії «Рено» — майже 45% виробничих потужностей і 25% робочої сили зосереджені на закордонних підприємствах і так далі.

Централізація капіталу на національному і міжнародному рівні привела до зміцнення цілого ряду французьких компаній у світовому виробництві. Хімічна компанія «Пешине» перетворилася у світового лідера пакувальної продукції, поліграфічна фірма «Ашет»— у ведучого видавця журналів у світі, фірма «Кабль де Ліон» вийшла на перше місце у світі у виробництві електричних кабелів. Електротехнічний концерн «Томсон» зайняв перше місце у світі по випуску навігаційного устаткування для літаків, а в Європі — по виробництву побутової електроніки. «Иметаль» займає ведуче положення по виробництву свинцю, цинку, нікелю в промислово розвитих країнах. У Західній Європі компанії «Аероспасиаль» і «Дассо-Бреге» зайняли відповідно перше і третє місця в авіакосмічній промисловості. Усталилися позиції французьких компаній серед найбільших корпорацій Західної Європи і світу. У списку ста найбільших компаній входять 8 французьких об'єднань (1961 р.— 2). Франція не тільки уступає ведучим країнам — США, Японії, ФРН і Британії по кількості найбільших компаній, але і по величині їхніх оборотів. Оборот перших десяти французьких компаній в обробній промисловості складає близько 28% від обороту перших десяти американських і 45% німецьких. 6 французьких банків входять у число 50 найбільших банків світу. Це «Креди агриколь», «Банк насіональ де Парі», «Креди Лионне», «Сосьете жене-раль», «Груп де кесс д'епарнь», «Компани финансьср де Париба».

Банки активно беруть участь у діяльності промислових компаній через систему участі у володінні акціонерним капіталом, використовуючи в тому числі холдингові компанії, інвестиційні фонди, особисту унію.

Процес переплетення капіталу привів до того, що вся економіка охоплена декількома фінансовими групами, що мають широкі міжнародні зв'язки. Це групи «Нариба», «Союз», групи Ротшильдов і Ампен-Шнейдеров. Фінансові групи впливають на формування економічної політики. Інтереси найбільших компаній відстоює Національна рада французьких підприємців (Патронат), а також різні галузеві, міжгалузеві і регіональні організації підприємців, що є могутніми важелями тиску на уряд.